Координати: 45°48′18″ пн. ш. 15°59′22″ сх. д. / 45.805051° пн. ш. 15.989356° сх. д. / 45.805051; 15.989356
Очікує на перевірку

Залізнична катастрофа в Загребі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залізнична катастрофа в Загребі
Пам'ятник жертвам залізничної аварії на Мирогої
Типсходження з рейок
Причинаперевищення швидкості
Країна СФРЮ
МісцеЗагреб
Загреб
Дата30 серпня 1974
22:40 (UTC+1)
Загиблих153[1]
Поранених60
Постраждалих90 (з ушкодженнями різного ступеня тяжкості)
Географічні координати45°48′18″ пн. ш. 15°59′22″ сх. д. / 45.805051° пн. ш. 15.989356° сх. д. / 45.805051; 15.989356
Загреб. Карта розташування: Хорватія
Загреб
Загреб
Напрямок, із якого прибув поїзд
Приблизно за 300 м від місця аварії, яке на 150 м далі, ніж вагони, що видніють на зображенні
Відомий у колишній Югославії як «кеннедіївка» (хорв. kennedyjevka) тепловоз серії JŽ 661, який під № 661—216 вів постраждалий поїзд № 10410, нині знаходиться у Хорватському залізничному музеї.

Залізнична аварія в Загребі (хорв. Željeznička nesreća u Zagrebu) — залізнична аварія біля східного в'їзду на Загребський залізничний вокзал, що трапилася 30 серпня 1974 року о 22:40[2] (22:33)[3], коли всі 9 вагонів міжнародного швидкого поїзда № 10410[4] сполученням Афіни — Белград — Загреб — Дортмунд зійшли з рейок та перекинулися, внаслідок чого загинули 167 пасажирів і невизначена кількість невстановлених пасажирів[5]. У поїзді, що о 19:45 вирушив від станції Вінковці, тоді було приблизно 400 пасажирів, більшість із яких — гастарбайтери та їхні родини з усієї Югославії, а також Греції, Туреччини і Болгарії[3], які поверталися з літніх відпусток на роботу в Західну Німеччину.

Вважається найбільшою залізничною аварією в історії Хорватії[6] та однією з найбільших у колишній Югославії, а також однією із сімох найтяжчих у Європі[3]. Йосип Броз Тіто оголосив після аварії день жалоби.

Катастрофа сталася за 719 м від в'їзду на колію ІІа. Потяг налетів на пристанційні стрілки зі швидкістю 104 км/год замість дозволених 50 км/год. О 22:33 на колію ІІа зайшов лише локомотив без жодного зі своїх вагонів[3].

На місці пригоди запанували жах і паніка. Лікарі, поліція, пожежники та військовики намагалися зробити все можливе, щоб допомогти тим, хто вижив. Почалася ще одна важка робота — ідентифікація жертв. Цілими днями поліція порівнювала відбитки пальців, звіряла документи, рилася у своїх картотеках. Деякі зі 167 загиблих пасажирів померли від ураження електрострумом, коли поїзд повалив залізні опори контактної мережі. Ідентифікація спотворених тіл була великою проблемою, тому 41 невстановлену жертву було поховано у спільній могилі на кладовищі Мирогой[7][4].

Подальші розслідування виключили можливість технічних помилок, а винуватцями аварії було визнано машиніста Ніколу Кнежевича та його помічника Степана Варгу, які залишилися неушкодженими, як і сам локомотив. Слідчі не дійшли згоди щодо того, чи аварію спричинило вживання алкоголю, чи просто сон і втома звинувачених, але найімовірнішою причиною було їхнє виснаження: вони обоє за останній місяць провели на роботі 300 годин, а перед аварією пропрацювали без відпочинку не менш, ніж 45 годин. Незважаючи на цю пом'якшувальну обставину, машиніста було засуджено на 15 років позбавлення волі, а його помічника — на 8. Не виключено, що поїзд запізнювався через низький рівень залізничної інфраструктури, а тому машиніст хотів надолужити відставання і прибути на загребський вокзал за розкладом.

Уцілілі пасажири свідчили, що поїзд близько години до приїзду в Загреб не гальмував, не сповільнював швидкості, проїжджаючи повз станції Лудина та Новоселець, і небезпечно нахилявся на поворотах[1].

Одинокими нагадуваннями про ту трагедію залишається виставлений у Хорватському залізничному музеї локомотив поїзда 10410 та пам'ятник на Мирогої[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Najveća željeznička nesreća u hrvatskoj povijesti — Crna kronika — Hrvatska — Dalje.com [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] (хор.)
  2. «Zagrebačka noć užasa»: Obilježava se godišnjica stravične željezničke nesreće na Glavnom kolodvoru — Vijesti.net — Index.hr [Архівовано 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] (хор.)
  3. а б в г 30. kolovoza 1974. noć užasa na zagrebačkom Glavnom kolodvoru - Jutarnji.hr. Реконструкція директорки Хорватського залізничного музею Гелени Бунієваць і завідувача фондів Дениса Марохнича. (хорватською) . Jutarnji list. 2 September 2006. Архів оригіналу за 10 February 2014. Процитовано 9 березня 2020.
  4. а б Prije 35 godina 150 mrtvih na kolodvoru — Jutarnji.hr [Архівовано 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] (хор.)
  5. Obljetnica željezničke nesreće HŽ infrastruktura (arhivirana stranica) (хор.)
  6. Najveće željezničke nesreće: U Zagrebu je poginulo 153 ljudi — Jutarnji.hr [Архівовано 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] (хор.)
  7. Dnevno.hr Najtragičnija željeznička nesreća u čitavoj hrvatskoj povijesti — 1974. — Dnevno News Portal [Архівовано 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] (хор.)

Посилання

[ред. | ред. код]