Йясу II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йясу II
ኢያሱ


49-й Імператор Ефіопії
19 вересня 1730 — 27 червня 1755 року
Попередник: Бакаффа
Наступник: Йоас I
 
Народження: 21 жовтня 1723(1723-10-21)
Смерть: 27 червня 1755(1755-06-27) (31 рік)
Династія: Соломонова династія
Батько: Бакаффа
Мати: Ментеваб

Йясу II  — негус Ефіопії з Соломонової династії. Був сином імператора Бакаффи й імператриці Ментеваб.

Життєпис[ред.ред. код]

Мати відігравала провідну роль у правлінні Йясу. Невдовзі після проголошення його імператором, на царський палац було здійснено напад повстанців, в результаті чого Гондер перебував в облозі упродовж восьми днів. Незважаючи на те, що повстанці не змогли потрапити за стіни столиці, багато будівель було зруйновано[1]. Замість запровадження регентства, імператриця Ментеваб коронувала себе як співправителя свого малолітнього сина, ставши першою жінкою в Ефіопії, яка була коронована таким чином. Імператриця тримала у своїх руках значну владу упродовж правління не лише свого сина, але й онука.

Незважаючи на вплив матері, Йясу виявився неефективним правителем. Він надто багато часу приділяв розвагам (полюбляв) полювання й витрачав забагато коштів на прикрашення столиці, виписуючи майстрів, елітні речі, прикраси та дзеркала з Європи[2].

У спробі завоювання симпатій підданих Йясу розпочав кампанію проти султанату Сеннар, що завершилась поразкою у битві на річці Діндер 1738 року. Захоплені у тому бою образ Христа й частка Животворного Хреста імператор був змушений викупити за 8 000 унцій золота[3]. Та поразка переконала всіх, що Йясу не має таланту до військової справи. Подальші підкорення Ласти, а також рейди імператора на племена Атбари не змогли переважити гіркоту тієї поразки чи відновити сили Гондера[4].

За часів його правління мали місце два нашестя сарани, крім того епідемія забрала життя тисяч людей. Коли помер абуна Крестодолос, у казні не вистачало коштів, щоб запросити нового. Його вплив ледь поширювався на Бегемдер і Годжам. Шоа й Ласта лише формально визнали владу імператора, а у провінції Тиграй всю повноту влади мав рас Мікаел Сегул[5].

Йясу глибоко обурив зв'язок матері з молодим членом імператорської родини. Імператриця Ментеваб мала відносини з Йясу, сином її зведеної сестри Романворк, яка також була сестрою негуса Бакаффи. Такі відносини мали значний резонанс, а молодий імператор став об'єктом насміхань. Імператриця мала трьох дочок від Йясу, з якими негус сильно зблизився. Утім імператор Йясу ненавидів їхнього батька, в результаті чого він убив останнього, наказавши скинути його зі скелі до озера Тана 1742 року[6].

У травні 1755 Йясу серйозно захворів і помер наступного місяця. Вважалось, що його отруїла сестра убитого Йясу, щоб помститись за смерть брата. Імператриця навіть не змогла знайти коштів у казні, щоб поховати сина. Після цього вона погрожувала піти на покій до власного палацу, утім група придворних умовила її залишитись регентом при своєму онукові Йоасі I[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Donald N. Levine, Wax and Gold: Tradition and Innovation in Ethiopian Culture (Chicago: University Press, 1965), стор. 24. Prutky's Travels in Ethiopia and other Countries with notes by Richard Pankhurst (London: Hakluyt Society, 1991), стор. 173
  2. Paul B. Henze, Layers of Time (New York: Palgrave, 2000), стор. 106
  3. E. A. Wallis Budge, A History of Ethiopia: Nubia and Abyssinia, 1928 (Oosterhout, the Netherlands: Anthropological Publications, 1970), стор. 454
  4. Levine, Wax and Gold, стор. 24
  5. Edward Ullendorff, The Ethiopians: An Introduction to Country and People, second edition (London: Oxford Press, 1965), стор. 81
  6. Tekle Tsadik Mekuria, Ye Ityopia Tarik Ke Atse Libne Dingil iske Atse Tewodros («History of Ethiopia from Emperor Lebna Dengel to Emperor Tewodros») (Birhanena Selam Printing Press)
  7. The Royal Chronicle of his reign is translated in part by Richard K. P. Pankhurst, The Ethiopian Royal Chronicles (Addis Ababa: Oxford University Press, 1967)