Клавдій Еліан
| Клавдій Еліан | |
|---|---|
 | |
| Народився |
не раніше 165 і не пізніше 175 Палестрина, Провінція Рим, Лаціо, Італія |
| Помер |
235 Рим, Римська імперія |
| Громадянство (підданство) |
Стародавній Рим |
| Діяльність | письменник, оратор, історик, зоолог, педагог, поет |
| Мова творів | давньогрецька |
| Magnum opus | Varia Historia[d][1] і De Natura Animalium[d][1] |
Клавдій Еліан (лат. Claudius Aelianus, близько 170 р, Палестрина, під Римом — після 222 р.) — давньоримський письменник і філософ, представник так званої «другої софістики». Писав грецькою мовою.
Від Еліана до нас дійшли два твори: «Про природу тварин» (грец. Περί ζώων.) в XVII книгах, а також «Строкаті оповідання» (грец. Ποίχίτιλη ϊστορία) в XIV книгах, які, починаючи з 13-го розділу III книги, збереглася у фрагментах. У розповідях про тварин, де він показав себе як прихильник стоїчної філософської школи, прагнув продемонструвати чудове розмаїття природи. «Строкаті оповідання» являють собою зібрання цікавих історій, головним чином, з життя стародавніх греків. Авторство Еліана стосовно двадцяти «Селянських листів» (грец. Ἐπιστολαὶ ἀγροικικαί; епістолярію переважно еротичного змісту) нині оскаржується.
Флавій Філострат залишив про Еліана наступне свідчення:
Хоча Еліан був римлянином, він володів аттичною мовою не гірше природних афінян. Мені здається, що людина ця заслуговувала всілякої похвали, по-перше, тому, що домоглася чистоти мови, живучи в місті, де нею не розмовляли, і, по-друге, через те, що не повірила угодникам, що величали його софістом, не тішився цим і не загордився настільки почесним званням; зрозумівши, що у нього немає необхідних для оратора обдарувань, він став писати і цим прославився. Головна особливість його книг - простота стилю, що нагадує чимось принадність Нікострата, а іноді наближається до манери Діона… Ця людина запевняла, що вона не виїжджала нікуди за межі Італії, жодного разу не ступила на корабель і незнайома з морем. За це його ще більше звеличували в Римі як охоронця давніх звичаїв. Він був слухачем Павсанія, але захоплювався Геродом, вважаючи його найбільш різнобічним з ораторів. Прожив Еліан понад шістдесят років і помер бездітним, бо, не маючи дружини, прирік себе на це (Життєписи софістів, II 31)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Liddell H., Scott R., Stuart-Jones H. A Greek-English Lexicon — OUP, 1819. — ISBN 978-0-19-864226-8
Посилання[ред. | ред. код]
- Элиан. Пестрые рассказы (рос.)
|
