Лисиця острівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лисиця острівна
Urocyon littoralis standing.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Ссавці
Ряд: Хижі
Підряд: Псовиді
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Urocyon
Вид: Лисиця острівна
Біноміальна назва
Urocyon littoralis
Baird, 1857
Google Range Map
Google Range Map

Лисиця острівна[2] (лат. Urocyon littoralis) — вид роду сіра лисиця, що мешкає на Канальних островах поблизу Каліфорнії.

Походження та еволюція[ред.ред. код]

Острівна лисиця є близьким родичем сірої лисиці, яка відділилася від основного виду, за різними оцінками, від 10 до 25 тисяч років тому. Вид сформувався в північній частині архіпелагу Канальних островів; острівні лисиці з'явилися на двох найпівденніших островах лише приблизно 5 тисяч років тому (за даними генетичних досліджень та археологічних розкопів). Скоріш за все, острівних лисиць умисно завезли туди індіанці племені Чумаш, чий культурний зв'язок з лисицями встановлено з високим ступенем певності.

В той же час, щодо механізмів видоутворення в північній частині ареалу досі існує багато версій. Довгий час вважалося, що сірі лисиці з материка випадково потрапили на мега-острів, що пізніше розпався на окремі острови, під час льодовикового періоду, де й досягли свого нинішнього розміру. Частково це підтверджувалося археологічною знахідкою черепа острівної лисиці, який датувався за віком геологічного горизонту, де його було знайдено, як такий, що передував появі людей на островах.

В середині 2000-х років, під час спалаху інтересу до острівних лисиць, череп було передатовано за допомогою радіовуглецевого аналізу, та його вік не підтвердився. Це, а також відсутність знахідок проміжних форм між острівною та сірою лисицями, призвело до появ припущень, що острівних лисиць було завезено на північні острови вже в теперішньому вигляді. Оскільки навіть в найперших описах острівних лисиць відмічалося, що сірі лисиці не боялися людей, окремі дослідники стали припускати, що острівних лисиць були виведені в окремий вид індіанцями Чумаш як хатні тварини.

Подальші дослідження як відповіли на ряд запитань, так і поставили нові. За геномом острівні лисиці с північної частини архіпелагу виявилися найближчими родичами сірих лисиць з північної частини Каліфорнії, тоді як північні Канальні острови знаходяться в південній. Зникнення видів птахів, що робили кубла на землі, в північній частину архіпелагу, яке, за гіпотезою, було викликане появою лисиць на північних островах, датує їх прибуття приблизно 8 тисячами років тому — та, що важливо, на декілька тисяч років пізніше появи людей. В той же час, радіоізотопний аналіз кісток лисиць виявив значну відмінність в раціоні між лисицями, що споживали переважно наземних тварин, та людьми та собаками, чий раціон містив значну кількість морепродуктів.

Систематика[ред.ред. код]

Цілісний вид острівної лисиці складають шість різних підвидів, по одному на кожному з шести островів, на яких вони мешкають. Лисиці з окремих островів усе ще здатні до міжпідвидового схрещування, але є ряд чітких фізичних і генетичних відмінностей, яких достатньо, щоб була визнана їх підвидова самостійність. Різні підвиди острівної лисиці мають різну середню кількість хвостових хребців та довжину хвоста; відмінності у формі черепа відображають відмінності дієти. Окремі підвиди названі на честь островів, з яких вони походять.

Підвиди острівної лисиці:

Морфологія[ред.ред. код]

Острівна лисиця являє собою зменшену копію сірої лисиці зі збереженням пропорцій, де всі лінійні розміри становлять 75-87% в залежності від підвиду. Еволюція на островах призвела до зменшення розмірів сірої лисиці, що є одним із прикладів острівної карликовості. Тіло довжиною 48-50 см, висота плечей 12-15 см, хвіст 11-29 см, вага від 1,3 до 2,8 кг. Самець завжди більший за самицю. На відміну від континентальної сірої лисиці, острівні лисиці мають статевий диморфізм кісток тазу, що пов'язано з адаптаціями до народження лисенят. Як і континентальна сіра лисиця, острівна сіра лисиця здатна лазити по деревах внаслідок ряду адаптацій у плечових кістках передніх кінцівок.

Лисиця острівна має одне з найменших генетичних різноманіть серед усіх представників тварини псових. Значні ділянки ДНК сірої лисиці складають повні копії. В той же час, припускається, що популяція острівних лисиць витримала значний генетичний відбір на можливість близькоспорідненого схрещення, оскільки значна кількість інформативних ділянок геному є гетерозиготною. Тим не менш, острівні лисиці потерпають від спадкового амілоїдозу, що може обмежувати тривалість їхнього життя навіть в зоопарках 3-4 роками.

Поведінка[ред.ред. код]

Спосіб життя[ред.ред. код]

Лисиця острівна займає всі доступні території на Канальних островах; однак щільність лисиць у різних середовищах неоднорідна. Пікова щільність острівної лисиці у найбільш продуктивних територіях сягає 40-50 осіб на квадратний кілометр, що є одним з найбільших значень для псових взагалі.

Острівні лисиці територіальні; частина територій лисиць перетинається, в першу чергу — в сімейних пар, можливо, в родичів. Острівні лисиці суттєво не змінюють структуру своїх територій у регіонах з високою щільністю.

Острівні лисиці набагато більш активні вдень, ніж сірі лисиці, хоча вони переважно все одно полюють ввечері та вночі. Припускається, що поява золотого беркута на островах за короткий час призвела до зміщення активності лисиць в темну частину доби.

Живлення[ред.ред. код]

Раціон лисиці острівної значно змінюється в залежності від острова, і, як наслідок, від підвиду. Із шести підвидів острівної лисиці один переважно живиться переважно мишами, три — комахами, та два — рослинами[3]. Рослинну частину раціону складають всілякі плоди і ягоди (у тому числі мучниці дубильної, лободи, колючої груші та інші). Острівні лисиці полюють ссавців, птахів, рептилій, сухопутних равликів, і всіляких комах. Лисиці розорюють кубла птахів, особливо тих, що живуть на землі: зникнення кількох видів птахів на Канальних островах пов'язують з появою лисиць. Де можливо, лисиці вживають їстівні залишки з людського сміття, або цуплять саму їжу, якщо можуть до неї дістатися.

Загрози, вороги та захворювання[ред.ред. код]

Беркут є основним ворогом у природі й головною причиною смертності цього виду. Завдяки їх ізольованому існуванню, острівні лисиці не мають ніякого природного імунітету до збудників та хвороб, принесених з материка й особливо чутливі до тих, які переносяться місцевими псами. Значна кількість лисиць гине і під колесами автомобілів на островах Санта Каталіна, Сан Клемент і Сан Ніколас. Загальна чисельність острівної лисиці впала з 6 000 особин в 1994 р., до менше ніж 1 500 у 2002; наразі чисельність лисиць відновилась до рівня історичного максимуму.

Розмноження[ред.ред. код]

Острівні лисиці паруються один раз на рік, у січні-лютому. Припускається, що острівні лисиці можуть мати вимушений еструс, тобто еструс в самиці не починається за відсутності самця. Острівні лисиці є соціально моногамними тваринами, але приблизно 20% лисенят народжуються «поза шлюбом», тобто не від того батька, що їх виховує; в одному приплоді можуть бути лисенята від різних батьків. За даними радіоспостережень, під час еструсу, що триває самиця активно шукає контактів з іншими самцями, в той час як самець не пускає чужаків на спільну ділянку.

Острівні лисиці народжують 1-2 лисенят за сезон. Кількість сімей з лисенятами змінюється в залежності від зовнішніх умов, що дає основу для припущення, що острівні лисиці можуть контролювати своє розмноження. Описані випадки, коли сірі лисиці навмисно лишали своїх лисенят; припускається, що це може відбуватися у випадку нестачі їжі.

Батьки активно вчать своїх дітей навичкам полювання; описаний випадок, коли мати вчила своїх лисенят відкривати застібку-«блискавку» у наметі, аби дістатися їжі[4].


Urocyon littoralis pair.jpg

Виноски[ред.ред. код]

  1. Roemer et al. (2008). Urocyon littoralis. 2008 Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. МСОП 2008. Переглянуто 22 March 2009. Database entry includes justification for why this species is critically endangered
  2. Решетило О. Зоогеографія.— Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2013. (укр.)
  3. B.L. Cypher, A.Y. Madrid, C.L. Van Horn Job, E.C. Kelly, S.W.R. Harrison, T.L. Westall Multi-population comparison of resource exploitation by island foxes: Implications for conservation / Global Ecology and Conservation, Volume 2, December 2014, Pages 255–266 (англ.)
  4. http://www.independent.com/news/2015/jun/9/how-outfox-channel-islands-fox/


Посилання[ред.ред. код]

Commons
Розділ Віківиди має дані за темою:


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.