Ентоні Квінн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ентоні Квінн
Anthony Quinn
Anthony Quinn signed.JPG
Ім’я при народженні Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn
Народження 21 квітня 1915(1915-04-21)
Чіауа, Мексика
Дата смерті 3 червня 2001(2001-06-03) (86 років)
Бостон, США
Громадянство Мексика Мексика, Flag of the United States.svg США
Рід діяльності кіноактор, художник, письменник
Роки діяльності 19362001
Дружина Катрін ДеМілле (1937–1965)
Йоланда Аддолорі (1966–1997)
Кеті Бенвін (1997–2001)
Сторінка в інтернеті www.anthonyquinn.com
Нагороди

«Оскар» (1952, 1956)
«Золотий глобус» (1987)

Е́нтоні Квінн (англ. Anthony Quinn, повне ім'я ісп. Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn, *21 квітня 1915, Чіауа, Мексика — †3 червня 2001, Бостон, США) — американський актор кіно, письменник і художник мексиканського походження.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і молоді роки[ред.ред. код]

Ентоні Квінн народився 21 квітня 1915 року у Чіауа, Мексика в родині ірландського оператора[1] та мексиканської з ацтекськими коріннями революціонерки у самому розпалі Мексиканської революції. Згодом родина переїхала до США — у околиці Лос-Анжелесу в Каліфорнії.

Ентоні Квінн займався в драматичній школі. Свою акторську кар'єру розпочав у театрі «У воріт» — грав у п'єсах «На дні» і «Чисті постелі», що розповідали про перепитії мешканців нічліжки. У 1936 році у віці 21 року він знявся в декількок кінокартинах — дебютна стрічка «Пароль» (англ. Parole), де втілив образ гангстера.

У своїх наступних фільмах (1940-і роки) Е. Квінн особливо вдало інтерпретує на екрані ролі «етнічних злодіїв» — грав індіанців, «був» іспанцем, філіппінцем, мексиканцем, китайцем тощо.

У 1947 році Е. Квінн став натуралізованим громадянином США[2]. Розчарувавшись у своїх кіноролях, Квінн у цьому ж (1947) році пішов на Бродвей. У знаменитій виставі Еліа Казана «Трамвай „Бажання“» він грав Стенлі Ковальського по черзі з Марлоном Брандо і, на думку знавців, був не тільки не гірше, але часом і достовірніше улюбленця театральної публіки.

Пік кінокар'єри (1950— сер. 1960-х рр.)[ред.ред. код]

На кіноекрани Ентоні Квінн повернувся на поч. 1950-х, спеціалізуючись на втіленні героїв-мачо здебільшого у вестернах. У 1952 році, у 37 років, до Ентоні Квінна прийшла всесвітня слава, після того як він зіграв з Марлоном Брандо у малобюджетній стрічці «Віва Сапата !» (Viva Zapata !, 1951). На роль Еуфеміо — корисливого і хитрого брата головного героя у фільмі його запропонував і запросив Еліа Казан. За цю роль актор отримав кінопремію «Оскар» (за роль другого плану, 1952).

Сцена з фільму «Лоуренс Аравійський», 1962,
Ентоні Квінн в ролі Ауда абу Тайї сидить зліва

Відтоді у 1950—60 роках Е. Квінн багато знімається у найвідоміших режисерів світу, зокрема, в 1950-х — активно в європейських кінорежисерів: італійців Федеріко Фелліні, Пйєтро Франчізі, Маріо Камеріні і француза Жана Делануа. Найвідоміші і найяскравіші ролі цього тріумфального для актора періоду — роль циркача Дзампано у драмі Федеріко Фелліні «Дорога» (La strada, 1954), роль горбаня Квазімодо у французькій версії «Собору Паризької Богоматері» (Notre-Dame de Paris, 1956) та відображення на екрані французького художника Гогена у фільмі «Жага життя» (Lust for Life, 1956), за що актор отримав свого другого «Оскара».

Перша половина 1960-х років — пікові у кінокар'єрі актора. У 1962 році він зіграв вождя бедуїнів Ауда абу Тайї (Auda abu Tayi) у стрічці «Лоуренс Аравійський» (Lawrence of Arabia), а в 1964 році втілив у кіно нетлінний образ танцюриста сіртакі Алексіса Зорби у фільмі «Грек Зорба», за що номінувався на «Оскара» як найкращий виконавець чоловічої ролі у 1965 році.

Творчість Квінна у 1965—80-і роки[ред.ред. код]

Після шедеврального «Грека Зорби» Квін знявся ще майже в 40 фільмах, зокрема дуже активно у 2-й пол. 1960-х рр. — фільми «Двадцять п'ята година» (La Vingt-cinquième heure, 1967); «Черевики рибалки» (The Shoes of the Fisherman, 1969), де він зіграв львівського митрополита, якого згодом обраного папою римським; «Таємниця Санта Вікторії» (The Secret of Santa Vittoria, 1969) тощо.

У 1970 — на поч. 80-х роки Е.Квінн активно співпрацює з телебаченням (знімається в кіносеріалах), грає в театрі та кіно. До найвизначніших робіт цього періоду актора належать — роль шахрая Філіппа Бенґа (Philipp Bang) у стрічці «Блеф, історія обману і шахрайства» (Bluff — Storia di truffe e di imbroglioni, 1976); роль Хамзи у стрічці про початки ісламу «Мухаммед, посланник Бога» (Mohammad, Messenger of God, 1977); роль Кайфаса у фільмі «Ісус з Назарету» (Gesu di Nazareth, 1977); роль легендарного ватажка бедуїнів Омара Мухтара у «Пустельному леві» (the Lion of the Desert, 1982)[3] та вдале відновлення ролі грека Зорби у мюзиклі в 1983 році, який відтоді витримав 362 вистави.

У 2-й пол. 1980-х років відмітними ролями актора стали гра в стрічках «Онассіс — найбагатша людина на землі» (Onassis: The Richest Man in the World, 1987); «Привиди цього не можуть» (Ghosts Can't Do It, 1990) і «Помста» (Revenge, 1990).

У 1987 році Ентоні Квінна було нагороджено премією «Золотий глобус» за життєві досягнення у галузі кіномистецтва.

1990-2000-і роки[ред.ред. код]

Кар'єра актора уповільнилась у 1990-і, хоча і в цей час актор активно продовжує зніматися — у стрічках «Зрозуміє лише самотній» (Only the Lonely, 1991), «Тропічна лихоманка» (Jungle Fever, 1991); «Останній герой» (Last Action Hero, 1993); «Прогулянка у хмарах» (A Walk in the Clouds, 1995) тощо. У 1994 році Е.Квінн зіграв Зевса у 5 епізодах телесеріалу «Геркулес» (Hercules: The Legendary Journeys), однак відмовився від подальшої співпраці, і роль було передано іншим акторам.

В останні роки свого життя актор жив в Італії, рідко знімався в кіно, в основному займався живописом і створював скульптури[4].

У квітні 2000 року Е. Квінн приїхав у рідне мексиканське містечко і був прийнятий, як голова держави. Там він побачив нарешті власне зображення заввишки 10 метрів. Мексиканці одностайно обрали його своїм національним героєм[5].

3 червня 2001 року у віці 86 років у Бостоні (США) Ентоні Квінн помер, оточений численними членами родини.

Особисте життя і хобі[ред.ред. код]

Ентоні Квінн одружився вперше в 21 рік (1936). Його дружині Кетрін було 26, і вона народила йому п'ятеро дітей.

У 1966 році, у віці 50 років, він знову одружився — з 30-річною художницею по костюмах Йоландою він прожив 10 років, наживши разом з нею трьох синів.

У 82 роки (1997 рік) Квінн одружився зі своєю секретаркою Кеті, яка на той час вже мала від нього двох дітей.

Останні роки життя актор провів із Кеті та двома наймолодшими дітьми. У майстерні він бачив море з двох боків. Він писав картини та робив скульптури, мріючи присвятити залишок життя мистецтву.

Фільмографія[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

М.Аккад знімає Е.Квінна у «Пустельному леві», 1979
  • Згідно з деякими джерелами, саме Ентоні Квінн «вигадав» танець сиртакі — зламавши ногу у день зйомок, коли мали фільмувати танець, Ентоні Квінн заспокоїв режисера Міхаліса Какоянніса тим, що знає трохи інший (ніж за сценарієм) танець, назвавши його при цьому «сиртакі» — про це актор розповідає у своїй автобіографії (див. Сиртакі).

Примітки[ред.ред. код]

  1. пізніше у своїй автобіографії «Первородний гріх: автопортрет Ентоні Квіна» (англ. The Original Sin: A Self-Portrait by Anthony Quinn) сам актор відкидатиме факт, що його батько був ірландцем
  2. Боографія Ентоні Квінна (1915–2001) на Film Reference.com
  3. фільм неоднозначно був сприйнятий критикою
  4. Помер всесвітньо відомий актор Ентоні Квін // на Korrespondent.net
  5. Сліпченко К. Ентоні Квінн: життя на повну силу // «Поступ», postup.brama.com

Посилання[ред.ред. код]