Зигмунт Глогер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зигмунт Глогер
пол. Zygmunt Gloger
Зигмунт Глогер
Зигмунт Глогер
Зигмунт Глогер
Народився3 листопада 1845(1845-11-03)
Кам'янці
Помер16 серпня 1910(1910-08-16) (64 роки)
Варшава
ПохованняПовонзківський цвинтар
Країна Російська імперія
Діяльністьісторик, археолог, етнограф, фольклорист
Alma materВаршавська головна школа
Галузьархеологія
РідHouse of Glogerd
БатькоQ11717548?
МатиQ110038525?
У шлюбі зОлександра Єльська

Зи́гмунт Гло́гер, або Зигмунд Ґлоґер (пол. Zygmunt Gloger; 3 листопада 1845(18451103), Кам'янці — 16 серпня 1910, Варшава) — польський науковий і освітній діяч нового часу. Етнограф, фольклорист, краєзнавець, археолог, історик. Представник німецького шляхетського роду Глогер герба Прус ІІ. Уродженець Підляшшя. Організатор і перший голова Польського краєзнавчого товариства у Варшаві. Автор «Старопольської ілюстрованої енциклопедії», а також близько 800 наукових праць і статей. Вживав псевдоніми: Прус, Прусак, Циган Северин, Едмунд Заренба, Гречкосій, Казимир Прусський, Підляшчанин, Земянин та інші.

Біографія

[ред. | ред. код]
Титульний аркуш Енциклопедії Глогера
Надгробок Глогера у Варшаві

Зигмунт Глогер народився 3 листопада 1845 року на Підляшші, в Кам'янці Ломжинського повіту Августовської губернії Російської імперії (тепер — Високомазовецький повіт Підляське воєводство).

З 1858 року він навчався у Варшавській школі, а 1867 року закінчив Варшавську головну школу. На наступний 1868 рік поступив на історико-археологічне відділення Ягеллонського університету. У польській столиці він перебував під опікою двох істориків — Юліана Бартошевича та Йосипа Крашевського, які справили великий вплив на формування зацікавлень молодого Глогера[1].

1867 року Зигмунт розпочав співпрацю із виданням «Варшавська Бібліотека», де видав етнографічні праці (Kilka słów o podaniach z okolic Tykocina; Kupalnocka. Stary zwyczaj palenia Sobotek pod nazwą Kupalnocki)[1]. Наступного 1868 року він поступив до Краківського університету, де студіював історію та археологію. Там Глогер познайомився із Вінцентом Полем та Оскарем Кольбергом, які заохочували його до історико-етнографічних досліджень[1]. Молодий вчений трактував етнографію як одну зі спеціальних історичних дисциплін, широко використовував в дослідженнях історико-порівняльний метод[2]. Досліджував звичаї поляків, литовців та українців Підляшшя.

1872 року Зигмунт став мешкати в родинному маєтку в Єжеві Білостоцького повіту. Там він зібрав велику бібліотеку, а також створив архів старовинних документів та археологічну колекцію. Глогер контактував практично з усіма науковцями-гуманітаріям свого часу. Він проводив етнографічні та археологічні експедиції на всіх землях колишньої Речі Посполитої, був активістом у галузі аграрної освіти. Зигмунт був членом Історичної комісії Академії знань в Кракові, радником комітету Кредитного земського товариства у Варшаві, а також першим президентом Польського краєзнавчого товариства[1].

1883 року Зигмунт одружився із Олександрою Єльською, з білоруського шляхетського роду.

Головною працею життя Глогера стала його «Старопольська ілюстрована енциклопедія» в 4-х томах, видана в 19001903 роках[1]. Вона є одним із цінних класичних творів з історії польських старожитностей. Енциклопедія містить втрачені на сьогодні історичні джерела. Гаслом видання було: «Знати чужі речі то добре, а свої — обов'язок».

Серед важливих етнографічних праць Глогера: «Стародавні думи і пісні» (1877, Starodawne dumy i pieśni), «Байки і повісті» (1879, Baśnie i powieści), «Народні пісні» (1892, Pieśni ludu), «Польський рік в житті, традиції та пісні» (1900, Rok polski w życiu, tradycji i pieśni). Поміж важливих краєзнавчих праць є збірник ескізів «Долинами річок» (Dolinami rzek), з передмовою Елізи Ожешко; серед історичних — «Історична географія земель давньої Польщі» (1903, Geografia historyczna ziem dawnej Polski)[1]. Остання робота започаткувала широкі розвідки в галузі польської історичної географії[2].

Останню частину свого життя Глогер провів у Варшаві (тоді — у Царстві Польському Російської імперії), де й помер 16 серпня 1910 року. Свою унікальну колекцію, яку він збирав 40 років, вчений заповів Етнографічному товариству, Краєзнавчому товариству, Товариству громадських бібліотек у Варшаві, а також Музею промисловості та сільського господарства[1]. Поховали Глогера на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.

Праці

[ред. | ред. код]

Глогер є автором близько 800 праць і статей. Серед них найважливішими є такі:

  • Obchody weselne (1869)
  • Skarbczyk (1885)
  • Pieśni ludu (1892)
  • Księga rzeczy polskich (1896)
  • Rok polski w życiu, tradycji i pieśni (1900)
  • Encyklopedia staropolska ilustrowana (1900—1903)
  • Geografia historyczna ziem dawnej Polski (1903)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж Adamiec, Marek. Zygmunt Gloger [Архівовано 12 липня 2013 у Wayback Machine.] // Wirtualna biblioteka literatury polskiej.
  2. а б Зіневич, Н. О. Ґлоґер Зигмунд [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2. — С.269—270.

Джерела

[ред. | ред. код]
Біографія
Праці

Посилання

[ред. | ред. код]