Мамут карликовий
| Мамут карликовий Час існування: пізній плейстоцен—ранній голоцен 0.06–0.011 млн р. т. | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Скелет
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Mammuthus exilis (Stock & Furlong, 1928)[1] | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Мамут карликовий (Mammuthus exilis) — вимерлий вид із родини слонових, походив від мамута Колумба (М. columbi) з материкової Північної Америки[2]. Жив у період від 30 до 12 тис. років тому на Канальних островах і на кшталт сучасної острівної лисиці зазнав острівної карликовості.
Цей вид вимер упродовж четвертинного вимирання, під час якого вимерло багато видів мегафауни, у зв'язку зі зміною умов, до яких цей вид не зміг адаптуватися[3]. Через острівну карликовість, М. exilis мав у середньому 1,72 м заввишки у плечах і 760 кг ваги[4], що є разючим контрастом із його предками, що мали 4,3 м заввишки й 9100 кг ваги[5].
Схожа острівна карликовість була поширеним явищем у представників родини слонових, які завдяки гарному вмінню плавати, змогли заселити навіть відносно віддалені від суші острови. Карликові мамути з'явилися і на сибірському острові Врангеля, виживши на ньому, як останні представники всіх мамутів до 1,5 тис. років до н.е. Ряд ендемічних карликових слонів існував також на середземноморських і деяких індонезійських островах, як-от Комодо або Флорес. Відома також острівна карликова форма мастодонта. Причинами острівної карликовості були дефіцит їжі й відносна безпека через відсутність хижаків.
У липні 1994 року L. Agenbroad було викликано Службою національних парків, щоб оглянути невизначений скелет, знайдений на північно-східному узбережжі острова Санта-Роза[6]. B. Agenbroad, L. Agenbroad, D. Morris, S. Morris, T. Rockwell і L. Roth [6] віднайшли кістки осьового скелета великого наземного хребетного на острові Санта-Роза. У серпні 1994 були розпочаті розкопки, вдалося відновити 90 % скелета самця карликового мамута[7]. Йому було близько 50 років, коли він помер[6]. Скелет було знайдено в одному місці, а не розпорошеним по всьому острову. По дослідженню, кістки були передані до музею природної історії в Санта-Барбарі[7] Після відкриття цього скелету, розпочався ретельний пошук і знайдено ще 160 нових решток мамута, переважна більшість з яких знаходилася на острові Санта Роза[6]. Це стало першим відкриттям майже повного зразка карликового мамута. На його скелеті були відсутні лише нога, бивень, і кілька хребців. Рештки були покриті піщаною дюною, що вберегло їх від розпорошення. Найімовірніше, мамут просто помер від старості[8].
Залишки М. exilis були виявлені на трьох північних Канальних островах Каліфорнії з 1856 року: Санта-Круз, Санта-Роза, і Сан-Мігель, які разом з Анкапа були найвищими точками нині, переважно, зануреного острова Санта-Роза. Пізньоплейстоценові слони, можливо, жили на островах до приходу пращурів чумаші в ранньому голоцені, між 7800 і 9300 роками до н.е. Радіовуглецевий аналіз свідчить, що М. exilis існував на острові впродовж принаймні 47 тис. років.
Сучасні слони — чудові плавці, і предки М. exilis, швидше за все, переплили протоку завширшки 6,4 км до суходолу Санта-Роза. Популяція мамутів збільшилася за відсутністю великих хижаків, на кшталт вовків, смілодонів та американського лева. У кінці льодовикового періоду відбулося скорочення площі існування, викликане трансгресією моря, через що суходіл Санта-Рози розділився на чотири острови. Ці явища сприяли зменшенню розмірів тварин. Карликовість — механізм виживання на території, що постійно скорочується. Їхній розмір тіла став меншим, що вимагало менше їжі та ресурсів. Унаслідок еволюції виник окремий вид — карликовий мамут[5].
Карликових мамутів не слід плутати з мамутами острова Врангеля або Святого Павла, які були зменшеною расою Мамута найвеличнішого (М. primigenius) і вимерли близько 1700 р. до н.е. і 4000 до н.е., відповідно.
- ↑ Chester Stock and E. L. Furlong (1928). The Pleistocene elephants of Santa Rosa Island, California. Science. 68 (1754): 140—141. Bibcode:1928Sci....68..140S. doi:10.1126/science.68.1754.140. PMID 17772244.
- ↑ Agenbroad 2010, p. 1.
- ↑ Torben 2012, p. 3.
- ↑ Agenbroad, L. D. (2010). . Mammuthus exilis from the California Channel Islands: Height, Mass and Geologic Age (PDF). Proceedings of the 7th California Islands Symposium. с. 17. Архів оригіналу (PDF) за 8 червня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
- ↑ а б The pygmy mammoth. Channel Islands National Park. U.S. Department of the Interior National Park Service. 1 вересня 2006. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 14 червня 2008.
- ↑ а б в г Agenbroad, L.D.; Johnson J., Morris D., Stafford T.W. Mammoths and Humans as Late Pleistocene Contemporaries on Santa Rosa Island (PDF). American Geophysical Union. Spring Meeting 2007. Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2017. Процитовано 2 квітня 2014.
- ↑ а б Agenbroad, Larry D.; Don P. Morris. Giant Island/Pygmy Mammoths:The Late Pleistocene Prehistory of Channel Islands National Park (PDF). National Park Service Paleontological Research. 4: 35—39. Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
- ↑ anonymous, anonymous. "Stranded on Santa Monica" (PDF). "Discover". 16: 1.
|
Це незавершена стаття про викопних ссавців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |