Бетті Фрідан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бетті Фрідан
Betty Friedan
Betty Friedan 1960.jpg
Ім'я при народженні Бетті Наомі Гольдштейн
Народилася 4 лютого 1921(1921-02-04)[1][2][…]
Піорія, Іллінойс, США[4]
Померла 4 лютого 2006(2006-02-04)[5][1][…] (85 років) або 6 лютого 2006(2006-02-06)[6] (85 років)
Вашингтон, США
·серцева недостатність
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США[7]
Діяльність журналістка, письменниця, феміністка, соціолог, психологиня
Alma mater Коледж Смітd[8], Університет Каліфорнії (Берклі) і Esalen Instituted
Знання мов англійська[1]
Членство Товариство Phi Beta Kappad
Напрямок abortion-rights movementd і фемінізм
Magnum opus Загадка жіночності[9], The Second Staged[10] і The Fountain of Aged[11]
Нагороди

Бе́тті Фрі́дан (англ. Betty Friedan; 4 лютого 1921, Пеорія, Іллінойс, США — 2006, Вашингтон, США) — американська журналістка, письменниця, одна з лідерок американського фемінізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Бетті Фрідан народилась 4 лютого 1921 року в селищі Пеорія, Іллінойс, у єврейській сім'ї. Її батьками були Гаррі та Міріам (Горвіц) Гольдштейн, чиї єврейські родини були з Росії та Угорщини. Гаррі володів ювелірним магазином у Пеорії, а Міріам писала статті для газети.

Вона відвідувала середню школу в Пеорія та брала участь у шкільній газеті. Коли її заяву написати колонку було відхилено, вона та шість інших друзів запустили літературний журнал «Tide», в якому обговорювалося домашнє життя, а не шкільне життя. В юності Фрідан була активною у марксистських та єврейських колах.

У 1966 році Фрідан створила Національну організацію жінок США та став одним із президентів. Згодом вона писала, що час від часу відчувала себе ізольованою від єврейської спільноти.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Фрідан була журналісткою профспілкових видань. У період з 1943 по 1946 рік вона писала у Федеральній пресі, а між 1946 і 1952 роками працювала в «Об'єднаних новинах». Одним із її завдань було звітувати перед Комітетом з питань неамериканської діяльності Палати. У1952 році була звільнена з профспілкової газети UE News, оскільки вона була вагітна своєю другою дитиною. Після виходу з UE News вона стала позаштатною письменницею для різних журналів, включаючи Cosmopolitan. У 1957 році Фрідан провела опитування випускників коледжу, зосередившись на їх освіті, досвіді та задоволеності їх життям. Вона почала публікувати статті про те, що вона назвала «проблемою, яка не має імені», і отримала пристрасні відповіді від багатьох домогосподарок, вдячних, що вони не самотні в погляді на проблеми.

Освіта[ред. | ред. код]

Фрідман навчалась у середній школі Пеорії і брала участь у створенні шкільної газети. Коли були не схвалені в газет її матеріали, вона з друзями випустили літературний журнал «Tide», в якому обговорювали сімейне життя. У 1938 вона розпочала навчання в жіночому коледжі Сміта. У перший рік навчання вона отримала стипендію за видатні успіхи. На другому курсі вона захопилась поезією і опублікувала багато віршів. У 1941 році вона стала головним редактором газети колледжу .Під її керівництвом видання стало більш політичним і викликало дискусії. Вона вміщувала матеріали, в яких домінувала антивоєнна позиція.

Боротьба за жіночі права[ред. | ред. код]

Betty Friedan photographed by Lynn Gilbert, 1981

Бетті виступала за рівні права жінок. Вона отримала популярність після публікації книг «Жіноча містика» в 1963 році. Там вона стверджувала, що поняття «жіночність» придумали чоловіки, щоб виправдати роль матері і домогосподарки, які відводять жінкам у сучасному світі. Бетті Фрідман приписують ініціативу другої хвилі американського фемінізму у 20 столітті. У 1966 році Фрідан був співзасновником і була обрана першим президентом Національної організації для жінок, яка мала на меті залучити жінок «до мейнстріму американського суспільства» у повністю рівноправному партнерстві з чоловіками. У 1970 році, після відставки в першого президента НАТО, Фрідан організувала загальнодержавний страйк за рівність жінок 26 серпня, на 50-ту річницю дев'ятнадцятої поправки до Конституції Сполучених Штатів, що надає жінкам право голосу. Національний страйк був успішним; марш на чолі з Фрідан лише в Нью-Йорку зібрав понад 50 000 людей. Фрідан була рішучою прихильницею запропонованої поправки щодо рівних прав до Конституції Сполучених Штатів, яка прийняла Палата представників Сполучених Штатів після сильного тиску з боку жіночих груп на початку 1970-х. Після прийняття Конгресом поправки в Конгресі Фрідан виступила за ратифікацію поправки в штатах і підтримувала інші реформи в галузі прав жінок: вона заснувала Національну асоціацію щодо скасування законів про аборти, але згодом критично ставилася до позицій багатьох ліберальних феміністок, орієнтованих на аборти.

Політика[ред. | ред. код]

У 1970 р. Фрідан закликала феміністок виступити проти висунення кандидатури у Верховний суд Г. Гарольда Карсуелла через його запис про расову дискримінацію та антифемінізм. Свідчення Фрідан перед Сенатом змусили відмовитись від кандидатури Карсуелла. У 1971 р. Фрідан разом з іншими провідними лідерами жіночого руху, в тому числі Глорією Штейнем (з якою у неї було легендарне суперництво) заснувала Національне політичне товариство для жінок. У 1972 році Фрідян безуспішно балотувалась делегатом Демократичної національної конвенції 1972 року на підтримку конгресменки Ширлі Чисхолм. Того року Фрідан зіграла помітну роль і виступила на конвенті.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Бетті Фрідан вийшла заміж за Карла Фрідана, театрального продюсера, у 1947 році. Вона продовжувала працювати після одруження, спочатку як платний працівник, а після 1952 року — журналіст-фрілансер. Пара розлучилася в травні 1969 року, а Карл помер у грудні 2005 року. У Карла та Бетті Фрідан було троє дітей — Даніель, Емілі та Джонатан. Вона виросла в єврейській родині, але була агностиком.

Література[ред. | ред. код]

  • Horowitz, Daniel. Betty Friedan and the Making of The Feminine Mystique: The American Left, the Cold War and Modern Feminism. — 2000. — ISBN 9781558492769.
  • The Feminine Mystique (1963)
  • It Changed My Life: Writings on the Women's Movement (1976)
  • The Second Stage (1981)
  • The Fountain of Age (1993)
  • Beyond Gender (1997)
  • Life So Far (2000)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]