Лужков Юрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Михайлович Лужков

Ю́рій Миха́йлович Лужко́в (*21 вересня 1936, Москва) — російський господарський, державний і політичний діяч, мер Москви у 19922010 роках. Співголова владної партії «Єдина Росія», але після відставки подав заяву про вихід із партії.

Радянський період[ред.ред. код]

Закінчив інститут нафтохімічної і газової промисловості ім. Губкина. У 1968 році вступив в КПРС. У 1980 став генеральним директором НВО «Нефтехимавтоматіка», в 1987 — першим заступником голови Московського міського виконавчого комітету.

Московський мер[ред.ред. код]

У липні 1991 Лужков був запропонований на пост віце-мера Москви і голови московського уряду головою Московської Ради Гаврилом Поповим як досвідчений господарник і затверджений голосуванням депутатів. 6 червня 1992 Указом Президента Росії Єльцина Лужков був призначений мером Москви і згодом чотири рази (1996, 1999, 2003, 2007) переобирався на цю посаду (набравши відповідно 88,5 %, 69,9 %, 74,8 % голосів виборців і 32 з 35 голосів депутатів Мосгордуми; віце-мером разом з Лужковим два перші рази обирався В. П. Шанцев, посада перестала бути обираною).

Член Ради Федерації (1995–2002).

Москва за Лужкова[ред.ред. код]

За час перебування Лужкова на посту мера зовнішній вигляд Москви зазнав значних змін: знесено і побудовано багато нових будівель, автомобільних доріг і транспортних розв'язок. Критики звинувачують Лужкова в потуранні необґрунтованому зносу будинків, що мають історичну цінність, порушенні міського ландшафту, що історично склався, і засміченню міста скульптурами «сумнівної художньої цінності».

Москва — центр ділової активності Росії, осереддя найбільших фінансових операцій. Рівень добробуту москвичів, зокрема прожитковий мінімум, значно перевершує рівень інших регіонів. Ряд критиків звинувачує Юрія Лужкова в корумпованості московської виконавчої влади і потуранні зрощенню міської влади і капіталу. Ці звинувачення, проте, жодного разу не були доведені до розгляду в суді. Одним з пунктів критики Юрія Лужкова також часто називають статки його дружини Олени Батуриної, котрі за оцінками Forbes складають $2.3 млрд[1]

Політична діяльність[ред.ред. код]

Взяв сторону президента Бориса Єльцина під час російської політичної кризи 1993 року.

Член Державної ради при Президенті РФ, представник Російської Федерації в палаті регіонів Конгресу місцевих регіональних властей Європи, член Комітету Ради Федерації з бюджету, податкової політики, валютному регулюванню, банківській діяльності.

З кінця 1998 — лідер Загальноросійської політичної громадської організації «Отчизна», нині співголова Вищої Ради Всеросійської політичної партії «Єдина Росія».

Юрій Лужков постійно намагався набути політичної популярності[Джерело?] в Росії на почуттях туги за імперією. Зокрема, стосовно України, він заперечував належність Криму і Севастополя Україні і виступав проти ратифікації Думою великого україно-російського договору зі взаємним визнанням кордонів (в чому зазнав поразки), підтримував Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року.

Отримав жорстку критику у вересні 2010 року від російських провладних телевізійних каналів. 28 вересня 2010 президент Росії Дмитро Медведєв відправив Юрія Лужкова у відставку з посади мера Москви з формулюванням «через втрату довіри».

Сім'я[ред.ред. код]

З першою дружиною, Мариною Башиловою, одружився 1958 року. У них народилися два сини — Михайло і Олександр. Марина померла 1989 року. 1991 року Юрій Лужков одружився вдруге, з Оленою Батуриною. У цьому шлюбі народилися дві дочки — Олена (1992) і Ольга (1994).

Дружина Лужкова — Олена Батурина — підприємець-мільярдер, найбагатша жінка Росії, власниця компанії «Інтеко». Компанія здійснює численні будівельні і виробничі контракти на території Москви і інших регіонів РФ.

Імідж[ред.ред. код]

Характерні риси іміджу Юрія Лужкова: постійний головний убір — кепка; хобі — розведення бджіл, великий теніс. Кілька років тому в одному з московських парків встановлена статуя мера-тенісиста. Мед з своїх пасік Лужків любить підносити в подарунок з будь-яких урочистих нагод.

Лужков любить з'являтися на публіці на різних святах і торжествах, з ентузіазмом просуваючи і захищаючи інтереси свого міста. По московському телеканалу його зазвичай показують відвідуючим черговий будівельний об'єкт на чолі численної групи заступників і підлеглих або таким, що лає недбайливих працівників міських служб. Серйозно захоплюється бджільництвом.

30 березня 2010 року Севастопольська міськрада звернулася до президента Віктора Януковича з проханням про зняття статусу персони нон грата з мера Москви Юрія Лужкова.

Публікації[ред.ред. код]

Автор понад 200 друкованих праць, а також книг з проблем соціально-економічного розвитку Росії; має понад 50 винаходів[2].

Не маючи вченого ступеня, Лужков проте є почесним професором РАН, МГУ, Академії праці і соціальних відносин, низки російських і зарубіжних університетів, академік низки академій Росії.

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.