Красносельський Марк Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Олександрович Красносельський
MarkKrasnoselskii.jpg
Народився 27 квітня 1920(1920-04-27)
СРСР м.Старокостянтинів, УРСР
Помер 13 лютого 1997(1997-02-13) (76 років)
Москва, Росія
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Галузь наукових інтересів математика
Заклад Інститут математики НАН України, Воронезький державний університет, Інститут проблем управління РАН, Інститут проблем передачи інформації РАН
Alma mater Київський національний університет

Красносельський Марк Олександрович (*27 квітня 1920, м. Старокостянтинів, УРСР — † 13 лютого 1997, Москва)  — видатний український математик, засновник сучасного підхода до задач нелінійного аналізу.

Біографія[ред.ред. код]

Після закінчення школи Марк Красносельський вступив на фізико-математичний факультет Київського університету. Закінчив він його в 1942 р. вже в Казахстані, в евакуації. Потім 4 роки служив у Радянській Армії: викладав в Рязанському артилерійському училищі, евакуйованому у воєнні роки в м. Талгар Алма-Атинської області. У 1946 р. Марк Олександрович демобілізувався в званні лейтенанта і в серпні того ж року переїхав до Києва. Тут він кілька місяців працював викладачем нарисної геометрії Київського автодорожнього інституту, а потім - молодшим науковим співробітником в Інституті математики Української Академії наук.

У перші повоєнні роки в Києві М. А. Красносельський опинився в одному з центрів бурхливої ​​науковому житті країни. Тут, в Інституті математики, він слухав лекції і брав участь в семінарах видатних вчених, серед яких були М. М. Боголюбов, А. М. Колмогоров, М. Г. Крейн, Б. В. Гнеденко, М. О. Лаврентьєв, О. Ю. Ішлінський, Н. В. Єфімов, О. Г. Курош, В. Е. Лошкарьов та ін.

У 1948 р. Марк Олександрович Красносельський захистив кандидатську дисертацію з теорії розширення ермітових операторів, а у 1950 р. - докторську дисертацію з топологічних методів нелінійного аналізу.

У 1953 р. він переїхав до Воронежа, де протягом наступних 15 років очолював кафедру функціонального аналізу спочатку на фізико-математичному, а в подальшому на математико-механічному факультеті Воронезького університету. Тут, у Воронежі, почав працювати його знаменитий семінар по нелінійному аналізу, популярність якого виходила далеко за межі Воронежа. Воронезький період наукової діяльності М. О. Красносельського надзвичайно плідний. Коло його наукових інтересів безперервно розширюється і охоплює багато розділів сучасної математики. Марк Олександрович відкриває ряд наукових напрямів, подальший розвиток яких створило основи сучасного нелінійного аналізу. Він читає на факультеті ряд основних і спеціальних курсів, керує семінарами.

У 1968 р. М. О. Красносельський переїхав з Воронежа до Москви і вступив на роботу в Інститут автоматики і телемеханіки АН СРСР. В Інституті Марк Олександрович організував лабораторію «Математичних методів аналізу складних систем», в яку запросив своїх улюблених воронезьких учнів: А. В. Покровського, Н. А. Бобильова та ін.

Коли в середині 70-х років Марк Олександрович запропонував велику програму дослідження систем з гістерезисом, то він залучив до її виконання велику групу своїх учнів (А. В. Покровський, В. С. Козякін, П. П. Забрейко, А. Ф. Клепцин, Е. А. Ліфшиц, Н. І. Грачов, Д. І. Рачинський, В. В. Черноруцкий та ін.) Ця програма була пов'язана з введенням спеціальних математичних операцій, що формалізують різні чисто феноменологічні моделі гістерезису в теорії пластичності, магнетизм та ін. Реалізація запропонованої програми зажадала вирішення декількох незвичайних математичних задач: були виділені і вивчені вібростійкі рівняння; була проаналізована можливість виділення відповідають індивідуальним вінерівським процесам індивідуальних траєкторій рішень стохастичних диференціальних рівнянь; була досліджена роль умов Фробеніуса для стохастичних рівнянь і т. д.

У 1990 р. М. А. Красносельський перейшов на роботу в Інститут проблем передачі інформації АН СРСР - ІППІ, а керівництво створеної ним в ІПУ лабораторією взяв на себе один з його улюблених учнів Микола Антонович Бобилев. В ІППІ, як і в Інституті проблем управління, першокласні результати М. А. Красносільського в абстрактних математичних напрямках чергувалися з роботами прикладної спрямованості (вивчення динаміки систем з гістерезисом, теорія імпульсних рассінхронізованних систем, дослідження систем з неповними корекціями та ін.)

За свою більш ніж піввікову наукову діяльність Марк Олександрович написав більше трьохсот наукових робіт і 14 монографій.

Джерела[ред.ред. код]