Константин Плісовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Константин Плісовський
Konstanty Plisowski
Plisowski.jpg
Народження 8 червня 1890(1890-06-08)
Подільська губернія, Російська імперія
Смерть 1940(1940)
Харків СРСР СРСР
розстріл
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Poland (1927–1980).svg Друга Польська Республіка
Приналежність Російська імператорська армія
Orzełek II RP.svg Військо Польське
Освіта Одеський кадетський корпус
Миколаївське кавалерійське училище
Роки служби 1911–1940
Звання Штабс-ротмістрПрапор Російської імперії
бригадний генералПольща
дивізійний генерал (з 2007 посмертно)
Війни / битви
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом
Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Кавалер ордена Почесного легіону
CMNS: Константин Плісовський у Вікісховищі

Константин Плісовський (рос. Константин Карлович Плисовский, пол. Konstanty Plisowski, *8 червня 1890 — †квітень 1940) — польський воєначальник, бригадний генерал (з 2007 посмертно — дивізійний генерал).

Життєпис[ред. | ред. код]

Константин Плісовський народився 8 червня 1890 року, в с. Новоселець Балтського повіту Подільської губернії в шляхетній родині герба Одровонж[1]. Батько — Кароль, матір — Марія Голуб[2].

У 1908 році закінчив Одеський кадетський корпус[3], а у 1910 — Миколаївське кавалерійське училище. Служив у 12-у гусарському Охтирському генерала Дениса Давидова, Її Імператорського Високості Великої Княгині Ольги Олександрівни полку в званні штабс-ротмістра. Був учасником Першої світової війни.

6 серпня 1912 р. надано звання корнета (ВП 1.04.1916); звання майора.

Після відновлення незалежності Польщі в 1918 році вступив в польську армію. Під час Радянсько-польської війни командував 6-ю кавалерійською бригадою, 8-ю кавалерійською бригадою і 1-ю кавалерійською дивізією.

23 серпня 1919 р. отримав звання полковника.

Брав участь у битві під Комаровом проти Першої Кінної армії Будьонного. Після Громадянської війни, був професором тактики у Вищій військовій школі у Варшаві.

4 січня 1929 р. присвоєно звання бригадного генерала (4 січня 1929).

Під час Оборонної війни 1939 року очолював оборону Берестейської фортеці. Після відходу з фортеці разом з підлеглими йому підрозділами приєднався до польських військ, командував Новогрудською кавалерійською бригадою, яка намагалася прорватися до Угорщини.[4]. 28 вересня його схопила влада СРСР і відправила до табору військовополонених у Старобільську. У списку страчених він під номером 2585[5]. Похований на польському військовому кладовищі у Харкові[6].

Смерть[ред. | ред. код]

28 вересня Костантина Плісовського було взято в полон радянськими військами. Розстріляний в будівлі харківського управління НКВС у квітні 1940 року.[7]

Нагороди[ред. | ред. код]

Наказом міністра оборони Польщі від 20 березня 1996 року 6-й бронекавалерійській бригаді присвоєно ім'я генерала Костантина Плісовского. У 2007 році президент Польщі Лех Качинський присвоїв Плісовському звання дивізійного генерала (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (пол.) Marek Minakowski. Genealogia potomków Sejmu Wielkiego. Процитовано 10 stycznia 2017. 
  2. Stawecki, 1994, с. 253.
  3. Одеський Великого Князя Константина Константиновича кадетський корпус
  4. Баєчки псевдо-фахівців з історії
  5. (пол.) BETA Księgi Cmentarne. ksiegicmentarne.muzeumkatynskie.pl. Процитовано 2 квітня 2018. 
  6. (пол.) Charków. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Warszawa, 2003 — s. 420.
  7. Трагедія в П'ятихатках: правда про катинських злочинах під Харковом(рос.)
  8. (пол.) Centralne Arсhiwum Wojskowe. Kol. Gen. 450. «Konstanty Plisowski». — k.26.
  9. (пол.) Centralne Arсhiwum Wojskowe. Kol. Gen. 450. «Konstanty Plisowski». k.26-26zw.
  10. а б в г д е ж (пол.) Stanisław Łoza (red.) (1938). Czy wiesz kto to jest? (вид. Główna Księgarnia Wojskowa). Warszawa: II popr. с. 576. 
  11. (пол.) Łukomski G., Polak B., Suchcitz A. (1997). Kawalerowie Virtuti Militari 1792 - 1945. Koszalin. с. 372. 
  12. (пол.) Dekret Wodza Naczelnego L. 3101 z 30 czerwca 1921 r. Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 27, poz. 1087
  13. (пол.) M.P. z 1934 r. nr 6, poz. 12.
  14. (пол.) Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L. 1717 z 28 maja 1921 r. (Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 29, poz. 1208)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]