Керінчі (народ)

Керінчі
Самоназва	Uhang Kincai, Uhang Kinci
Кількість	326 тис. осіб (2024, оцінка)
Ареал	Індонезія: захід провінції Джамбі
Раса	південні монголоїди
Близькі до:	мінангкабау, джамбі-малайці
Мова	керінчі, індонезійська
Релігія	іслам

Керінчі (індонез. Suku Kerinci, самоназва: Uhang Kincai, Uhang Kinci) — народ в Індонезії, на острові Суматра.

Зараховуються до числа так званих прото-малайців, першої хвилі австронезійських мігрантів до островів Південно-Східної Азії. За багатьма ознаками керінчі належать до монголоїдного типу. Вони трохи нижчі на зріст за малайців, мають пряме волосся, білу шкіру й трохи розкосі очі.

Культура керінчі замає проміжну позицію між культурами мінангкабау та джамбі-малайців.

Розселення і чисельність

Основний етнічний масив народу включає округ Керінчі (індонез. Kabupaten Kerinci) та місто Сунгайпенух (індонез. Kota Sungai Penuh) на заході провінції Джамбі, де вона межує з провінцією Західна Суматра. Керінчі становлять тут переважну більшість населення. Живуть вони також на північ та захід від цього району, зокрема й в окрузі Південний Солок (індонез. Kabupaten Solok Selatan) провінції Західна Суматра.

Район розселення керінчі розташований у горах Барісан, гори та пагорби чергуються тут з долинами річок. Найвищою вершиною є вулкан Керінчі (3805 метрів над рівнем моря). Більшість території вкрита тропічним лісом, але землі родючі й добре підходять для ведення сільського господарства.

Чисельність керінчі становить 326 тис. осіб (2024, оцінка).

Мова

Говорять мовою керінчі (код ISO 639-3: kvr), яка належить західної гілки малайсько-полінезійських мов австронезійської сім'ї. Мова керінчі є близькою до малайської, іноді її навіть уважають діалектом малайської. Вона має близько 78 % подібності із сусідніми верхньо-джамбійськими говірками, також виявляє високі показники спорідненості з мовою мінангкабау та індонезійською мовою. Водночас мова керінчі має ряд рис, які відрізняють її від інших малайських мов, вони стосуються переважно помітних фонологічних змін. Керінчійська та джамбі-малайська мови не є взаємно зрозумілими, їхня граматика суттєво відрізняється. Однією з унікальних рис мови керінчі є те, що в основних діалектах більшість лексем демонструють дві або більше морфологічні форми, що відрізняються за фонологією кінцевого кореневого складу. Ці дві форми мають різні морфологічні та морфосинтаксичні функції. Малайські діалекти, які географічно розташовані між областю Керінчі та містом Джамбі демонструють цікаве поєднання граматичних характеристик джамбійської та керінчійської мов.

Літери керінчійського письма ренчонг.

Спостерігається значне діалектне різноманіття на невеликій території. Кожне керінчійське село користується власною говіркою. Різницю можна відчути за звучанням кінцевого складу та висотою вимови. Незважаючи на це, керінчі з різних районів добре розуміють один одного. З іншого боку, вимова допомагає визначити місцевість, звідки походить співрозмовник. Існують певні відмінності в словнику між сільськими та міськими говірками.

В минулому в області Керінчі використовувалось письмо ренчонг (індонез. Tulisan Rencong, інша назва паку, індонез. Tulisan Paku), подібне до старояванського. Схожий тип писемності існував також у інших народів Суматри: реджангів, пасемахів, сераваїв, лампунгів. З приходом ісламу поширилась також арабська абетка. Сучасна писемність на основі латиниці.

Релігія

Давня мечеть в Кунопау-Гілір (округ Керінчі).

Майже всі керінчі — мусульмани, вони відомі як віддані прибічники ісламу. В кожному селі є мечеть. Батьки змалечку дають своїм дітям релігійну освіту, багато людей здійснює паломництво до Мекки.

Разом із тим, зберігаються залишки старих анімістичних вірувань. Керінчі продовжують вірити в існування духів та привидів, що живуть навколо людей. Традиційні практики стосуються в основному знахарства та землеробства. Керінчі проводять обряди, пов'язані з основними етапами сільськогосподарського циклу та основними подіями життєвого циклу людини.

Історія

Вважається, що керінчі живуть в районах свого сучасного розселення ще з доби мезоліту. За іншою версією, вони належать до числа прото-малайців (англ. Proto-Malay, індонез. Melayu Tua), першої хвилі австронезійських мігрантів, що прибули на острови Індонезії з території китайської провінції Юньнань. Ще одна версія вважає керінчі нащадками давньомалайського народу доби неоліту. Ця думка підтверджується фізичними характеристиками народу, серед яких переважають монголоїдні риси.

В добу розквіту держав Шривіджая та Маджапагіт керінчі зазнали впливу індуїзму та буддизму. Іслам прийшов у регіон за сходу (з Джамбі) та із заходу (з Мінангкабау). Область Керінчі перебувала під владою султанату Джамбі.

Господарство

Основне заняття керінчі — землеробство, головною продовольчою культурою є рис. Родючі землі району дозволяють вирощувати його як на зрошуваних, так і на богарних полях. Ще з колоніальної доби район Керінчі був відомий як виробник і постачальник рису. Частину продукції продають на східне узбережжя Суматри, де немає родючих земель. Вирощують також кукурудзу, картоплю, ямс, овочі, фрукти, тютюн, каву, корицю, гвоздику.

Рисові поля керінчі.

Керінчі використовують різні землеробські знаряддя, зокрема залізні мотики та плуги. Майже в кожному селі є кузня. Використовують джангкі — оригінальні кошики з ротангу, які можуть умістити до 20 кілограмів рису. В минулому на кожному подвір'ї стояла характерної форми комора (білік) для зберігання рису. Зараз нові зерносховища майже не будують, а більшість із тих, що залишилися, вже не використовується.

Громади, що живуть біля лісу, практикують підсічно-вогневий метод землеробства. Кожні кілька років вони розчищають ділянку лісу під посадку культурних рослин. Поруч ставлять тимчасові хатинки, в яких живуть протягом сільськогосподарського сезону. Коли земля втрачає родючість, переходять на іншу ділянку. В цих районах, серед іншого, вирощують каву, корицю та гвоздику.

Очікуючи на врожай, деякі люди займаються збиранням у лісі ротангу й каучуку, які є цінним товаром.

Жителі районів, розташованих навколо озера Керінчі та кількох інших невеликих озер, займаються рибальством.

Наймаються керінчі й на сезонні роботи, зокрема на каучукові плантації в низинних округах провінції Джамбі (Батангарі, Саролангун, Бунго, Тебо), а також на чайні плантації в окрузі Керінчі. На заробітки зазвичай вирушають, поки очікують урожаю на власних полях.