Зворотний бік Місяця (телесеріал)
| Зворотний бік Місяця | |
|---|---|
| Тип | телесеріал |
| Телеканал(и) |
 Росія Перший канал (2012: 1 сезон; 2016: 2 сезон, 1-8 серії); Фінляндія Yle (2016: 2 сезон); Росія Пятница! (2018: 1-2 сезоны)Повтори  Україна Інтер (2012: 1 сезон); Росія Мир (2018—2021: 1 сезон); Росія Че (2019—2020: 1-2 сезоны); Росія П'ятий канал (2020: 1 сезон) |
| Жанр | поліційна драмаd, детективний телесеріалd, paranormal television programd і теледрамаd |
| Формат зображення | 1080p (HDTV) |
| Тривалість серії | 50 хв. |
| Тривалість | 50 хв. |
| Компанія | "Кінослово" на замовлення продюсерської компанії «Среда» |
| Режисер | Іван Сауткін |
| Ідея | Олександр Котт |
| На основі | Життя на Марсі |
| Оператор |
оператор Леван Капанадзе |
| Розробка |
Олександр Щербаков, Ірина Пивоварова, Сергій Калужанов |
| Виконавчий продюсер | |
| У головних ролях | |
| Композитор | Павло Єсенін |
| Країна-виробник |
Росія Україна |
| Мова оригіналу | російська |
| Перший показ | 5 листопада 2012 — 11 березня 2018 |
| Кількість сезонів | 2 |
| Кількість серій | 32 (24+8) |
| Посилання | |
«Зворотний бік Місяця» - російський містичний детективний телесеріал, вільна адаптація британського серіалу «Життя на Марсі» виробництво BBC[1]. Виконавець головної ролі — Павло Дерев'янко.
Сюжет[ред. | ред. код]
Перший сезон (16 серій)[ред. | ред. код]
Дія починається в 2011 році. Протягом трьох років капітан московської поліції Михайло Соловйов йшов по сліду жорстокого і хитрого маніяка «Рудого», який тероризував столицю вбивствами молодих жінок. У день планованого арешту «Рудого» Михайло дізнається про смерть батька, з яким не бачився більше 30 років. Під час затримання маніяк вбиває напарника Соловйова, а самого капітана збиває автомобілем.
Прийшовши до тями після аварії, Михайло виявляє, що перемістився в часі і опинився в 1979 році в тілі свого батька — капітана міліції Михайла Івановича Соловйова. При цьому фізичне тіло самого Михайла залишається в 2011 році і перебуває в лікарні в стані коми, завдяки чому Михайло, перебуваючи в минулому, може періодично чути розмови, які ведуть з ним в лікарняній палаті його близькі, колеги та лікарі. Не розуміючи до кінця, що з ним сталося, він, утім, намагається адаптуватися до нових обставин, працюючи радянським міліціонером під виглядом власного батька і одночасно йде по сліду маніяка «Рудого», який теж перемістився з 2011 року до 1979-го. Попутно капітан Соловйов намагається з'ясувати, в чому причина метаморфози, що трапилася з ним, і шукає спосіб повернутися назад в свій час і тіло. Втручання Михайла в хід історії поступово змінює його майбутнє.
Другий сезон (16 серій)[ред. | ред. код]
Після фінальної вирішальної сутички з Маніяком «Рудим» Михайло Соловйов виходить з коми, але виявляється в альтернативному 2011 році, де СРСР не розпався, а люди вже літають на Марс. У новій реальності у Михайла несподівано з'являються дружина і дочка. Ситуацію погіршує повернення до його життя Каті, в яку він закохався під час подорожі в минуле і яка виявляється дочкою тієї самої дівчини з 1979 року .
Разом з Михайлом до альтернативного 2011 року потрапляє і Маніяк «Рудий», мета якого — вбити всіх близьких Михайла[2].
Фільмування і показ[ред. | ред. код]
1 сезон (16 серій)[ред. | ред. код]
За словами Олександра Цекало, підготовча робота над першим сезоном серіалу велася п'ять років. Сценаристам довелося повністю переробити сценарій оригінального британського серіалу Бі-бі-сі «Життя на Марсі», щоб підлаштувати події під радянські реалії минулого. Зйомки Москви 1970-х років проходили в Мінську[3][4].
Прем'єра першого сезону відбулася на «Першому каналі» 5 листопада 2012 року[5]. 3 грудня 2012 року відбулася прем'єра сезону на українському каналі «Інтер»[4] .
2 сезон (16 серій)[ред. | ред. код]
У листопаді 2012 року в інтерв'ю радіостанції «Ехо Москви» Олександр Цекало і режисер Олександр Котт повідомили, що почали роботу над другим сезоном телесеріалу[6][7]. Зйомки проходили з 30 липня по 25 грудня 2014 року[8] в Мінську та Борисові[9].
7 вересня 2014 року на сайті «Першого каналу» з'явився уривок другого сезону серіалу[10]. 26 лютого 2016 року з'явилися перші анонси нового сезону[11] . 9 березня вийшли нові анонси[12] . Прем'єра другого сезону відбулася на фінському телеканалі Yle 4 липня 2016 року[13] . 25 листопада 2016 року анонси знову стали показуватися на «Першому каналу»[14] . Прем'єра другого сезону в Росії відбулася 5 грудня 2016 року[2].
«Перший канал» визнав, що рейтинги переглядів занадто низькі і перервав показ 2-го сезону після 8-ї серії[15]. Олександр Цекало в своєму інтерв'ю журналу " Tatler " прокоментував рішення каналу[16] :
Чому це не пішло? Можна говорити все що завгодно. Можливо, утопії та антиутопії — ще не працюючий у нас жанр. Мені цей серіал подобається. Але це моя думка проти думки глядачів. А рішення, показувати далі чи ні, повинен приймати канал, як рефері. Паралельно на " Росії " йшов в цей час шістнадцятий сезон " Таємниць слідства " з дуже хорошими цифрами. Значить, в цій битві «Зворотний бік Місяця» програв «Таємницям слідства», які мені, може бути, особисто не так близькі, але я повинен поважати думку глядача і рішення каналу. Значить, десь щось було зроблено не так.
Повністю другий сезон серіалу був показаний в російському телеефірі на каналі "Пятница!" 10 і 11 березня 2018 року[17][18] і посів п'яте місце в десятці найпопулярніших програм каналу за період з 5 по 11 березня 2018 року[19] .
У ролях[ред. | ред. код]
| Актор | Роль |
|---|---|
| Павло Дерев'янко | Михайло Михайлович Соловйов (2011) / Михайло Іванович Соловйов (1979) |
| Світлана Смирнова-Марцинкевич | Катерина Іванівна Фадєєва (1979) / Катерина Геннадіївна Фадєєва |
| Ірина Марцинкевич | Катерина Іванівна Фадєєва (2011) |
| Іван Шибанов | Микола Павлов, маніяк «Рудий» |
| Семен Трескунов | маніяк «Рудий» в дитинстві |
| Карина Разумовська | Людмила Соловйова (1979) |
| Ірина Нарбекова | Людмила Соловйова (2011) |
| Євгенія Крегжде | Надя, колишня дружина Соловйова |
| Євген Богомолов | Миша Соловйов (1979) |
| Олег Алмазов | Григорій Котов, майор міліції (1979) |
| Володимир Лаптєв | Григорій Іванович Котов, генерал (2011) |
| Дмитро Гусєв | Ігор Сергійович Жолобов, капітан міліції |
| Олександр Ляпін | Степан Дубченко, лейтенант міліції |
| Сергій Бєляєв | Сергій Пряхін, капітан міліції, судмедексперт |
| Сергій Галахов | Андрій Дронов |
| Сергій Карякін | Павло Саврасов, співробітник КДБ (1979) / Генеральний секретар ЦК КПРС (2011) |
| Євген Нікітін | полковник Кирилов (2011) (в першому сезоні зіграв Саврасова у віці) |
| Андрій Назимов | Карл Трофимов (1979) |
| Андрій Гусєв | Карл Володимирович Трофимов (2011) |
| Анна Корнєєва | Зоя, медсестра |
| Анна Цуканова | Аліса Сергіївна Зак, коханка Михайла Івановича Соловйова |
| Земфіра Вербицька | циганка (2011) |
| Анжела Лекарєва | циганка (1979) |
| Олександр Сирин | Ілля Абрамович Сорокін, психіатр |
| Олег Іванов | Петро Михайлович Тихонов, дипломат |
| Ігор Ясулович | Ігор Гурвіц, поет |
| Світлана Солянкіна | Раїса Гурвіц |
| Любов Тихомирова | Валентина, клофелінниці |
| Сергій Колтаков | Всеволод Уколов, актор |
| Іван Агапов | Левченко |
| Олександр Яценко | Ігор Крамер, учень ювеліра |
| Борис Войцеховський | Леонід Варшавський, композитор |
| Василь Козлов | Кочубей, лейтенант |
| Сахат Дурсунов | Теймур |
| Дмитро Мирон | Олександр, експерт |
| Марина Зубанова | мати Комарова |
| Сергій Бадичкін | Вознюк, телевізійний майстер |
| Михайло Есьман | Коливанов, режисер |
| Катерина Чебишева | Пеппі, подруга Карла |
| Олександр Цекало | Тимофій Никанорович, будівельник «Дому-2» |
| Віктор Цекало | Карлсон (Борис Аркадійович) |
| Артур Федорович | Володимир Висоцький |
| Дмитро Мухін | Михайло Ходорковський |
| Михайло Шпилевський | Михайло Горбачов |
| Ваня Левченко | Філя Кіркоров |
| Діма Музиченко | Федя Бондарчук |
| Олег Коц | Євген «Жека» |
| Дмитро Межевич | охоронець |
| Анатолій Голуб | водій «Форда» |
| Юлія Кадушкевич | продавець телевізорів |
| Іван Мацкевич | полковник ВПС СРСР |
| Анатолій Гур'єв | тренер |
| Зінаїда Зубкова | господиня квартири |
| Олександр Алексєєнко | Юрій Лужков |
| Анатолій Терпіцкій | Сергій Собянін |
| Андрій Макаревич | камео |
| Євген Меньшов | диктор (камео) |
| Анна Шатілова | диктор (камео) |
| Прадьюмна Чаттерджі | Раджив Сингх, який зник індус |
| Макс Максимов | Єгорович, опалювач в лазні № 5 |
| Олена Константинова | Маша Сказкіна, експерт-криміналіст |
| Володимир Кристовський | Ковальов, тренер з боксу |
| Анатолій Горячев | Олег Димов, майор міліції |
| Маргарита Ісайкова | Шура, дочка Соловйова (2011) |
Відгуки та критика[ред. | ред. код]
- Кінокритик Олексій Смагін, подивившись кілька серій, відмітив, що «основна лінія виглядає багатообіцяюче», але «актори дуже переграють» і порівнює російський ремейк з англійським оригіналом[20]:
Якщо в англійській версії реакція головного героя на змінилася обстановку було показано правдоподібно, то російська нагадує «Прибульців в Америці» або «Чорного Лицаря». Це не комедія, це містичний серіал, але творці, мабуть, про це забули.
- Газета «Вечірня Москва» знайшла в телесеріалі кілька анахронізмів[21]. Також газета пише про такі кіноляпи:
- На відривному календарі Соловйова день 1 вересня 1979 року — неділя, коли насправді це була субота.
- Соловйов зустрічається з Володимиром Висоцьким і той переймає від Соловйова фразу «Злодій повинен сидіти у в'язниці!». Але серіал «Місце зустрічі змінити не можна» вперше був показаний вже 11 листопада 1979 року, а його зйомки почалися 10 травня 1978 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2013 рік — три призи Асоціації продюсерів кіно і телебачення в номінаціях:
- «Найкращий телевізійний міні-серіал (5-16 серій)»,
- «Найкраща режисерська робота» (Олександр Котт),
- «Найкращий актор телевізійного фільму / серіалу» (Павло Дерев'янко).
Див. також[ред. | ред. код]
- " Життя на Марсі " — англійська версія телесеріалу.
- " Прах до праху " — спін-офф англійської (оригінальної) версії телесеріалу.
- " Життя на Марсі " — американська версія телесеріалу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мария Лаврентьева, Надежда Дунаева. (5 листопада 2012). Есть ли жизнь на «Обратной стороне Луны»?. Вечерняя Москва. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ а б «Обратная сторона Луны»: чего ждать от новых серий. Первый канал. 29 листопада 2016. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ Валентина Зорина (16 листопада 2012). Цекало помог Деревянко отправиться в прошлое. Аргументы и факты. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ а б «Интер» покажет «Обратную сторону Луны». Интер. 28 листопада 2012. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ На Первом канале премьера многосерийного мистического детектива «Обратная сторона Луны». Первый канал. 5 листопада 2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ Елена Афанасьева (18 листопада 2012). Сериал «Обратная сторона Луны»: качественная адаптация или ностальгия по прошлому. Гости: Александр Цекало и Александр Котт. Эхо Москвы. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 10 січня 2013.
- ↑ Российская адаптация «Жизни на Марсе» идёт на второй сезон. Kinomania.Ru. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 25 січня 2013.
- ↑ Сериал «Обратная сторона луны» получит второй сезон. Cinemotionlab. 17 березня 2014. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Минск превратили в Москву эпохи «альтернативного СССР» в сериале «Обратная сторона Луны — 2». Интерфакс-Запад. 13 грудня 2016. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Обратная сторона Луны — 2. Фрагмент фильма. Первый канал. 7 вересня 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2015. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Обратная сторона Луны-2. Анонс. Первый канал. 26 лютого 2016. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ Обратная сторона Луны. Новые серии. Анонс. Первый канал. 9 березня 2016. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ Kuun pimeä puoli. Kausi 2. Jakso 1. Yle. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ «Президент южно-американских штатов Чак Норрис выразил признательность советским детям». Обратная сторона Луны. Новые серии. Анонс. Первый канал. 25 листопада 2016. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ Первый канал снял с эфира второй сезон «Обратной стороны Луны». Российская газета. 10 грудня 2016. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Александр Цекало: «Сейчас всплеск российских сериалов, и эту волну гоню я». Tatler. 1 червня 2017. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Телепрограмма на 10 марта 2018 года. Пятница!. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Телепрограмма на 11 марта 2018 года. Пятница!. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ ТВ программы-лидеры на каналах среди россиян (05 — 11/03/2018). Advertology. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Виктория Бороденко. (6 листопада 2012). «Обратная сторона Луны»: мнения разделились. Вечерняя Москва. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ Надежда Дунаева. (7 листопада 2012). «Обратная сторона луны»: киноляпы. Вечерняя Москва. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 10 березня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Обратная сторона Луны» на сайте «Первого канала». Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 15 листопада 2012.
- Александр Цекало и Павел Деревянко рассказывают о сериале. Вечерний Ургант. Первый канал. 4 листопада 2012. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 9 листопада 2012.
- Мария Семендяева. Ностальгия с особо тяжкими последствиями // Коммерсантъ. — . — № 208 (4993). Архівовано з джерела 12 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- Дмитрий Черемнов (2 листопада 2012). Эффект попаданца. Газета.Ru. Архів оригіналу за 6 грудня 2012. Процитовано 9 листопада 2012.
- Анна Голубева (9 листопада 2012). «Обратная сторона Луны». Адаптация. Colta.ru. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 15 листопада 2012.
- Оксана Нараленкова. Первый канал покажет «Обратную сторону Луны» // Российская газета. — . Архівовано з джерела 11 липня 2021. Процитовано 24 березня 2022.
|
