Перейти до вмісту

Карен Бліксен

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карен Бліксен
Karen Blixen
Ім'я при народженніKaren Christence Dinesen
ПсевдонімОцеола, Ісак Дінесен, П'єр Андрезель, Таня Бліксен
Народилася17 квітня 1885(1885-04-17)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Rungstedlundd, Герсгольм, Данія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла7 вересня 1962(1962-09-07)[1][2][…] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Rungstedlundd, Данія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняRungstedlundd Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаКоролівство Данія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьавторка оповідань Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботипроза[6][6][6] і поезія[6][6][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materQ29180710? Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовданська[1][7][…], англійська[6][6][6] і французька[6][6][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська, данська
Роки активності1905 — 1959
ЖанрНеоромантизм, готична література і магічний реалізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusOut of Africad і Babettes Gæstebudd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБаварська академія витончених мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоWilhelm Dinesend[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиIngeborg Dinesend[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіБрор фон Бліксен-Фінекеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриThomas Dinesend і Ellen Dahld Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зБрор фон Бліксен-Фінекеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Сайт: karenblixen.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Карен Бліксен у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Карен Крістенсе Дінесен, відома як Ка́рен Блі́ксен, у шлюбі Карен Крістенсе фон Бліксен-Фінеке (дан. Karen Christence von Blixen-Finecke, 17 квітня 1885, під Копенгагеном — пом. 7 вересня 1962, там само) — данська письменниця, підприємиця та сілоністка.

Бліксен кілька разів номінувалася на Нобелівську премію з літератури, але, за даними данських ЗМІ, не отримала її через побоювання суддів щодо упередженого ставлення до скандинавських письменників.[9]

Друкувалася також під псевдонімами Оцеола, Ісак Дінесен, П'єр Андрезель, Таня Бліксен.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 17 квітня 1885 року в родинному маєтку Рунгстедлунд (Rungstedlund) під Копенгагеном в заможній, освіченій родині унітаріїв. Мати — Інгеборг Вестенгольц. Батько, Вільгельм Дінесен, був офіцером, письменником і політиком. Як припускають, він мав сифіліс, через що вчинив самогубство в 1895, коли Карен було 9 років[10]. Карен, яку в родині називали «Танне» («ялинка», так вона вимовляла своє ім'я у дитинстві) мала четверо братів і сестер. Дітей виховували в суворому релігійному дусі, проте ще підліткою Карен дистанціювалася від церкви та разом з сестрами розвивала свої мистецькі смаки через читання, писання власних текстів та малювання.

Життя Карен Дінесен у Рунгстедлунді значно змінилося після смерті батька. З 10 років її життям керувала родина матері Вестенхольц. На відміну від братів, які відвідували школу, вона навчалася вдома під керівництвом бабусі по материнській лінії та тітки Мері Б. Вестенхольц. Вони виховували її в суворій унітаріанській традиції. Тітка Бесс мала значний вплив на Дінесен. Вони вели жваві дискусії та листувалися на теми прав жінок та стосунків між чоловіками і жінками.

Карен Бліксен вчилася в художніх школах Копенгагена та в Копенгагенській художній академії, а згодом продовжила студії в Парижі та Римі.

Як письменниця вона дебютувала 1907 року з публікацією казки Eneboerne під псевдонімом Оцеола. Та через брак уваги до її текстів припинила писати.

1909 року закохалася без взаємності у свого двоюрідного брата, Ганса фон Бліксен-Фінеке. У грудні 1912 року заручилася з бароном Брором фон Бліксен-Фінеке, братом-близнюком її першого кохання.

Дядько Карен, Ааге Вестенuольц (1859–1935), який заробив статки в Сіамі, запропонував їм поїхати до Кенії, щоб заснувати кавову ферму. Він і мати Карен вклали в це підприємство 150 000 данських крон. Наступного року Карен з майбутнім чоловіком вирішили придбати кавову плантацію М'Багаті, що й зробили за сприяння родини Карен. Її наречений став директором фірми «Кава Карен», проте не мав хисту до сільського господарства. 14 січня 1914 року Карен Бліксен прибула кораблем з Неаполя до Момбаси й того ж дня одружилася з Брором Бліксеном. Невдовзі після весілля Карен помітила, що заразилася від чоловіка сифілісом[10]. Для лікування в Африці не було належних умов, і 1915 року вона повернулася до Данії.

Карен Бліксен зі своїм братом Томасом на сімейній фермі в Кенії в 1920-х

1918 року Карен Бліксен повернулася в Африку зі своїм братом Томасом Дінесеном, який допомагав у веденні господарства й прожив разом з подружжям Бліксенів до 1923 року. Водночас пара знаходила дедалі менше спільної мови, зокрема через катастрофічне господарювання чоловіка та його часті подружні зради. Врешті 1925 року Карен Бліксен розлучилася.

Ще 1918 року Бліксен познайомилася з пілотом Британських повітряних сил Денісом Фінчем Гаттоном, з яким пережила велике кохання. 14 травня 1931 року Гаттон загинув в авіакатастрофі у віці 44 років. Завдяки Денісу Карен Бліксен познайомилася з принцом Уельським, майбутнім королем Великої Британії Едуардом VIII.

Ферма дедалі більше занепадала, тож довелося її продати. У липні 1931 року Карен Бліксен назавжди покинула Африку, повернувшись через Марсель до Данії. Вона була пригнічена через фінансову та родинну кризу. Аби заповнити порожнечу, знову почала писати. Після численних відмов її збірка «Сім готичних оповідань» була прийнята 1934 року до друку американським видавцем Робертом Гаасом. Збірка була підписана псевдонімом «Ісак Дінесен». Американська публіка з великим захопленням сприйняла книгу Бліксен, тож вона продовжила письменницьку діяльність.

Після Другої світової війни родинний маєток, у якому мешкала Бліксен, став осередком невеликого літературного салону, до якого вчащали молоді данські літератори й інтелектуали з кола авторів журналу Heretica. Поступово Карен Бліксен стала однією з провідних постатей літературного життя Данії.

1959 року Карен Бліксен, попри слабість і хворобливий стан, відвідала США, де мала тріумфальний прийом. Вона здійснила давню мрію: познайомилася з Мерилін Монро та її чоловіком Артуром Міллером.

1961 року Бліксен відвідала Париж.

Письменниця померла 7 вересня 1962 року. Похована в парку свого маєтку.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Сім фантастичних оповідань (дан. Syv fantastiske Fortællinger) (1934)
  • Out of Africa (1937, автобіографічна проза, екранізована Сідні Поллаком, 1985)
  • Winter's Tales (1942).
  • The Angelic Avengers (1947, роман-притча).
  • Last Tales (1957)
  • Anecdotes of Destiny (1958)
  • Shadows on the Grass (1960).
  • Ehrengard (1963, роман, посмертно).
  • Carnival: Entertainments and Posthumous Tales (1977, посмертно).
  • Daguerreotypes and Other Essays (1979, есе, посмертно).
  • Letters from Africa, 1914—1931 (1981, листування, посмертно).
  • Karen Blixen i Danmark: Breve 1931—1962 (1996, листування, посмертно).

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • У місті Фредериксборг засновано Музей Карен Бліксен.
  • На честь Карен Бліксен у день її 100-річчя названо астероїд 3318 Бліксен.[11]
  • Портрет Карен Бліксен був зображений на лицьовій стороні датської банкноти номіналом 50 крон серії 1997 року з 7 травня 1999 року по 25 серпня 2005 року.[12]
  • Також Бліксен зображена на данських поштових марках, випущених у 1980[13] та 1996[14] роках.
  • 17 квітня 2010 року Google відсвяткував її 125-річчя за допомогою Google Doodle.[15]
Музей Карен Бліксен в Рунгстедлунді, Данія

Музей Карен Бліксен у Рунгстедлунді, Данія

[ред. | ред. код]

Карен Бліксен провела більшість життя у маєтку Рунгстедлунд на північ від Копенгагена, де написала багато своїх творів у кімнаті, названій на честь письменника Йоганнеса Евальда.[16] Найстаріші частини маєтку датуються 1680 роком, і він використовувався як готель і як ферма.

У 1940-х роках маєток став місцем зустрічей молодих інтелектуалів, серед яких були Торкільд Бйорнвіг, Франк Йегер та Ерлінг Шредер. Вони перетворили Рунгстедлунд на літературний салон,[17] який використовувався митцями до 1991 року.[16] Після реставрації у 1958–1960 роках частину території виділили під пташиний заповідник, а сам маєток передали у власність Фонду Рунгстедлунд, створеного Бліксен разом із братами та сестрами.[17] У 1991 році він став музеєм,[16] а в 2013 році приєднався до північного музейного порталу.[14]

Музей Карен Бліксен у Найробі, Кенія

[ред. | ред. код]
Африканський дім Карен Бліксен, тепер Музей Карен Бліксен

У 1931 році Карен Бліксен продала свою ферму в Кенії забудовнику Ремі Мартену й повернулася до Данії. Землю було поділено на ділянки, і згодом на ній виник передмістя Найробі — Карен, який було названо на її честь. Сама Бліксен у своїх пізніших працях заявляла, що «житловий район Карен» був «названий на мою честь».[18] Хоча її дядько Ааге Вестенгольц назвав кавову компанію на честь своєї дочки Карен, а не Бліксен, забудовник передмістя назвав район на честь відомої письменниці-фермерки, а не на честь її компанії.[19][20]

Її будинок, збудований її дядьком Ааге Вестенгольцем, кілька разів змінював власників, перш ніж уряд Данії подарував його Кенії у 1964 році. Уряд заснував на цьому місці коледж харчування, а потім, коли в 1985 році вийшов фільм «З Африки», коледж придбав Національні музеї Кенії.

Через рік було відкрито музей Карен Бліксен, в якому представлено багато предметів інтер'єру Бліксен, які були викуплені у леді Макміллан, яка придбала їх, коли Бліксен покинула Африку.

Будинок-музей був визнаний важливою культурною пам'яткою не тільки через його зв'язок з Бліксен, але й як культурний символ європейської колонізації Кенії, а також як важливий зразок архітектурного стилю — бунгало кінця 19 століття.[19]

Екранізації

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Карен Бліксен
  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
  • Migel P. Titania: The Biography of Isak Dinesen. New York: Random House, 1967.
  • Thurman J. Isak Dinesen: The Life of a Storyteller. New York: St. Martin's Press, 1982.
  • Karen Blixen/Isak Dinesen: Tradition, Modernity, and Other Ambiguities: Proceedings of the International Symposium on Karen Blixen/Isak Dinesen. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1985.
  • Aiken S.H., Stimpson C.R. Isak Dinesen and the Engendering of Narrative. Chicago: University of Chicago Press, 1990.
  • Rasmussen R. Karen Blixen et l'art du récit. Odense: Odense UP, 1998.
  • Henricksen L. Blixikon: An A to Z guide to the Life and Works by Karen Blixen/Isak Dinesen. Copenhagen: Gyldendal, 1999.
  • Brantly S.C. Understanding Isak Dinesen. Columbia: University of South Carolina Press, 2002.
  • Арендт Х. Ісак Дінесен// Люди в темні часи. М.: Московська школа політичних досліджень, 2003, з.112-129.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ а б Gravsted.dk
  5. ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ https://forfatterweb.dk/oversigt/zblixen00
  8. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  9. ↑ Flood, Alison (1 лютого 2010). 'Reverse provincialism' denied Karen Blixen Nobel prize. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 18 липня 2025.
  10. ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 199.
  11. ↑ International Astronomical Union, Lutz D. (2003). Dictionary of minor planet names (вид. 5th rev. & enlarged ed). Berlin ; New York: Springer. ISBN 978-3-540-00238-3.
  12. ↑ Danmarks Nationalbank, ред. (2005). The coins and banknotes of Denmark (вид. 2. ed). Copenhagen. ISBN 978-87-87251-55-6.
  13. ↑ Literary Stamp Collecting - Page 4 - Stamp Community Forum. www.stampcommunity.org. Процитовано 18 липня 2025.
  14. ↑ а б New Europe Stamps will be issued on 9 May 1996. norbyhus.dk. Norbyhus. Cophenhagen, Denmark: Post Denmark, Stamps & Philately. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 18 липня 2025.
  15. ↑ Karen Blixen's 125th Birthday Doodle - Google Doodles. doodles.google (англ.). Процитовано 18 липня 2025.
  16. ↑ а б в Bleecker, Arline (21 червня 1998). African Adventure In Denmark. Orlando Sentinel (амер.). Орландо, Флоріда. Процитовано 18 липня 2025.
  17. ↑ а б Wilson, Katharina M., ред. (1991). An Encyclopedia of continental women writers. Garland reference library of the humanities. New York: Garland Pub. ISBN 978-0-8240-8547-6.
  18. ↑ Dinesen, Isak; Dinesen, Isak (1989). Out of Africa ; and, Shadows on the grass. Vintage international (вид. International Vintage ed). New York: Vintage Books. ISBN 978-0-679-72475-9.
  19. ↑ а б National Museums of Kenya - Karen Blixen. www.museums.or.ke. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 18 липня 2025.
  20. ↑ In the footsteps of Karen Blixen. The EastAfrican (англ.). 6 липня 2020. Процитовано 18 липня 2025.
  21. ↑ Franch, Ignasi (3 червня 2021). Christina Rosenvinge encabeza 'Karen', una mirada diferente al colonialismo paternalista de 'Memorias de África'. ElDiario.es (ісп.). Процитовано 18 липня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карен_Бліксен&oldid=46775270