Девіт I
| Девіт I ዳዊት | ||
| ||
|---|---|---|
| 1382 — 6 жовтня 1413 року | ||
| Попередник: | Невая Мар'ям | |
| Наступник: | Теводрос I | |
| Народження: |
1382  Ефіопія | |
| Смерть: |
6 жовтня 1413 Ефіопія | |
| Причина смерті: |
падіння з коняd | |
| Поховання: |
Daga Islandd | |
| Рід: | Соломонова династія | |
| Батько: | Невая Крестос | |
| Діти: |
Теводрос I, Єшак I, Зара Якоб і Prince Dahai Hizbad[1] | |
Девіт I — імператор Ефіопії, представник Соломонової династії. Був молодшим сином імператора Неваї Крестоса.
На початку свого правління Девіт проводив кампанію проти Єгипту, просунувшись на північ до Асуана. У відповідь емір змусив патріарха Олександрійського Матвія I відрядити до Девіта посланців, щоб переконати негуса повернутись до меж своєї держави.
Також імператор стикнувся з проблемою набігів на Ефіопію мусульманських держав. 1403 року негус Девіт здійснив похід на Адал, діставшись Сайли, де убив тамтешнього султана та зруйнував місто[2].
Девідт відрядив посольство до Європи, яке дісталось Венеції 23 червня 1402 року. Там посланці прохали місцевих ремісників поїхати з ними. Джерела свідчать, що до Ефіопії вирушили п'ять майстрів у серпні, але невідомо, чи дістались вони Африканського Рогу. Разом з тим, є срібна чаша, виготовлена у Венеції, яку було привезено до двору Девіта I[3].
Девіт був палким християнином. Він придушував повстання євреїв у Тиграї та підтримував місіонерську роботу у Годжамі. За часів його правління до Ефіопії привезли частину Животворного Хреста[4].
Роками правління Девіта I датовано два ілюстровані манускрипти, що збереглись. Один із них — переклад книги Чудеса Марії, яку було написано арабською. Той манускрипт є найстарішою ілюстрованою книгою, виготовленою на замовлення ефіопського імператора[5]. Інший — копія Євангелія, що нині зберігається у монастирі святого Гавриїла на озері Тана.[6].
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ J. Spencer Trimingham, Islam in Ethiopia (London: Geoffrey Cumberlege for the University Press, 1952), стор. 74
- ↑ «A Chalice from Venice for Emperor Dāwit of Ethiopia», Bulletin of the School of Oriental and African Studies [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 53 (1990), стор. 442–445
- ↑ Budge, History, стор. 300
- ↑ Jacques Mercier, «Ethiopian Art History» in Ethiopian Art: The Walters Museum (London: Third Millennium, 2001), стор. 51
- ↑ Mercier, «Art History», стор. 53