Людкевич Станіслав Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Станіслав Людкевич)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людкевич Станіслав Пилипович
Зображення
Станіслав Людкевич, 1950-і рр.
Основна інформація
Дата народження 12 (24) січня 1879
Місце народження Ярослав, Ярославський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Дата смерті 10 вересня 1979(1979-09-10) (100 років)
Місце смерті Львів, Українська РСР, СРСР
Країна Австро-Угорщина, Польська Республіка і СРСР
Національність українець
Професія композитор, музикознавець, фольклорист, педагог.
Нагороди
Файли у Вікісховищі?

Станісла́в Пили́пович Людке́вич (24 січня 1879, м. Ярослав, тепер Польща — 10 вересня 1979, Львів) — український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог. Доктор музикознавства (1908). Дійсний член НТШ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчивши вищу гімназію в Ярославі у 1897 р., навчався у Львівському університеті (1898—1901), де основним напрямком його студій була українська філологія, а додатковими — філософія, класична філологія. Паралельно був вільним слухачем у консерваторії Галицького музичного товариства (1897—1899), у 1906—1908 роках (три семестри) — у музично-історичному інституті при Віденському університеті[1].

Теорію композиції вивчав самостійно у своєї матері-піаністки, а також у Мечислава Солтиса (Львів), О. Цемлінського та Г. Греденера (Відень).

Від 1901 року працював учителем (Львів, Перемишль). Зокрема, одним з його учнів у Львівській гімназії був Крип'якевич І..[2]

Редагував журнал «Артистичний вісник» (1905—1907).

Один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові, у 1910—1915 роках — його директор, від 1919 року — викладач теоретичних дисциплін та інспектор філій.

Працював із хорами «Боян», «Бандурист», «Сурма».

У 1930—1933 роках Людкевич редагував музичну частину «Книги знання» — тритомної Української загальної енцикльопедії[3], уклав Малу музичну енциклопедію як додаток до часопису «Боян»[джерело?].

Від 1936 року — голова музикологічної комісії НТШ.

Від 1939 року — професор, завідувач кафедри теорії та композиції Львівської консерваторії. Одночасно 1939—1951 — старший науковий співробітник Львівської філії Інституту фольклору АН УРСР.

Виступав за збереження українських традицій, шанобливе ставлення до видатних діячів українського народу. 1919 року організував концерт ушанування пам'яті померлих композиторів. 1948 року категорично відмовився осудити композитора Василя Барвінського, 1963 року підписав лист до голови Президії ВР СРСР Л. Брежнєва про звільнення і реабілітацію митця[4].

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 3. 1989 року на могилі встановлено пам'ятник створений скульпторами М. Посікірою, Я. Скакуном та Л. Яремчуком.[5]

Творчість[ред. | ред. код]

До найграндіозніших творів композитора належить кантата-симфонія «Кавказ», написана на вірші однойменної поеми Шевченка. Першу частину твору композитор закінчив 1905 року, всю партитуру — 1913 року. Прем'єра відбулася 1914 року у Львові силами хору товариства «Боян» на концерті, присвяченому 100-річчю від дня народження Кобзаря. Диригував автор.

Кантату «Заповіт» Людкевич створив до 120-річчя від дня народження Кобзаря (1934). Перше її виконання відбулося 1935 (львівський хор «Боян» під керуванням автора). У 1950-х роках Людкевич заново відредагував кантату — і в такому вигляді вона ввійшла до найкращих зразків кантато-ораторіального жанру.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • 1964 — Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка за симфонію-кантату «Кавказ» і вокально-симфонічну кантату «Заповіт» на слова однойменних творів Тараса Шевченка.
  • 1969 — народний артист СРСР.
  • 1979 — Герой Соціалістичної Праці.

Музичні твори[ред. | ред. код]

  • «Вічний революціонер» (1898).
  • «Вільній Україні» (1912–1914, друга редакція — 1939).
  • «Останній бій» (1914).
  • Кантата-симфонія «Кавказ» на вірші Тараса Шевченка (1902–1913).
  • Симфонічна поема «Каменярі» (1926, друга редакція — 1956).
  • «Стрілецька рапсодія» (1928) (друга редакція— 1956 під назвою «Галицька рапсодія»).
  • Кантата «Заповіт» на вірші Тараса Шевченка (1934, друга редакція — 1955).
  • Симфонічна поема «Веснянки» (1935).
  • Кантата «Наймит» на вірші Івана Франка (1941).
  • «Конкістадори» (1941).
  • Симфонічна поема «Дніпро» (1947).
  • Симфонічна поема «Пісня юнаків» (1948).
  • «Прикарпатська симфонія» (1952).
  • Опера «Довбуш» (1955).
  • Симфонічна поема «Не забудь юних днів» (1956).
  • Симфонічна поема «Наше море» (1957).
  • Симфонічна поема «Мойсей» (1962).
  • Симфонічна поема «Чакона» (1964).
  • Фортепіанні та скрипкові концерти.
  • Хорові композиції на тексти Тараса Шевченка, Івана Франка, Маркіяна Шашкевича, Максима Рильського та ін.
  • Обробка народних пісень («Гагілка», «Ой, Морозе, Морозенку», «Бодай ся когут знудив», «Про Бондарівну»).
  • Солоспіви («Спи, дитино моя»).

Музикознавчі праці[ред. | ред. код]

  • «Дослідження і статті» (1976) — теоретичні дослідження, музичні розвідки, публіцистика.
  • Дослідження, статті, рецензії. Т. 1. — Львів, 1999. — 495 с., іл.
  • Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 2. — Львів, 2000. — 815 с., іл.
  • Людкевич С. Загальні основи музики: (теорія музики)Станислав Людкевич. — Коломия: Накладом «Заг. книгозбірні», 1921. — 136 с.

Пам'ять[ред. | ред. код]

На його честь названо вулиці у багатьох містах України, зокрема, у Львові, Пустомитах, Стрию, Коломиї, Кам'янці-Бузькій. Крім того, в будинку при однойменній вулиці у Львові створено меморіальний музей Станіслава Людкевича, а на фасаді будинку музею встановлено художньо-меморіальну таблицю з горельєфом композитора (авторства скульпторів Володимира та Василя Одрехівських).

Засновано музичну премію музичну премію ім. С. Людкевича[4]. У Львові його ім'ям названо музичний коледж.

24 січня 2004 року в приміщенні Головної пошти Львова відбулося урочисте спецпогашення ювілейної марки до 125-річчя від дня народження відомого українського композитора Станіслава Людкевича. Першою погасила (поставила спеціальний штамп на конверті) ювілейну марку дружина композитора Зеновія Штундер[6].

У 2017 році музичною агенцією «Collegium Musicum» започатковано фестиваль «Людкевич Фест», присвячений постаті композитора Станіслава Людкевича та його епосі[7]. Перший фестиваль відбувся у Львові 8-17 вересня 2017 року[8]. На фестивалі вперше пролунав цикл «Збірника літургійних пісень», написаного 1922 року, а також чи не всі сольні фортепіанні твори композитора[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Штундер З. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т. I. (1879—1939). Львів: ПП «БІНАР-2000», 2005. — 636 с.
  2. Нінель Клименко. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) / Український історичний журнал № 6 (507) за листопад-грудень 2012. — С. 98. ISSN 0130-5247
  3. Електрона версія УЗЕ у трьох томах
  4. а б Людкевич Станіслав Пилипович
  5. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 144. — ISBN 966-8955-00-5..
  6. Марка імені Людкевича
  7. У Львові започатковують новий фестиваль «Людкевич Фест»
  8. З 8 до 17 вересня у Львові проходитиме фестиваль «Людкевич Фест»
  9. У Львові завершується Людкевич Фест

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]