Нечиста сила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кадр фільма «Вій» (1967 рік) із нечистою силою в церкві

Нечи́ста си́ла — у міфології та фольклорі — збірна назва істот і проявів «нечистого», потойбічного світу, які шкодять людині: злих котів, бобрів, хортів, водяників, перевертнів, Нелюдинежиті тощо. Спільним для них усіх є приналежність до «нечистого», тобто немилого няшного світу та їхня спрямованість на завдання шкоди.

Місцями життя нечистої сили вважалися небезпечні місця, як ліси, болота, яри, покинуті будівлі. У давнину в зв'язках із нечистою силою підозрювали пастухів, мельників, ковалів, відьом і чаклунів, що нібито вимінювали щось на майстерність і удачу.

Оберегом від нечисті слугували різні амулети, замовляння, малювання кола навколо будинків, оборювання навколо села, обереги всередині житлових приміщень тощо.

Походження[ред.ред. код]

За апокрифічним християнським уявленням, у більшості випадків нечиста сила була створена Богом як ангели, але ті приєдналися до Сатани і були скинуті разом з ним з неба на землю. Палі ангели, опинившись в різних місцях, стали відповідною нечистою силою: лісовиками, водяниками, домовиками. За іншими оповідями нечиста сила створена Сатаною як його військо проти Бога і його ангелів. Також в деяких версіях світ було створено за участі і Бога і Сатани, але останній так чи інакше зіпсував божу роботу, спричинивши появу всього злого і нечистого.

Народні перекази говорять, що нечиста сила з'являється з нехрещених дітей, самогубців або померлих неприродною смертю (заложних мерців). На нечисть могли перетворитися люди, викрадені нечистими силами (лісовиком, водяником, русалками), і діти, прокляті батьками.

Прояви[ред.ред. код]

Нечиста сила часто асоціюється з чортом. Різні її види розуміються як чорти, що живуть у певному місці, або займаються конкретним видом шкоди. Нечиста сила мінлива, може набути вигляду будь-чого, від каменя до тварини (особливо «нечистої», свині, жаби, миші) і знайомої людини, проте особливі види мають звичний для себе вигляд. Так русалки з'являються людям у вигляді прекрасних дівчат. Багато видів володіють зооморфними рисами, як копита, роги, кігті, ікла, волохатість. Крім того нечиста сила може бути і безтілесною, шкодити, будучи невидимою, насилати на людину злі думки.

Вона всіляко шкодить людям, любить лякати шумом чи дотиком, насилати безсоння і погані думки, хвороби, плутати шляхи і заводити в небезпечні місця. Нечиста сила викликає негоду, природні лиха, насилає град чи посуху.

Також нечисть володіє знаннями, якими може поділитися з людьми: відкрити майбутнє, навчити чаклувати і лікувати, дати удачу в мисливстві або картярстві, виконати бажання. Однак зв'язок з нею рано чи пізно обертається для людини ще більшою шкодою. Так скарбник може відкрити місце, де схований скарб, але забере за це дитину. За численними повір'ями душа людини, пов'язаної з нечистою силою, після смерті опиниться у владі чортів, диявола, або сама стане нечистою силою.

Нечиста сила особливо сильна в «нечистий» час: в ніч на Івана Купала, опівночі, в полудень. Вона загрожує дітям до хрещення і жінкам після пологів, поки їх не введуть до церкви. Так нечиста сила може мучити дитину, лякати її. На Поліссі, якщо немовля ночами безперестанку плакало, то причину цього бачили в тому, що на дитину «нічниці напали», «нічниці ходять хатою» (за М. Коцюбинським — «нічниці мордують»[1]). У замовляннях із проханням дати дитині спокій зверталися до нічниці, «лісових баб». Також нечисть може викрасти дитину і замінити на таку саму, але яка приноситиме нещастя. На Волині вважали, що у четвер увечері не можна бити дитину і виставляти за двері. Бо нечистий дух забере її, а замість людської дитини підкине іншу, яка їстиме багато, а ростиме в неї лише голова, ноги ж і руки будуть такими тонкими, що і ходити вона не зможе. Деякі різновиди нечисті мають свій час, так русалки особливо небезпечні в русальні тижні. Крім того чорти ходять на великі християнські свята серед людей, набуваючи людської подоби, щоб спокусити їх.

Поводження з нечистою силою[ред.ред. код]

У народних віруваннях забороняється згадувати нечисту силу, щоб не прикликати її. Вважалося, що нечисть може прикликати свист, хитання ногою, недоречний сміх. За необхідності її згадування має супроводжуватися перехрещенням чи вживанням евфемізмів, наприклад, замість «чорт» — «той», «нечистий», стуканням по дереву, спльовуванням. Від нечисті можна врятуватися, окропивши житло святою водою, причепивши або намалювавши в хаті хрест.

Див. також[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Виноградова Л. Н. Полесская народная демонология на фоне восточнославянских данных // Восточнославянский этнолингвистический сборник. Исследования и материалы / Отв. ред. А. А. Плотникова; Институт славяноведения РАН. — М. : Индрик, 2001. — С. 10–49. — ISBN 5-85759-159-2.
  • Словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка, В. В. Куйбіди. – 3-е вид. – К.: Міленіум, 2005. – 352с.
  • Беньковский И. Поверья, обычаи, обряды, суеверья и приметы, приуроченные к “Риздвяным Святам” / И. Беньковский // Киевская старина. – 1896. – Т. LІІ. – Кн. 1. – Отд. ІІ. (І)
  • Кравченко В. Етнографичні матеріали, зібрані В. Кравченком на Волині та по сумежних губерніях / В. Кравченко; з передмовою М. Гладкого // Труды общества изследователей Волыни. – Житомир, 1911. – Т. V. – 148 с.

Примітки[ред.ред. код]