Субота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єврейська сім'я зустрічає шабат
Планета Сатурн
Статуя Сатурна — 16 столiття

Субо́та — день тижня між п'ятницею та неділею. У давніх римлян була присвячена Сатурну. Українська назва походить від єврейського «шабат» (відпочинок), яке поширилось разом з вавилонським календарем та християнством по всій Європі .

За традицією, що пішла від стародавнього юдаїзму, субота — останній день тижня, хоча зараз у більшості країн останнім днем тижня вважається неділя.

Субота є традиційним вихідним днем в Ізраїлі. У тих країнах, де традиційний вихідний припадає на неділю, субота зазвичай також оголошується вихідним днем для тих, хто має п'ятиденний робочий тиждень; це характерно і для України.

Працювати в суботу вважається гріхом в юдаїзмі, а також у деяких християнських конфесіях (наприклад, адвентисти).

Походження назви в мовах світу[ред.ред. код]

Субота в Біблії[ред.ред. код]

Вперше Біблія про особливий статус «дня сьомого» згадує у другому розділі книги Буття, коли Бог благословив день суботній і освятив його. Надалі «сьомий день» був включений в число Десяти заповідей як регулярний дня відпочинку, присвяченого поклонінню Богу, інші шість днів були зайняті роботою.

(Бут. 2: 2-3) І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, які Він робив, і спочив (шабат) в день сьомий від усіх справ Своїх, які робив. І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, які Бог був створив.

(Вих. 31: 13-16) Скажи синам Ізраїля: Тільки суботи Мої святкуйте, бо це — знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви знали, що Я Господь, що освячує вас! …. І нехай бережуть сини Ізраїлеві суботу, святкуючи суботу із роду в рід, як заповіт вічний.

Субота в українській культурі[ред.ред. код]

Субота була звичайним робочим днем. Проте саме цього дня не варто було починати ніякої роботи, хіба зажинки або закладини хати. Усяка справа, розпочата в суботу, тягтиметься довго, та й невідомо, чи закінчиться успішно. Та, коли вже щось важливе було розпочате на тижні, в суботу його слід було завершити. Щосуботи після праці милися, одягали чисті сорочки, чоловіки голилися, а дівчата розчісували волосся.

Поминальні дні, коли вшановували предків, також випадали на суботи: Хомину, перед Трійцею, Переддмитрову, Передкузьмину, Передмихайлову. Тому в суботу забороняли золити полотно, готувати відвар із дубової кори — щоб вичиняти шкіри, мазати чи білити в хаті. Усе це шкодило небіжчикам. У суботу напередодні Дмитра на Вінниччині до церкви несли калачі й роздавали жебракам, щоб ті помолилися за померлих родичів. Подекуди влаштовували обіди, на які запрошували сусідів, бідних, літніх людей.

«Суботники»[ред.ред. код]

У Росії наприкінці XVIII століття зародився релігійний рух «суботників[ru]», відмітним характером якого було дотримання суботи як заповіді. Суботники відкидали православне вчення і культ, в основі їх віровчення був Старий Заповіт, в якому їх залучали заборону довічного рабства, мотиви викриття панівних класів, а також ідея єдинобожжя (на противагу Трійці) і заперечення «кумирів» (ікон).

Джерела[ред.ред. код]

  • Завадська В.,Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. — К.: Орфей, 2002. — 448 с. (100 найвідоміших) І8ВК 966-96200-0-7


Дні тижня

НеділяПонеділокВівторокСередаЧетверП'ятницяСубота