Контркультура 60-тих

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Контркультура шістдесятих - термін яким позначають культурні рухи шестидесятих років. Почалося все з протестів в США проти війни у В'єтнамі. Сам термін контркультура був введений дослідником рухів шістдесятих Теодором Рошаком, у книзі 1968 року "Створення контркультури: Рефлексії над технократичним суспільством та його юною опозицією"...

Рухи[ред. | ред. код]

Рух за громадянські права[ред. | ред. код]

Основна стаття: Рух за громадянські права афроамериканців у США

Рух за громадянські права був ключовим елементом ширшого контркультурного руху, що передбачав використання ненасильства аби гарантувати, що рівні права, забезпечені Конституцією США, застосовуватимуться до всіх громадян. Багато штатів незаконно відмовляли у цих правах афро-американцям, і це було успішно вирішено на початку та середині 60-х років у кількох великих ненасильницьких рухах.[1]

Свобода слова[ред. | ред. код]

Основна стаття: Рух за свободу слова в США

Значна частина контркультури 1960-х років зародилася на кампусах коледжів. У Берклі група студентів почала визначати себе такими, що мають інтереси як соціальний клас, які суперечить інтересам та практиці університету та його корпоративних спонсорів.[2]

Фемінізм[ред. | ред. код]

Основна стаття: Друга хвиля фемінізму

Роль жінки як домогосподарки, що працює на повний робочий день в індустріальному суспільстві, була оскаржена в 1963 році, коли американська феміністка Бетті Фрідан опублікувала «Жіночу містику», давши поштовх жіночому руху і вплинувши на те, що багато хто називав фемінізмом другої хвилі. Інші активісти, такі як Глорія Стайнем та Анжела Девіс, або організовували, впливали, або навчали багатьох молодих поколінь жінок підтримувати та розширювати феміністичну думку. Фемінізм набув додаткової ваги в ході протестних рухів наприкінці 1960-х, коли жінки повстали проти ролі "підтримки", де переважають чоловіки, а також проти проявів сексизму. Брошура 1970 року «Жінки та їх тіла», згодом розширена до книги «Наші тіла, ми самі», була особливо впливовою у створенні нової феміністичної свідомості.[3]

Енвайронменталізм[ред. | ред. код]

Основна стаття: Енвайронменталізм

Технології[ред. | ред. код]

Культурні історики, такі як Теодор Рошчак у своєму нарисі «Від Саторі до Кремнієвої долини» 1986 р. Та Джон Маркофф у своїй книзі «Що говорив сонник» [206], вказували на те, що багато хто з перших піонерів персональних обчислень виникли з контркультури Західного узбережжя. Багато першопрохідців ранньої обчислювальної техніки та мереж, після вживання LSD та тус на кампусах Берклі, Стенфорду та MIT в кінці 1960-х - початку 1970-х років, вийшли з цієї касти соціальних "маргіналів" для формування сучасного технологічного світу, особливо в Кремнієвій долині.

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. McKay, John P.; Hill, Bennett D.; Buckler, John; Crowston, Clare Haru; Wiesner-Hanks, Merry E.; Perry, Joe (2010-10-13). History of Western Society Since 1300 for Advanced Placement (en). Macmillan. ISBN 978-0-312-64058-3. 
  2. Free Speech Movement Archives. www.fsm-a.org. Процитовано 2020-04-28. 
  3. The Counterculture of the 1960s. www.cliffsnotes.com. Процитовано 2020-04-28.