Львівська єзуїтська колегія
| former jesuit school, Jesuit university | ||||
| Львівська єзуїтська колегія | ||||
 | ||||
| 49°50′31″ пн. ш. 24°01′43″ сх. д. / 49.842083° пн. ш. 24.028694° сх. д. | ||||
| Країна |
Річ Посполита Австрійська імперія Австро-Угорщина | |||
|---|---|---|---|---|
| Місто | Львів | |||
| Засновано | 1608 | |||
| Закрито | 1773 | |||
| Випускники | Категорія:Учні Львівського колегіуму єзуїтів | |||
 | ||||
 Львівська єзуїтська колегія у Вікісховищі | ||||
Льві́вська єзуї́тська коле́гія, або Львівський єзуїтський колегіум — навчальний заклад, «дім Товариства Ісуса» у Львові, заснований у 1591 році[1] (за іншими даними — 1608 р.) польним коронним гетьманом та канцлером, прихильним до єзуїтів Станіславом Жолкевським[2]. Діяла у приміщенні за теперішньою адресою: вулиця Театральна, 13.
Після розпуску в 1773 р. ордену єзуїтів було закрито і Львівську академію[3], проте деякі її підрозділи (в тому числі й безпосередній правонаступник — Львівська академічна гімназія) стали основою новоствореного Львівського університету. Через це більшість історіографій останньої ведуть його історію від 20 січня 1661 р., коли король Ян II Казимир підписав диплом яким надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету»[4].
Мартин Латерна у 1591 році отримав номінацію настоятеля осідку у Львові. При повторному впровадженні 1591 року єзуїтів до Львова став зверхником новозакладеного резиденції (29 квітня). Під час своєї каденції у 1591—1595 роках не зміг розпочати будівництво приміщення єзуїтського колегіуму через небажання сприяти цьому головно випускників Краківського університету.
Ельжбета Луція Сенявська в 1597, 1603, 1605 роках надала кілька тисяч злотих для Львівського колегіуму єзуїтів. «Генерал» єзуїтів Клаудіо Аквавіва дипломом від 21 листопада 1610 року надав їй титул фундаторки колегіуму[5].
У 1673 році, з дозволу Папи Юлія ІІІ, Генерал ордену єзуїтів Павло Оліва надав колегії право присвоювати наукові ступені з богослов'я та філософії. У 1758 році завдяки підтримці львівського архієпископа РКЦ Вацлава Сераковського король Август III знову надав Львівській колегії статус академії, a Папа Климент XIII підтвердив його у 1759. Проте через опір Краківської академії та довгі суперечки про академічні права з 1764 року Львівська єзуїтська колегія не надавала наукових ступенів[6].
11 серпня 1734 сильна пожежа знищила колегіум. Зокрема, за відомостями Анджея Залуського, з 17000 томів книг вціліли небагато.[7]
З колегією та її вихованцями пов'язані численні конфлікти та погроми львівських євреїв кінця XVI — середини XVII ст. Першочерговий конфлікт сягає ще моменту виділення землі під костел та колегіум, адже єзуїти вимагали виділити їм землю на території єврейського кварталу. Проте через обмеженість доступу до тієї землі змушені були відмовитись від неї. Вже після зведення і початку функціонування колегіуму, основними призвідниками конфліктів були його учні. В той час як його викладачі які неодноразово виступали проти дій своїх підопічних.
Найкривавішим з вчинених учнями єзуїтського колегіуму єврейських погромів був Львівський погром 1664 року, коли після короткотривалих сутичок вони вчинили кривавий напад на євреїв передмістя, а потім самого Львова. В результаті загинули 129 львів'ян-євреїв, а також були пошкоджені або зруйновані майже всі єврейські кам'яниці[8].
Завдяки діяльності друкарні, зокрема, побачили світ 4 томи праці генеалога о. Каспера Несецького ТІ «Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.]» (1728, 1738, 1740, 1743 роки).
 | Цей розділ потребує доповнення. (червень 2020) |
Будинок — пам'ятка архітектури національного значення.
До 1848 року тут діяло т. зв. «губерніум» і чи не всі урядові установи. На початку 1914 року приміщення повернули отцям єзуїтам[9].
- майбутній гетьман Богдан Хмельницький (один з вчителів — Анджей Мокрський),
- представники єпископату Української Греко-Католицької Церкви, зокрема, Антін (Ангелович), Атанасій (Шептицький), Стефан (Левинський)
- меценат, дивак, богуславський та канівський староста Микола Василь Потоцький
- примас Польщі Ігнацій Красицький
- князі Ярема Вишневецький, Ян-Станіслав Яблоновський, Ян Каєтан і Станіслав Вінцентій Яблоновські
- засновник «Миньковецької держави» Сцибор-Мархоцький Ігнацій
- латинські єпископи: київський, чернігівський Ян Самуель Ожґа, луцький Ян Стефан Виджга
- Юзеф Сапега, Григоріс Пірамович
- Ян Скарбек
- Ян Станіслав Яблоновський (мечник коронний)
- Мартин Лятерна (1590—1595)
- Ян Вухаліус (Вонхальський) (1595—1600)
- Адріян Радзимінський (1600—1602)
- Ян Брант (1602)
- Ян Понецій (1602—1603)
- Адріян Радзимінський (1603—1607)
- Станіслав Радзімський (1607—1608)
- Ян Понеціус (1608—1609
- Миколай Цировський (1609—1613)
- Ян Велевіцький (1613—1616)
- Пшемислав Якуб Рудніцький (1616—1617, як віце-ректор, 1617—1619 — ректор)
- Миколай Цировський (1619—1622)
- Кжиштоф Ґощевський (1622—1624)
- Мацей Белицький (1625—1629)
- Анджей Бжозовський (1629—1630)
- Станіслав Витвінський (1630—1631)
- Станіслав Шмялкович (1631—1635)
- Миколай Оборський (1635—1638)
- Якуб Ґолемовський (1638—1643)
- Томаш Болеславіус (Болеславський) (1643—1646)
- Адам Александер Зборовський (6 вересня 1646—1650)
- Мацей Томашевський (1650—1653)
- Святослав Рудніцький (16 березня 1653—1656)
- Даніель Краус (квітень-серпень 1630)
- Александер Лоренцович (1656—1659)
- Станіслав Кжиковський (3 грудня 1659—1662, помер 21 травня цього ж року)
- Мацей Велевич (1662—1666)
- Каспер Метельський (віце-ректор 1666)
- Зиґмунт Заранек (1667)
- Пйотр Папеський (від 2 січня 1667—1671)
- Стефан Маліш (1671—1672)
- Александер Лоренцович (10 лютого 1672—1674)
- Станіслав Яновський (віце-ректор 1674—1675)
- Якуб Смоґожевський (1 квітня 1675—1678)
- Ян Нущинський (26 липня 1678—1681)
- Анджей Чижевський (1681)
- Якуб Рожевич (1 жовтня 1681—1686)
- Мацей Палікевич (1686, помер 25 травня цього ж року)
- Томаш Тілль (1686, як віце-ректор, 1 жовтня 1687—1689 — ректор)
- Блажей Ґжембош (23 грудня 1689—1693)
- Станіслав Бєльський (17 лютого 1693—1696)
- Ян Беліцький (17 червня 1696—1699)
- Яцек Вежбицький (20 грудня 1699—1703)
- Мартин Раковський (28 лютого 1703—1706)
- Ян Янішевський (12 липня 1706—1709)
- Томаш Перкович (20 липня 1709—1711)
- Стефан Понінський (13 липня 1711—1714)
- Мартин Тромпчинський (16 серпня 1714—1721)
- Єжи Ґенґель (22 листопада 1721—1725)
- Анджей Ожґа (23 квітня 1725[12]—1728)
- Стефан Щанецький (16 вересня 1728[13]—1731)
- Бартоломей Людер (6 жовтня 1731—1736)
- Ігнатій Мошинський (12 червня 1736—1739)
- Анджей Семінський[14] (17 червня 1739[15]—1742)
- Анджей Лончинський (12 серпня 1742—1745)
- Владислав Жултовський (5 грудня 1745—1752)
- Войцех Бистшоновський (12 березня 1752—1755)
- Міхал Вєловєйський (15 червня 1755—1756)
- Домінік Верещака (13 грудня 1756—1760)
- Мацей Шембек (24 вересня 1760—1764)
- Ігнатій Боровський (25 березня 1764—1767)
- Домінік Зельонка (12 квітня 1767—1771)
- Ігнатій Павел Мошинський (15 травня 1771—1773)
- ↑ Академічна гімназія у Львові // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 33.
- ↑ Володимир Замлинський. Богдан Хмельницький // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994. — 560 с. — С. 167. — ISBN 5-203-01639-9.
- ↑ А. Фіґоль. Львівський Державний Університет ім. І. Франка… — С. 1421.
- ↑ Історія Університету [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Львівський національний університет імені Івана Франка
- ↑ Kaniewska I. Sieniawscka z Gostomskich Elżbieta Łucja (1573—1624) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 87—90. (пол.)
- ↑ Товариство Ісуса — Історія в Україні. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 20 червня 2011.
- ↑ Maurycy Dzieduszycki. Kronika domowa Dzieduszyckich [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. — S. 182. (пол.)
- ↑ Літвіненко Є. Єврейські погроми 1664 року крізь ПРИЗМУ НІМЕЦЬКОЇ ДРУКОВАНОЇ ХРОНІКИ «THEATRUM EUROPAEUM»
- ↑ Odzyskany budynek 00. Jezuitów we Lwowie [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.]. — S. 4. (пол.)
- ↑ K. Piwarski. Bełzecki Aleksander Stanisław (†1677) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1935. — T. 1. — S. 413. (пол.)
- ↑ Список складено на основі: Stanisław Załęski. Jezuici w Polsce. T. 4, Cz. 2, Kolegia i domy założone w pierwszej dobie rządów Zygmunta III 1588—1608 [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.]. — Kraków 1904. — S. 664.
- ↑ Catalogus personarum et officiorum Provinciae Polonae Societatis Jesu. Pro anno 1726. [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Posnaniae 1726. — P. XIII. (лат.)
- ↑ Catalogus personarum et officiorum Provinciae Polonae Societatis Jesu pro anno 1729 [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Posnaniae 1729. — P. XIII. (лат.)
- ↑ Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 82. (пол.)
- ↑ Catalogus personarum et officiorum Provinciae Polonae Societatis Jesu ex Anno 1739 in Annum 1740. [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Posnaniae 1739. — P. XI. (лат.)
- А. Фіґоль. Львівський Державний Університет ім. І. Франка // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1420—1421.
- Т. Шевченко. Єзуїтське шкільництво на українських землях останньої чверти XVI — середини XVII ст. — Львів : Свічадо, 2005.
- Bronisław Natoński. Laterna Marcin (1552—1598) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1971. — t. 16. — S. 565—567. (пол.)
- Климчук А. М. Єзуїтські бібліотеки на українських етнічних землях в XVI—XVIII ст. [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Łuszczak Grzegorz. 2. Budynki kolegium [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Nauczyciele i wychowawcy szkół jezuickich we Lwowie 1608—1773. (пол.)
- Uniwersytet im. Jana Kazimierza [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
- Львівський єзуїтський колегіум на фільмі з дрона [Архівовано 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
