Квітка папороті в білоруській міфології

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квітка папороті на пам'ятній монеті Національного банку Білорусі

Кві́тка па́пороті — в східнослов'янській міфології чарівна рослина, яка надавала людині магічних якостей: вона починала розуміти мову тварин і дерев, бачити крізь землю приховані скарби, лікувати людей від різних хвороб, знати майбутнє тощо. За повір'ям, ця квітка ніби з'являється лише в купальську ніч.

Опис[ред. | ред. код]

За повір'ями, в купальську ніч треба було піти в ліс самому, без факела, без ліхтаря (в деяких місцевостях навіть босим або взагалі без одягу). Треба було зайти в такі лісові нетрі, з яких не чути навіть півнів і собак з рідного села. Кажуть, що квітка папороті виблискує в темряві. Треба було поранити долоню, стиснути в цій долоні квітку і попрямувати додому. Нечиста сила буде забалакувати, ревіти, лякати, але не треба озиратися. Отримавши квітку папороті, людина набуде здатності бачити те, чого іншим не видно, та стане мудрою.

Траплялося, що над квіткою малювали хрестик, який позначав таємний скарб, а знизу — півня, який символізував північ.

Пояснення[ред. | ред. код]

Марка України з квіткою папороті, присвячена святу Івана Купала. 1997 р.

Повір'я могло мати реальну основу. Папороть ніколи не цвіте, але її спори іноді випромінюють слабке світіння. Це стосується тільки рідкісної королівської папороті, якої сьогодні в Білорусі майже не залишилося — вона збереглася, зокрема, в Біловезькій пущі і занесена в Червону книгу Білорусі.

Квітка папороті в літературі і мистецтві[ред. | ред. код]

Квітка папороті згадується в білоруських казках, легендах і піснях. До легенд зверталися Микола Гоголь («Вечір проти Івана Купала»), Юзеф Крашевський («Квітка папороті»), Вінцент Дунін-Марцинкевич, Янка Купала («В купальську ніч», «Курган»), Якуб Колас («Ніч, коли папороть цвіте»), Михайло Камиш (« На Купали»), Франтішек Олехнович (дитяча п'єса «Квітка папороті», 1916), Констанція Буйло («Квітка папороті»), Володимир Короткевич («В ту ніч», п'єса «Колиска чотирьох чарівниць»). Багато років йде на сцені Театру юного глядача[де?] п'єса Івана Козела «Квітка папороті» (1957) в постановці режисера Любові Мозолевської. У постановці режисера М. Сокола в 2015 році відбувся перший показ мюзиклу «Квітка папороті». На одній з вулиць Мінська знаходиться скульптурна композиція Анатолія Анікейчика «Квітка папороті» (1967). За лібрето Ольги Борисевич, Петруся Бровки і Петра Глєбки композитором Олексієм Туранковим створена опера «Квітка щастя» (1940). В образотворчому мистецтві образ квітки папороті зустрічається в картинах Ганни Сілівончик; великий гобелен Галини Кривоблоцької «Квітка папороті» висить у палаці культури міста Новогрудок. Відомий цикл фоторобіт Ольги Сергєєвої та Альберта Цехановича «У пошуках квітки папороті».

Квітка папороті є символом Білоруського державного університету.

У 1917 році в Слуцьку створена «Квітка папороті» — білоруське культурно-просвітницьке товариство, що мало 3 секції: краєзнавчу, літературну і драматично-хорову. Товариство виступало за пропаганду білоруської мови, культури і мистецтва. У 1920 році в складі товариства налічувалося понад 300 осіб.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]