Колесниченко Олексій Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Колесниченко Олексій Никифорович
Народився 28 березня 1923(1923-03-28)
Харків, Українська СРР, СРСР
Помер 19 травня 1985(1985-05-19) (62 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання 13-е міське кладовище
Країна СРСР СРСР
Діяльність Криміналіст
Alma mater Харківський юридичний інститут
Галузь криміналістіка
Заклад Харківський юридичний інститут
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Науковий керівник Колмаков Віктор Павлович[1]
Аспіранти, докторанти Мітрохіна Зінаїда Іванівна
Відомий завдяки: піонерськім працям з криміналістичної методики
Діти Колесніченко Юрій Олексійович[2]
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За трудову доблесть» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Колесниченко Олексій Никифорович (нар. 28 березня 1923, Харків — пом. 19 травня 1985) — український вчений-криміналіст, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри криміналістики (1957—1981) Харківського юридичного інституту. Учасник Радянсько-німецької війни, інвалід війни II групи [3].

Біографія[ред. | ред. код]

Олексій Никифорович Колесниченко народився 28 березня 1923 року у місті Харкові. У червні 1941 вступив до Ростовського артилерійського училища. У листопаді – грудні 1941 брав участь у боях за Ростов – на - Дону. Із січня по лютий 1942 продовжував навчатися в артилерійському училищі. У лютому 1942 – отримав звання лейтенант. Служив у кулеметно-артилерійському батальйоні командиром взводу, а потім командиром роти. Наприкінці липня 1942 був важко поранений у боях під Ростовом – на - Дону, після чого перебував у госпіталях. У 1944 повертається до Харкова та вступає до Харківського юридичного інституту, який закінчує з відзнакою у 1948. З 1948 – 1951 навчається в аспірантурі при кафедрі кримінального права й процесу Харківського юридичного інституту. У 1952 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Планування радянського попереднього слідства» (науковий керівник В.П. Колмаков). З 1951 працює на кафедрах кримінального права й процесу, а потім криміналістики на посадах асистента (1951 - 1952), старшого викладача (1952 - 1956), доцента (1956 - 1957). З 1957 був призначений виконуючим обов'язки завідувача кафедри криміналістики Харківського юридичного інституту (у зв'язку із тривалим відрядженням у Китайську Народну Республіку завідуючого кафедрою В. П. Колмакова). У 1958 був обраний завідувачем кафедри криміналістики. З 1965 – 1967 переведений на посаду старшого наукового співробітника для завершення роботи над докторською дисертацією. У 1967 – 1981 завідувач кафедри криміналістики Харківського юридичного інституту. У 1967 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Наукові й правові основи розслідування окремих видів злочинів». О.Н. Колесниченко пішов з життя 19 травня 1985, похований на харківському кладовищі №13. [4] [5]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Головні напрями наукової діяльності О.Н. Колесниченка: криміналістична техніка, тактика та методика розслідування окремих видів злочинів. Є одним зі фундаторів концепції формування криміналістичної методики, дослідження її сутності та змісту. Першим у вітчизняній криміналістиці запропонував і обґрунтував необхідність існування й застосування криміналістичної характеристики злочинів. Відомий науковими працями, щодо організації й плануванню розслідування злочинів.[6] Автор і співавтор більш ніж 70 наукових праць[7]. Підготував 8 кандидатів юридичних наук. Був членом спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій у Харківському юридичному інституті, членом редакційної колегії збірника «Криміналістика й судова експертиза», головою секції держави й права районної організації товариства «Знання».[4]

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • Криминалистика // Учеб. — Москва. — 1958; 1962; 1963; 1973 (в соавтор.)
  • Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений // Докт. дис. — Харьков. — 1967.
  • Общие положения методики расследования отдельных видов преступления (Конспект лекций по советской криминалистике) // Харьк. юрид. ин-т. Кафедра криминалистики. — Харьков. — 1965; 1976 — 47 с.
  • Криминалистическая характеристика преступлений. Глава ІІ. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. Под ред. В. К. Лисиченко. —Киев: Вища шк., 1988. — 405 c.
  • Судебная фотография. — Харьков. : Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1981. — 184 с. (в соавтор.)
  • Криминалистическая характеристика преступлений. Учеб. пособие. Харьковский юридический ин-т. — Харьков. — 1985. — 93 с. (в соавтор.)
  • Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча практика. Підручник для студентів юридичних ВУЗів та факультетів. За заг. ред. В. Колмакова. Київ Вища школа 1973 г. 296 с. (в співавт).

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько — Колесніченко Никифор Никифорович, залізничник (1888—1940)
  • Мати — Колесніченко (Плесс'ка) Олександра Геннадіївна, учителька (1885—1967)
  • Дружина — Колесніченко (Берліна) Муся Давидівна, юрист (1924—2003)
  • Син — Колесніченко Юрій Олексійович, фізик (нар. 1953)

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями "За трудову доблесть", «За доблесну працю», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «50 років Радянської Армії», «50 років Збройних Сил СРСР», «60 років Збройних Сил СРСР», «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «Ветеран праці»

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Колмаков Віктор Павлович
  2. Колесніченко Юрій Олексійович
  3. Колесниченко Олексій Никифорович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 16 червня 2020. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. а б В. Ю. Шепитько. Колесниченко Алексей Никифорович. Конгресс криминалистов.
  5. Коновалова В. Е. Алексей Никифорович Колесниченко[недоступне посилання] — ученый, педагог, создатель научной школы в криминалистике // Ученые зап. Таврич. ун-та. Сер. Юрид. науки. — 2006. — Т. 19(58). — № 2
  6. Косарев С. Ю. История и теория криминалистических методик расследования преступлений. // Юридический центр. — 2015.
  7. Колесниченко Алексей Никифорович (1923—1985) // Google Академия.[1]