Хіпі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
RussianRainbowGathering 4Aug2005.jpg

Хі́пі[1] (ще: Гі́пі, ще Хіппі, англ. hippie, hippy) — міжнародний молодіжний рух, виник у 1965 році у Сан-Франциско в контексті лібералізації і демократизації традиційного суспільства, один з найяскравіших проявів контркультури, мав пацифістське забарвлення, справив істотний вплив на мистецтво, особливо на рок-музику, з ним пов'язані такі поняття, як сексуальна революція, психоделічна революція. Занепав на початку 1970-их років, перетворившись на одну з субкультур. Був одним із символів епохи. Його учасники називали себе «Поколінням квітів, Дітьми квітів, Love Generation».

Походження поняття «хіпі»[ред.ред. код]

Загалом у науковій літературі немає єдиної думки щодо походження терміна «хіпі» й встановити його достеменно неможливо. Вперше термін «хіпі» побачив світ 1965 року на сторінках журналу «Ramparts», в статті під назвою «Соціальна історія хіпі». За однією версією, в основі його лежить слово «хіпстер», яке американський письменник Вільям Берроуз використовував у романі «Джанкі» як евфемізм наркомана.

Відповідно до іншої версії, воно запозичене з джазового сленгу, де «to hep» означало буквально «бути в темі, просікати фішку, включатися» (звідси і «hepcat», «кошак» — кличка вуличних джазових музикантів).

Згідно з іншою версією, суть назви — в стегновій вені (a hip — з англійської «стегно»), яка є найбільш зручним місцем для ін'єкції героїну[2]. Радянський дослідник О. Шишов також був схильний виводити походження назви «хіпі» від англійського іменника «hip» — «стегно». На його думку, така назва була пов'язана з особливою розв'язною ходою хіпі, які тим самим намагалися показати свою повну зневагу до оточення[3].

Ще одну версію висунув американський дослідник молодіжних рухів Т. Хойбнер. Він стверджував, що поняття «хіпі» походить від англійського дієслова «to be hip» — знати, розуміти суть.

Радянський філолог Л. Касаткіна вважала слово «хіпі» похідним від «to hip» — «пізнати експериментальним шляхом».

А. Керві наголошує, що, як і у випадку з «бітниками», слово «хіпі» стало ярликом, прикріпленим пресою до «усіх цих довговолосих», тоді як самі «хіпі» називали себе «freaks», що англійською значить «диваки»[4].

Так чи інакше, слово це прижилося, нехай і не без опору з боку самих хіпі, які вважали, що ця газетна кличка профанує все, за що вони ведуть боротьбу. Одним з найбільш яскравих, хоча й марних протестів проти стереотипного сприйняття руху пресою і громадськістю став з'їзд хіпі в Хайт-Ешбері (район Сан-Франциско, що був тоді найбільшою міською комуною у Сполучених Штатах) у 1966 році. Під час урочистої церемонії «батьки» руху офіційно поховали слово «хіпі», зобов'язавши всіх і кожного користуватися істиною назвою — «прекрасні люди» (Beautiful people)[5].

Ідеологія та світогляд хіпі[ред.ред. код]

Основними складовими ідеології субкультури хіпі є:

1. Презирство до інтелектуальних пошуків головний принцип їхнього стилю життя.

2. Основні цінності — це свобода, радість життя та безмежна любов до усіх людей без огляду на їхню расову чи релігійну приналежність.

3. Протистояння загальноприйнятим нормам і культурі споживання.

4. Демонстративна бідність.

5. Захоплення східним містицизмом.

6. Життя за принципом існування «тут і зараз».

7. Культ кохання і наркотиків[6].

Ознаки справжнього хіпі:

  • Першою ознакою справжнього хіпі можна назвати ставлення до роботи і трудової дисципліни. Справжній хіпі зі зневагою ставився до постійної роботи, хоча він цілком здатний був трудитися як поденник. Зовсім інакше сприймав він працю для власного задоволення або на благо комуни. Головним в такій праці для нього була можливість самостійно розпоряджатися своїм часом.
  • Другою ознакою можна позначити інтерес до наркотиків. Повсякденною практикою для хіпі було куріння марихуани, також було поширеним вживання ЛСД. Хіпі особливо цінували здатність наркотиків приводити настрій окремої людини в унісон з настроєм навколишніх. Взагалі, різницю між хіпі і наркоманом можна визначити так: якщо наркотик пропонує одкровення і кайф, для наркомана первинний кайф, для хіпі — одкровення. Наркотики для хіпі — лише менш витратний спосіб усвідомити те, що інакше можна осягнути тривалою медитативної практикою і читанням мантр.
  • Третю ознаку умовно можна визначити як прагнення до відокремлення від суспільства. Для хіпі цей принцип є не банальним протестом, а справжнім пошуком альтернативи, спробою знайти якесь якісно інше життя.
  • Життєву позицію хіпі добре ілюструє принцип «Займайся своїм ділом». Для хіпі це значило звернути свій погляд на проблему самоактуалізаціі, залишивши зовнішній світ осторонь.

«Справжнього» хіпі немає і бути не може, то говорити слід про хіпі найбільш «правовірного», тобто про того, хто дотримується не всього, але більшої частини правил спільноти[7].

Хіпі у США[ред.ред. код]

«Пацифік» — символ миру. Лого Організації ядерного роззброєння, який використовували для антивоєнних демонстрацій
Двоє хіпі на фестивалі у Вудстоку

Імпульсом у межах розвитку контркультури, що спричинився до появи хіппі, стала поїздка письменника Кена Кізі з комуною Merry Pranksters (Приколісти) розфарбованим автобусом у липні 1964 з містечка Ла Хонда в Каліфорнії до Нью-Йорка, і початок активних військових дій США у В'єтнамі в лютому 1965 році.

У вересні 1965 у Сан-Франциско поширився термін hippie щодо нової хвилі молодіжної контркультури, базованої на попередній тенденції хіпстерів, котра зосередилася у кварталі на перетині вулиць Хейт та Ешбері, де виникли комуни, подібні до комуни Кена Кізі в Ла Хонді. До нового руху вливається біла молодь, котра походила з середнього класу, заперечувала споживацький характер консервативного суспільства, насильство. Поширюються заклики до єднання з природою, виникають «сільські» комуни. За основу правила автентична культура американських індіанців. Від початку контркультура хіпі була пов'язана з наркотичними впливами, зокрема ЛСД, котра на той час ще перебувала в рамках закону, антивоєнними студентськими осередками, цитаделлю яких від 1964 став університет у Берклі біля Сан-Франциско, і політичною діяльністю американських нових лівих. Під час студентських маніфестацій у Берклі восени 1965 один із гуру хіпі Аллен Ґінсберґ проголосив гасло Flower Power (Влада квітів).

Проте наприкінці 1966 року, після поразки нових лівих на виборах губернатора Каліфорнії і до Конгресу США, в середовищі хіпі поширюються настрої втечі від суспільства (вони називали це «жити за межами катастрофи»), захоплення наркотиками. Героєм стає професор Тімоті Лірі з його пропагандою ЛСД, як засобом досягнення всезагальної любові і миру. 14 січня 1967 в Ґолден Ґейт парку в Сан-Франциско відбувся грандіозний фестиваль хіпі під назвою Human Be-In, організований Алленом Ґінзберґом, який зібрав близько 30 тисяч молоді. Після цього рух стрімко поширюється по американських містах. На Пасхальні канікули 1967 почалося масове паломництво підлітків до Сан-Франциско, що переросло в Літо Любові 1967 року. Хітом сезону стала пісня If you're going to San Francisco у виконанні Скотта Маккензі. Десятки тисяч молодих людей осідають у кварталі Хейт-Ешбері, живуть в комунах, пропагують наркотики і вільну любов. Головним явищем стає діяльність Диґґерів, які проводили вуличні вистави в стилі партизанського театру. Виникає специфічний музичний стиль психоделічний рок (рок-гурти Grateful Dead, Jefferson Airplane і Big Brother And Holding Company, з якими починає виступати Дженіс Джоплін). Кумирами молоді стають Джимі Хендрикс і Джим Моррісон. Контркультура хіппі поширюється по світу. Під її впливом Beatles записують свій найкращий альбом Sgt Pepper's Lonely Hearts Club Band — один з найкращих зразків стилю психоделічний рок, і сингл All You Need Is Love, котрий також стає хітом 1967 року. Поряд із захопленням індіанською автентикою і християнськими течіями, поширюються східні вчення буддизм, кришнаїзм. Сформувався типовий зовнішній вигляд хіпі — довге волосся, бороди, амулети, браслети, довгі сукні з індіанськими узорами, екзотичний одяг яскравих «психоделічних» барв. Гаслами стають Love, Peace, Freedom («Мир, любов, свобода»), Sex, Drugs & Rock'n'roll, «секс, наркотики, рок-н-ролл>>, Turn In, Turn On & Drop Out, <<налаштуйся, врубайся і випади», Make love not war («займайтеся коханням, а не війною»). Своїм символом хіпі, подібно до інших тогочасних лібертіанських рухів, обрали пацифік, запозичений у пацифістів. Проте засилля наркоманії, поява наркоторговців і поліцейські облави виснажують рух. 6 жовтня 1967 у Хейт-Ешбері Диґґери провели символічну вуличну акцію «Похорон хіпі». Епіцентром контркультури знову стає Нью-Йорк. Еббі Гофман намагається політизувати хіпі, взявши на озброєння методологію партизанського театру Диґґерів із Сан-Франциско. Разом із Джеррі Рубіном, котрий прибув із Берклі, вони засновують у Нью-Йорку в 1968 Міжнародну молодіжну партію Yippie. Найголоснішою акцією Yippie стало проведення «Фестивалю Життя» у Чикаго у серпні 1968, який увійшов у історію США під назвою Поліцейського бунту і закінчився судом над організаторами. Останньою великою акцією став найбільший рок-фестиваль у Вудстоці біля Нью-Йорка у серпні 1969, на який з'їхалося майже 500 000 осіб. Проте подальші події — суд над учасниками комуни Чарлі Менсона, вбивство під час концерту Rolling Stones в Альтамонті в грудні 1969 р., активізація терористичних груп привели до занепаду руху на Заході. Він трансформувався у щорічні зльоти хіппі Rainbow Gathering. Перший з таких зльотів відбувся в липні 1972 у штаті Колорадо на землях індіанців хопі, прибуло 20 тисяч хіппі. Надалі Міжнародні Rainbow відбуваються регулярно в багатьох країнах світу, в тому числі, в Україні (у серпні 2009 на Закарпатті).

Контркультура хіппі справила істотний вплив на культуру, побут, розвиток суспільства. Свого часу політики Білл Клінтон, Хав'єр Солана, Йошка Фішер, Даніель Кон-Бендітт висловлювали свої симпатії до хіппі.

Хіппі в СРСР[ред.ред. код]

Значного поширення контркультура хіппі набула у колишньому СРСР. Починаючи з 1967 у Москві й містах, розташованих близько до західного кордону — Ленінграді, Таллінні, Ризі, Вільнюсі, Каунасі, Ґродно, Львові, з'являються великі групи довговолосих. Спочатку вони, так чи інакше, були включені до протестних акцій і піддавалися репресіям — арешт групи Шарніра у Львові в листопаді 1970, розгони демонстрацій у Москві (1 червня 1971), Гродно і Вільнюсі (в серпні 1971), заворушення в Каунасі після самоспалення Ромаса Каланти (травень 1972). Репресії призвели до виникнення Системи — неформальної мережі осередків хіпі по всій території Союзу, яка могла функціонувати в напівпідпільних умовах андеґраунду (надавати житло, адреси по всій території Союзу, проводити культурні заходи — підпільні рок-концерти, виставки). Завдяки цьому рух в СРСР проіснував набагато довше, аніж на Заході. Витворився певний кодекс поведінки, хіпі чітко вирізняли себе серед членів традиційного суспільства («цивільних»), заперечували комсомол, службу в армії, працю на радянських підприємствах. Одночасно з цим вони уникали однозначних політичних кроків, через що їм не так просто було «пришити» політику. Постійним місцем збору хіпі в СРСР від початку 1970-их рр. і аж до горбачовської Перебудови був Таллінн, оскільки режим в Естонії був найбільш толерантним. Сюди з'їжджалися на початку травня, коли починався автостопний сезон. 1 червня на День захисту дітей їхали до Москви. Щоліта, починаючи з 1978, відбувалися всесоюзні хіпі-сейшни на річці Ґауї недалеко від Риги, під час святкування Ліго (латиського Івана Купала), їх започаткував Михаїл Бомбін з Риги. Найважчим для хіппі виявився період андроповщини 19821984 рр., коли багатьох учасників руху було арештовано і запроторено в тюрми й психлікарні. Із початком Перебудови і Гласності в середовищах Системи з'являються спроби переосмислити ідеологію — маніфест «Хиппи от Системы к Богу» Генерала, Сталкера і Вороб'я (Москва, 1986) та інші. Процеси демократизації в СРСР призвели до виходу Системи з підпілля і, як наслідок, до її розпаду.

Хіпі в Україні[ред.ред. код]

Найбільшою в Україні була хіп-тусовка у Львові, де традиційними були орієнтація на Захід і демократичні цінності. Перші розрізнені групи хіпуючої молоді були об'єднані у 19681970 В'ячеславом «Шарніром» Єреськом. Учасники групи Шарніра збиралися напівтаємно на місці польського Цвинтаря Орлят біля Личаківського цвинтаря. З їхнього середовища вийшов перший з відомих маніфестів хіппі, також вони започаткували культ Джимі Хендрикса у Львові, одразу після його смерті у вересні 1970 року. Проте у листопаді 1970-го Шарнір, який, окрім пацифізму, захоплювався ще й нацистською автентикою і трофейною зброєю, був арештований.

У 1970-их роках головним місцем збору став Святий Сад, де зосереджувалися учасники рок-гурту Супер Вуйки (лідер Ілько Лемко), відбувалися хіп сейшни. Один із них, пов'язаний з культом Хендрикса, вилився у стихійну демонстрацію у Львові 17 вересня 1977 року.

У середовищі львівської хіпової тусовки у 1976 виникла перша на теренах СРСР байкерська група Ігоря «Пензеля» Венцславського. З неї вийшли письменники і поети Волдмур Яворський, Валерія Славникова, Звёздный, художники Олена Бурдаш, Дем, Орест Макота.

В ті часи хіппі у Львові, в тому числі й російськомовні, із симпатією ставилися до учасників національно-визвольної боротьби УПА, оскільки їх теж «пресувала» радянська державна система. З початком Перебудови в середовищі львівських хіппі також з'являються спроби переосмислити ідеологію і, як колись Еббі Гоффман, політизувати рух. 1987 року в Львові з'являється маніфест «Ідеологія радянських хіппі. 1967-1987» Аліка Олісевича, де чітко наголошено на потребі громадянських акцій. 20 вересня 1987 група Аліка Олісевича провела у Львові першу в УРСР демонстрацію під політичними лозунгами і в жовтні 1987 перетворилася на пацифістську, згодом правозахисну групу Довіра (19871990).

Музика хіппі[ред.ред. код]

Кіно хіппі[ред.ред. код]


Книги хіппі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стаття зі словника УЛІФ
  2. Шатилов Д. О. ХИППИ: ФЕНОМЕН НЕПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОТЕСТА 60—х XX в. В США / Д. О. Шатилов // Вестник МГОУ. Серия «История и политические науки». № 3 / 2013 — С.49—50
  3. Мінаєв А. В. Рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи та США / А. В. Мінаєв // Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.02 / А. В. Мінаєв; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2006. — С.2
  4. Мінаєв А. В. Рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи та США / А. В. Мінаєв // Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.02 / А. В. Мінаєв; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2006. — С.2
  5. Шатилов Д. О. ХИППИ: ФЕНОМЕН НЕПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОТЕСТА 60—х XX в. В США / Д. О. Шатилов // Вестник МГОУ. Серия «История и политические науки». № 3 / 2013 — С.49—50
  6. Мінаєв А. В. Рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи та США / А. В. Мінаєв // Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.02 / А. В. Мінаєв; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2006. — С.3
  7. Шатилов Д. О. ХИППИ: ФЕНОМЕН НЕПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОТЕСТА 60—х XX в. В США / Д. О. Шатилов // Вестник МГОУ. Серия «История и политические науки». № 3 / 2013 — С.50—52

Посилання[ред.ред. код]