Зангезурський повіт
Зангезурський повіт - адміністративна одиниця в складі Елізаветпольської губернії. Центр - селище Горіс.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
Поверхня Зангезурського повіту була в основному гористою з скелястими хребтами і гірськими ланцюгами з безліччю малодоступних ущелин і улоговин. Гори належать до південно-східного закінчення нагір'я Малого Кавказу. Найвища точка - гора Капуджі, яка сягала до 12855 фт.. Весь повіт нахилений на південь, до Араксу, куди прямували і зрошуючі повіт річки. Повіт належить до басейну Араксу і зрошувався кількома невеликими річками та струмками, такими як Бергушет, Чаундур-чай, Басут-чай, Мегрі-чай, Базар-чай, що беруть початок в горах і впадають зліва в Аракс.
В даний час значна частина території Зангезурського повіту (4505 км²) займає в основному територію сучасної Сюнікської області Вірменії. Інша частина - Лачинський, Зангеланський і Кубатлінський райони - де-юре входить до складу Азербайджанської Республіки, але контролюються невизнаною Нагірно-Карабахською Республікою, як одна адміністративна одиниця - Кашатазький район.
Історія[ред. | ред. код]
Територія в II-I століттях до н. е. частина Великої Вірменії династії Арташесідов, I-IV ст. династії Аршакідів, V-VII ст. частина марзпанської Вірменії, IX-XI ст. частина Вірменського царства Багратидів, a до кінця XII століття Сюнікське царства, в XIII-му початку XV століття тут правлять вірменські роди Орбелян і Хахбакян.
Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона повідомляє наступне про Зангезурський повіт:
З. п. у період панування вірмен становив частину провінції Сюнік (у персів - Сісакан), яким майже самостійно правили можновладні князі, які зберегли свою незалежність майже до кінця XII ст.. У XVIII ст. З. п. входив до складу Карабахського ханства.
У XVIII столітті поряд з Нагорним Карабахом один з центрів вірменської національно-визвольної боротьби возглавлявщім Давид Беком . У 1813 році Карабах був зайнятий російськими військами, і по Туркманчайського договором 1828 року кордоном між Росією і Персією стала річка Аракс. У п'ятдесятих роках ці території входили до складу Шемахінской і Ериванська губерній, в 60-х - Бакинської і Ериванська а з утворенням 25 лютого 1868 року Елізаветпольской губернії з частини Шушінского повіту Бакинської губернії і Ордубатского повіту Ериванська губернії був утворений Зангезурський повіт [1] .
У XVIII столітті Нагорний Карабах один із центрів вірменської національно-визвольної боротьби очолюваний Давід Беком. У 1813 році Карабах був зайнятий російськими військами, і за Туркманчайським договором 1828 року кордоном між Росією і Персією стала річка Аракс. У 1850-х роках ці території входили до складу Шемахінської і Еріванської губерній, в 60-х - Бакинської і Еріванської, а з утворенням 25 лютого 1868 року Елізаветпольської губернії з частини Шушінського повіту Бакинської губернії і Ордубатського повіту Еріванської губернії був утворений Зангезурський повіт[1].
Населення[ред. | ред. код]
В сімейних списках 1886 року в Зангезурському повіті налічувалося 123 997 чол. (68 560 чоловіків і 55 137 жінок). За переписом 1897 року в повіті налічувалося 142 064 чол. (77 074 чоловіків і 64 990 жінок).
За даними перепису 1897 року в Зангезурському повіті, який охоплював територію сучасної Сюнікської області Вірменії і території сучасних Лачинського, Зангеланського і Кубатлінського районів Азербайджану, своєю рідною мовою вказали татарський[2] (азербайджанський) - 71 206 чол., вірменський - 63 622 чол.[3]
Населення повіту, яке складалося з вірмен, азербайджанців[2] і курдів, в більшій частині було осіле, в меншій - напівкочівне (частина азербайджанців і курди), займалося землеробством, садівництвом, шовководством, скотарством, розробкою мідних руд і різними промислами.
Зангезурський повіт налічував 5 мідних рудників - Катарський Мелік-Азарьянца, Катарський Мелік-Каракозова, Катарський Кондурових, Дашкесанський Сименсов, Аткізський Аматуні[4].
Мідь із заводів Зангезурського повіту вивозилася на в'юках до міста Шуші, а звідти в фургонах до залізничної станції Євлах[5].
Населення створює 75 сільських громад з 326 селищ. Сіяли в основному пшеницю, ячмінь, просо, рис, бавовну, невелику кількість картоплі і т. п.
У 1891 році в повіті було одна православна церква, одна розкольницька, 9 вірмено-григоріанських монастирів, 97 вірмено-григоріанських церков, 9 сунітських і 24 шиїтських мечеті.
Демографія в 1890-х роках була така[6]:
| число шлюбів | народжених </br> всього </br> чоловіків |
народжених </br> всього </br> жінок |
У тому числі народжених </br> незаконнорожд. </br> чоловіків |
У тому числі народжених </br> незаконнорожд. </br> жінок |
число померлих </br> чоловіків |
число померлих </br> жінок |
Прибуло або вибуло </br> чоловіків |
Прибуло або вибуло </br> жінок |
Прибуло або вибуло </br> обох статей | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1894 | 926 | 1651 | 1211 | 2 | 1 | 809 | 542 | 842 | 669 | 1511 |
| 1895 | 927 | 2013 | 1472 | - | - | 887 | 648 | 1126 | 824 | 1950 |
| 1896 | 750 | 1937 | 1299 | - | - | 862 | 656 | 1075 | 643 | 2348 |
| 1897 | 784 | 1931 | 1448 | 2 | - | 926 | 711 | 1005 | 737 | 1742 |
| 1898 | 736 | 1649 | 1198 | - | 1 | 1088 | 803 | 561 | 395 | 956 |
| Разом за 5 років | 4124 | 9181 | 6628 | 4 | 2 | 4572 | 3360 | 4609 | 3268 | 7877 |
| Середнє на рік | 825 | 1836 | 1326 | 1 | - | 914 | 672 | 922 | 654 | 1575 |
| Середнє на рік на 1000 ж. | 5,8 | 12,9 | 9,3 | - | - | 6,4 | 4,7 | 6,5 | 4,6 | 11,1 |
Див. також[ред. | ред. код]
У 1913 році в повіт входило 75 сільських правлінь[7]:
|
|
|
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Массальский В. И.,. Зангезурский уезд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б Азербайджанцы в те годы именовались татарами, или адербейджанскими татарами, азербайджанский язык — татарским
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Зангезурский уезд. Архів оригіналу за 19 березня 2011. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ под ред. Е. Кондратенко. III Отдел статистических сведений, Горные заводы и промысла на Кавказе // Кавказский календарь на 1901 г. — Тифлис : Типография М.Шарадзе и Ко, 1900. — С. 77.[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
- ↑ под ред. Е. Кондратенко. III Отдел статистических сведений, Горные заводы и промысла на Кавказе // Кавказский календарь на 1901 г. — Тифлис : Типография М.Шарадзе и Ко, 1900. — С. 81.[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
- ↑ под ред. Е. Кондратенко. III Отдел статистических сведений, Естественный прирост населения за 5 лет - 1894-1898 // Кавказский календарь на 1901 г. — Тифлис : Типография М.Шарадзе и Ко, 1900. — С. 64.[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
- ↑ Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.
Посилання[ред. | ред. код]
- Массальский В. И.,. Зангезурский уезд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)