Котлярка
| село Котлярка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Попільнянська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1753 |
| Населення | 490 |
| Площа | 5 км² |
| Густота населення | 207,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13523 |
| Телефонний код | +380 4137 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°01′31″ пн. ш. 29°19′32″ сх. д. / 50.02528° пн. ш. 29.32556° сх. д.Координати: 50°01′31″ пн. ш. 29°19′32″ сх. д. / 50.02528° пн. ш. 29.32556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
210 м |
| Водойми | річка Кривенька |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13523, Житомирська обл., Попільнянський р-н, с. Котлярка, вул. Гагаріна, 5а |
| Карта | |
  Котлярка | |
 Котлярка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Котля́рка[1] — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 490 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Через село протікає річка Кривенька, ліва притка Унави. У селі річку перетинає автошлях Р18.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села знайдені залишки змієвих валів[2] та древні кургани[3].
Село згадувалося в історії 1753 року, про начебто ритуальне вбивство євреями малолітньої дитини шляхтича в сусідньому селі Маркова Волиця. Слідством керував безпосередньо єпископ Київський Римо-католицької церкви Каєтан Солтик. Одним із звинувачених у цьому злочині був орендар Мовша з Котлярки, якого пізніше четвертували в Житомирi.[4] Ця історія увійшла до книги «О смысле и значении кровавых жертвоприношений» богослова Тимофія Буткевича,[5], одного із засновників чорносотенського руху Російське зібрання.
Згідно з працею Лаврентія Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» у 1835 році село належало до Сквирського повіту та парафії Свято-Успенської церкви в селі Сокільча. Власниками села були нащадки Августа Сливинського. Населення складало 520 православних та 100 католиків.[6]
Відповідно до метричної книги Свято-Успенської церкви на середину XIX століття серед селян були розповсюджені наступні прізвища: Макарчук, Власюк, Сидорчук, Моцак, Старунський, Пастушенко, Стеценко, Овдюшка, Артемчук, Кубдяк, Іванюк, Колисниченко, Яковчук, Оксенюк, Павленчук.[7]
У 1878-1879 році у селі спалахнуло повстання чиншовиків, колишніх шляхтичів. Чиншовики відібрали назад землі, які раніше орендували у поміщика Сливинського за чинш, та які були передані в оренду за високу платню цукровій компанії з Ходоркова. Після того, як поліція заарештувала організатора бунту Баладинського, близько сорока чоловік озброївшись кілками його звільнили. Поліції вдалося припинити повстання заарештувавши 26 бунтівників, які згодом отримали різноманітні строки ув'язнення. Разом з тим поміщику було рекомендовано утриматися від намагання змінити орендаря та залишити решту чиншовиків на зайнятих ними землях.[8]
Із жертв Голодомору в Україні (1932—1933) було поіменно встановлено 101 особа на основі свідчень очевидців Бабич С. П., Вільчинської Н. М., Завадської Ю. С., Монастирецького С. Т., Сокирко С. А..[9]
Багато селян були призвані до лав Червоної армії та загинуло під час Радянсько-фінської війни (1939—1940).[10]
150 жителів села воювали у складі Червоної армії у Німецько-радянську війну, з них загинуло 82, 63 — нагороджені орденами й медалями. У 1954 році встановлено пам'ятник загиблим воїнам.[11]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,14% |
| російська | 2,65% |
| румунська | 0,21% |
Народилися[ред. | ред. код]
- Моцак Григорій Іванович — Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань.
- Монастирецький Леонід Семенович — заслужений працівник освіти України, професор кафедри новітньої української літератури та соціальних комунікацій Житомирського державного університету.[13]
- Оксенюк Роман Назарович — історик, краєзнавець Волині, доцент і завідувач кафедри історії СРСР та УРСР Луцького педагогічного інституту.[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016.
- ↑ Охорона культурної спадщини — Попільнянська центральна районна бібліотека. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
- ↑ Іващенко О. М. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Житомирщині (Попільнянський район). Випуск 9. — Житомир, 2007. — с. 174—177. ISBN 978-966-655-267-2
- ↑ СВЯТЫЕ ИЗ ПАВОЛОЧИ, БЕШТ И КОЛЛЕКТИВНАЯ ПАМЯТЬ. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ О смысле и значении кровавых жертвоприношений. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ Похилевич Л. И. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. стр. 223. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ Сквирский уезд Киевской губернии :: Украина, условно Центр :: Украина (Україна) :: СТРАНЫ И РЕГИОНЫ. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ Розділ III. Даніель Бовуа. Битва за землю в Україні 1863—1914. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
- ↑ НАЦІОНАЛЬНА Книга пам'яті ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
- ↑ Советско-финская война (1939—1940) — Лановцы и Примы — наши корни. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР — Котлярка — Лановцы и Примы — наши корни. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
- ↑ Новини Житомира — Пішов із життя Леонід Монастирецький — Репортер Житомира. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
- ↑ Оксенюк Роман Назарович | Волинська обласна рада. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Котлярка [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||