Кристабель Панкгерст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кристабель Панкгерст
C.H. Pankhurst a Meurisse 1912.jpg
Народилася 22 вересня 1880(1880-09-22)[1][2][…]
Манчестер, Ланкашир, Англія, Сполучене Королівство
Померла 13 лютого 1958(1958-02-13)[1][2][…] (77 років)
Санта-Моніка, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[4]
Поховання Woodlawn Memorial Cemeteryd
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність суфражистка, феміністка, архітекторка, редакторка, Активізм
Alma mater Manchester High School for Girlsd[4], Манчестерський університет Вікторіїd[4] і Манчестерський університет
Знання мов англійська[1]
Членство Women's Social and Political Union[5]
Батько Richard Pankhurstd
Мати Еммелін Панкгерст
Брати, сестри  • Сильвія Панкхерст і Adela Pankhurstd[4]
Нагороди
Dame Commander of the Order of the British Empire Орден Британської імперії
Пам'ятний випуск газети Суфражистка, присвячений Емілі Девісон, під редакцією Кристабель Панкгерст

Кристабель Гаррієт Панкгерст (англ. Christabel Harriette Pankhurst) — британська суфражистка, феміністка, архітекторка, редакторка, письменниця, політична та релігійна активістка. Співзасновниця Жіночого соціально-політичного союзу (WSPU), дії якого організовувала і курувала, перебуваючи на засланні у Франції (1912—1913). Видавчиня феміністично-воєнної газети Суфражистка (Британія). У 1914 підтримала військові дії Британії проти Німеччини. Дама-командор ордену Британської імперії. Після війни переїхала до США, де працювала євангелісткою для Другого адвентистського руху.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась у сім'ї очільниці за жіночі виборчі права Еммелін Панкгерст[6] і радикального соціаліста Річарда Панкгерста. Мала сестер Сильвію і Адель, які теж брали участь в активній феміністичній боротьбі. Батько був адвокатом, а мати володіла невеликим магазином. Кристабель допомагала матері в реєстрації випадків народження і смерті в Манчестері. Незважаючи на фінансові труднощі, її сім'я завжди твердо вірила в відданість своїй справі, а не комфорту.

Ненсі Еллен Руппрехт писала про Сильвію Панкгерст: «Вона була майже хрестоматійною ілюстрацією першої дитини, народженої в сім'ї середнього класу. Як в дитинстві, так і в дорослому віці вона була красивою, розумною, граціозною, впевненою в собі, чарівною і харизматичною». У Кристабель були особливі відносинами як з матір'ю, так і з батьком, який назвав її на честь віршів Семюеля Тейлора Колріджа («прекрасна леді Кристабель / яку так любить її батько»)[7]. Смерть матері в 1928 році стала важким ударом для Кристабель[8][9].

Панкгерст самостійно навчилася читати, перш ніж пішла в школу. Вона з сестрами відвідували Манчестерську середню школу для дівчат. Здобула ступінь юристки в Манчестерському університеті і диплом з відзнакою за спеціальністю «юриспруденція». Але через жіночу стать не мала дозволу займатися юридичною практикою. Пізніше Панкгерст переїхала до Женеви, щоб жити з другом сім'ї, але повернулася додому, щоб допомогти матері виховувати інших дітей, коли її батько помер в 1898 році[8].

Померла 13 лютого 1958 року, в віці 77 років, сидячи в кріслі з прямою спинкою, де її і знайшла хатня робітниця. При огляді не було виявлено нічого, що вказує на причину смерті. Похована на меморіальному кладовищі Вудлоун в Санта-Моніці, штат Каліфорнія[8].

Діяльність[ред. | ред. код]

Суфражизм[ред. | ред. код]

Кристабель Панкгерст, 1913 рік

У 1905 році Кристабель Панкгерст зірвала збори Ліберальної партії, вигукуючи вимоги виборчих прав для жінок. Була заарештована і разом з колежанкою-суфражисткою Енні Кенні[6] відправлена ​​до в'язниці, замість сплати штрафу за свою дію. Вчинок Панкгерст і Кенні отримав широкий резонанс в ЗМІ, і ряди WSPU поповнилися новими членкинями після їх судового розгляду. Панкгерст почне вживтаи агресивніших заходів для відстоювання жіночого виборчого права після арешту доньки, хоча і сама неодноразово потрапляла до в'язниці через свої принципи.

Після здобуття юридичного ступеня в 1906 році Панкгерст переїхала в лондонську штаб-квартиру WSPU, де стала її організаційною секретаркою. Прозвана «Королевою натовпу», вона знову запроторена у в'язницю в 1907 на Парламентській площі і в 1909 після «суду Раша» на Боу-стріт. Між 1913 і 1914 роками жила в Парижі, щоб уникнути тюремного ув'язнення за умовами закону про ув'язнених (тимчасове звільнення за станом здоров'я), більш відомого як «закон про кішок і мишей», але продовжувала надавати підтримку редакції союзної газети Суфражистка через своїх гостей: Енні Кенні і Іду Вайлі, які час від часу перетинали канал для обговорення і координації поточних справ[10]. Початок Першої світової змусив Панкгерст повернутися в Англію в 1914, де вона знову потрапила під арешт. Панкгерст оголосила голодування, в результаті відбувши лише 30 днів з трирічного терміну ув'язнення.

Кристабель Панкгерст мала незаперечний авторитет в «анти-чоловічій» частині WSPU після провалу Законопроектів про примирення. Написала книгу «Велике лихо і як з ним покінчити», присвячену захворюванням, що передаються статевим шляхом, і тому, як гендерна рівність (в тому числі право голосу для жінок) допоможе в боротьбі з цими захворюваннями[11].

Панкгерст з сестрою Сільвією не ладнали. Сільвія була проти повороту WSPU виключно в бік жінок вищого і середнього класу і використання агресивної тактики, тоді як Кристабель вважала це є необхідним. Кристабель Панкгерст говорила, що жіноче виборче право є головним завданням, яке не повинно розпорошувати на інші проблеми жінок робітничого класу. І чинити по-іншому, за її словами, означало тільки послабити рух за виборче право, а всі інші питання можуть бути вирішені, як тільки жінки отримають право голосу[8].

Воєнна діяльність: Біле перо[ред. | ред. код]

8 вересня 1914 року Панкгерст, після довгого заслання, з'явилася в лондонському Королівському оперному театрі, щоб проголосити декларацію щодо «німецької небезпеки», кампанії, очолюваної колишньою генеральною секретаркою WSPU Норою Дакр Фокс спільно з Союзом Британської Імперії і Національною партією[12]. Разом з Норою Дакр Фокс (пізніше відомою як Нора Елам) Панкгерст гастролювала Британією, виголошуючи промови для залучення рекрутів в армію. Її прихильники(-ці) вручали біле перо кожному зустрічному чоловіку в цивільному одязі.

Газета під редакцією Панкгерст Суфражистка вийшла 16 квітня 1915 як військове видання, а 15 жовтня змінила назву на Британія. На сторінках видання, тиждень за тижнем, Панкгерст пропагувала військовий призов серед чоловіків і промисловий заклик серед жінок заради блага держави і нації. Вона також закликала до інтернування всіх людей ворожої національності, знайдених на Британських берегах. Панкгерст виступала за повнішу й ретельнішу блокаду ворожих і нейтральних країн, стверджуючи, що це повинна бути «війна на виснаження». Вона вимагала відставки сера Едварда Ґрея, лорда Роберта Сесіла, генерала сера Вільяма Робертсона і сера Айра Кроу, яких вважала надто м'якими і повільними. Британія багато разів зазнавала набігів поліції і мала набагато більші труднощі з виходом номерів, ніж Суфражистка. Незважаючи на те, що батько Нори Дакр Фокс, Джон Доерті, володів підприємством з друку і був готовий друкувати передвиборні плакати[12], Британія була змушена, нарешті, придбати власний верстат для друку. Еммелін Панкгерст запропонувала створити будинки жіночого соціально-політичного союзу для незаконно народжених дівчаток, «дітей війни», але усиновлені були тільки п'ять дітей. Девід Ллойд Джордж, якого Кристабель Панкгерст вважала найнебезпечнішим ворогом жінок, тепер був єдиним політиком, якому вони з Еммелін довіряли[прояснити].

Дама-командор Ордену Британської Імперії[ред. | ред. код]

Панкгерст повернулася до Великої Британії в 1930-х роках і була удостоєна звання Дами-командора Ордену Британської Імперії в 1936 році[6]. На початку Другої світової знову поїхала до США, щоб жити в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія.

Загальна виборча кампанія в Сметвіку 1918[ред. | ред. код]

Після отримання деякими британками права голосу в кінці Першої світової Панкгерст оголосила, що балотуватиметься на Загальних виборах 1918 року. Спочатку заявлялось балотування в Вестбері, Вілтшир, але врешті стала кандидаткою у виборчому окрузі Сметвік від Партії жінок, підтриманої Ллойдом Джорджем, в союзі з коаліцією консерваторів. Однак, Панкгерст не отримала «коаліційного купона». Її кампанія була зосереджена на «переможному світі», і складалася з гасел: «німці повинні заплатити за війну» і «Британія за англійців». Панкгерст програла з різницею всього в 775 голосів кандидату від Лейбористської партії, лідеру місцевої профспілки Джону Девісону[13].

Релігійна діяльність[ред. | ред. код]

Покинувши Англію в 1921 році, Кристабель переїхала до Сполучених Штатів, де стала євангелісткою Плімутських братів і видатною учасницею Другого адвентистського руху. Маршалл, Морган і Скотт опублікували роботи Панкгерст на теми, пов'язані з пророчим світоглядом, навіяні теологією Джона Нельсона Дарбі. Панкгерст читала лекції і писала книги про Друге Пришестя. Вона була частою гостею на телешоу 1950-х і мала репутацію дивного поєднання «колишньої революціонерки, євангельської християнки і майже стереотипно правильної «англійської леді», яка завжди була затребувана в якості лекторки». Перебуваючи в Каліфорнії, вона вдочерила свою дочку Бетті, остаточно оговтавшись після смерті матері.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Синя табличка, присвячена Кристабель і Еммелін Панкгерст.

У 2006 році Синя меморіальна дошка, присвячена Сильвії і Кристабель Панкгерст, була встановлена «Англійською спадщиною» за адресою 50 Clarendon Road, Notting Hill, London W11 3AD, Royal Borough of Kensington and Chelsea, де вони жили[14].

Ім'я і зображення Кристабель Панкгерст (разом з 58 інших суфражисток) вигравірувані на постаменті статуї Міллісент Фосетт на Парламентській площі в Лондоні, відкритій в 2018 році[15].

Література[ред. | ред. код]

  • Кристабель Панкгерст, Pressing Problems of the Closing Age (Morgan & Scott Ltd., 1924).
  • Кристабель Панкгерст, The World's Unrest: Visions of the Dawn (Morgan & Scott Ltd., 1926).
  • Девід Мітчел, Королева Кристабель (MacDonald and Jane's Publisher Ltd., 1977) ISBN 0-354-04152-5
  • Барбара Касл, Сильвія і Кристабель Панкгерст (Penguin Books, 1987) ISBN 978-0-14-008761-1.
  • Тімоті Ларсен, Кристабель Панкгерст: Фундаменталізм і фемінізм в Коалиції (Boydell Press, 2002).
  • Девід Халлам, Taking on the Men: the first women parliamentary candidates 1918 (Brewin Books, 2018 ISBN 978-1-85858-592-5. Містить главу з аналізом кампанії Кристабель Панкгерст в Смевтіку, 1918 року)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б в г Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  5. http://spartacus-educational.com/Wwspu.htm
  6. а б в Christabel Panhurst, Britannica.com, Retrieved 21-09-2016
  7. Fulford Roger. Oxford Dictionary of National Biography. — Oxford University Press.
  8. а б в г Hillberg Isabelle. Pankhurst, Christabel Hariette (1880–1958). Процитовано 6-10-2011.
  9. Christabel Pankhurst. — Gale. Процитовано 17-10-2011.
  10. Rise up, women! : the remarkable lives of the suffragettes. — Bloomsbury, 2018. — С. 436. — ISBN 9781408844045.
  11. Pankhurst C, 1913. The Great Scourge and How to End It Архівовано 3 March 2001 у Wayback Machine.
  12. а б McPherson Angela, McPherson, Susan. Mosley's Old Suffragette – A Biography of Norah Elam. — 2011. — ISBN 978-1-4466-9967-6. Архівовано з джерела 13 січня 2012.
  13. Hallam, David J.A. Taking on the Men: the first women parliamentary candidates 1918 Studley 2018 Chapter 2.
  14. PANKHURST, Emmeline (1858-1928) & PANKHURST, Dame Christabel (1880-1958). — English Heritage, 1908. — 21 грудня. Процитовано 2018-04-26.
  15. Millicent Fawcett statue unveiling: the women and men whose names will be on the plinth. — iNews. Процитовано 2018-04-25.

Посилання[ред. | ред. код]