Ентоні Квінн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ентоні Квінн
Anthony Quinn
ісп. Manuel Antonio Rodolfo Quinn Oaxaca
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn
Народився 21 квітня 1915(1915-04-21)
Чіуауа, Мексика
Помер 3 червня 2001(2001-06-03) (86 років)
Бостон, США
  • пневмонія
  • Громадянство Мексика Мексика, США США
    Діяльність кіноактор, художник, письменник
    Alma mater Акторська студія Стелли Адлерd і Belmont High Schoold
    Роки діяльності 19362001
    Дружина Кетрін Де Мілль (1937—1965)
    Йоланда Аддолорі (1966—1997)
    Кеті Бенвін (1997—2001)
    Діти Денні Квіннd, Франческо Квіннd, Лоренцо Квіннd і Alex A. Quinnd
    IMDb nm0000063
    Автограф
    Нагороди та премії
    «Оскар» (1952, 1956)
    «Золотий глобус» (1987)

    CMNS: Ентоні Квінн
    Anthony Quinn
    у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Е́нтоні Квінн (англ. Anthony Quinn, повне ім'я ісп. Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn, 21 квітня 1915, Чіуауа, Мексика — 3 червня 2001, Бостон, США) — американський актор кіно, письменник і художник мексиканського походження.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Дитинство і молоді роки[ред. | ред. код]

    Ентоні Квінн народився 21 квітня 1915 року у Чіуауа, Мексика в родині ірландського оператора[2] та мексиканської з ацтекськими коріннями революціонерки у самому розпалі Мексиканської революції. Згодом родина переїхала до США — у околиці Лос-Анжелесу в Каліфорнії.

    Ентоні Квінн займався в драматичній школі. Свою акторську кар'єру розпочав у театрі «У воріт» — грав у п'єсах «На дні» і «Чисті постелі», що розповідали про перепитії мешканців нічліжки. 1936 року, у 21 рік, він знявся в декількок кінокартинах — дебютна стрічка «Пароль» (англ. Parole), де втілив образ гангстера.

    У своїх наступних фільмах (1940-і роки) Е. Квінн особливо вдало інтерпретує на екрані ролі «етнічних злодіїв» — грав індіанців, «був» іспанцем, філіппінцем, мексиканцем, китайцем тощо.

    У 1947 році Е. Квінн став натуралізованим громадянином США[3]. Розчарувавшись у своїх кіноролях, Квінн у цьому ж (1947) році пішов на Бродвей. У знаменитій виставі Еліа Казана «Трамвай „Бажання“» він грав Стенлі Ковальського по черзі з Марлоном Брандо і, на думку знавців, був не тільки не гірше, але часом і достовірніше улюбленця театральної публіки.

    Пік кінокар'єри (1950—1960 роки)[ред. | ред. код]

    На кіноекрани Ентоні Квінн повернувся на поч. 1950-х, спеціалізуючись на втіленні героїв-мачо здебільшого у вестернах. 1952 року, у 37 років, до Ентоні Квінна прийшла всесвітня слава, після того як він зіграв з Марлоном Брандо у малобюджетній стрічці «Віва Сапата!» (1951). На роль Еуфеміо — корисливого і хитрого брата головного героя у фільмі його запропонував і запросив Еліа Казан. За цю роль актор отримав кінопремію «Оскар» (за роль другого плану, 1952).

    Ентоні Квінн в 1975

    Відтоді у 1950—60 роках Е. Квінн багато знімається у найвідоміших режисерів світу, зокрема, в 1950-х — активно в європейських кінорежисерів: італійців Федеріко Фелліні, Пйєтро Франчізі, Маріо Камеріні і француза Жана Делануа. Найвідоміші і найяскравіші ролі цього тріумфального для актора періоду — роль циркача Дзампано у драмі Федеріко Фелліні «Дорога» (La strada, 1954), роль горбаня Квазімодо у французькій версії «Собору Паризької Богоматері» (Notre-Dame de Paris, 1956) та відображення на екрані французького художника Гогена у фільмі «Жага до життя» (Lust for Life, 1956), за що актор отримав свого другого «Оскара».

    Перша половина 1960-х років — пікові у кінокар'єрі актора. 1962 року він зіграв вождя бедуїнів Ауда абу Тайї (Auda abu Tayi) у стрічці «Лоуренс Аравійський» (Lawrence of Arabia), а в 1964 році втілив у кіно нетлінний образ танцюриста сіртакі Алексіса Зорби у фільмі «Грек Зорба», за що номінувався на «Оскара» як найкращий виконавець чоловічої ролі у 1965 році.

    Творчість Квінна у 1965—80-і роки[ред. | ред. код]

    Після шедеврального «Грека Зорби» Квін знявся ще майже в 40 фільмах, зокрема дуже активно у 2-й пол. 1960-х рр. — фільми «Двадцять п'ята година» (La Vingt-cinquième heure, 1967); «Черевики рибалки» (The Shoes of the Fisherman, 1969), де він зіграв львівського митрополита, якого згодом обраного папою римським; «Таємниця Санта Вікторії» (The Secret of Santa Vittoria, 1969) тощо.

    У 1970 — на поч. 80-х роки Е.Квінн активно співпрацює з телебаченням (знімається в кіносеріалах), грає в театрі та кіно. До найвизначніших робіт цього періоду актора належать — роль шахрая Філіппа Бенґа (Philipp Bang) у стрічці «Блеф, історія обману і шахрайства» (Bluff — Storia di truffe e di imbroglioni, 1976); роль Хамзи у стрічці про початки ісламу «Мухаммед, посланник Бога» (Mohammad, Messenger of God, 1977); роль Кайфаса у фільмі «Ісус з Назарету» (Gesu di Nazareth, 1977); роль легендарного ватажка бедуїнів Омара Мухтара у «Леві пустелі» (the Lion of the Desert, 1982)[4] та вдале відновлення ролі грека Зорби у мюзиклі в 1983 році, який відтоді витримав 362 вистави.

    У 2-й пол. 1980-х років відмітними ролями актора стали гра в стрічках «Онассіс — найбагатша людина на землі» (Onassis: The Richest Man in the World, 1987); «Привиди цього не можуть» (Ghosts Can't Do It, 1990) і «Помста» (Revenge, 1990).

    У 1987 році Ентоні Квінна було нагороджено премією «Золотий глобус» за життєві досягнення у галузі кіномистецтва.

    1990-2000-і роки[ред. | ред. код]

    Кар'єра актора уповільнилась у 1990-і, хоча і в цей час актор активно продовжує зніматися — у стрічках «Зрозуміє тільки самотній» (Only the Lonely, 1991), «Тропічна лихоманка» (Jungle Fever, 1991); «Останній кіногерой» (Last Action Hero, 1993); «Прогулянка в хмарах» (A Walk in the Clouds, 1995) тощо. 1994 року Е.Квінн зіграв Зевса у 5 епізодах телесеріалу «Геркулес: Легендарні подорожі» (Hercules: The Legendary Journeys), однак відмовився від подальшої співпраці, і роль було передано іншим акторам.

    В останні роки свого життя актор жив в Італії, рідко знімався в кіно, переважно займався живописом і створював скульптури[5].

    У квітні 2000 року Е. Квінн приїхав у рідне мексиканське містечко і був прийнятий, як голова держави. Там він побачив нарешті власне зображення заввишки 10 метрів. Мексиканці одностайно обрали його своїм національним героєм[6].

    3 червня 2001 року у віці 86 років у Бостоні (США) Ентоні Квінн помер, оточений численними членами родини.

    Особисте життя і хобі[ред. | ред. код]

    Ентоні Квінн одружився вперше в 21 рік (1936). Його дружині Кетрін було 26, і вона народила йому п'ятеро дітей.

    У 1966 році, у віці 50 років, він знову одружився — з 30-річною художницею по костюмах Йоландою він прожив 10 років, наживши разом з нею трьох синів.

    У 82 роки (1997 рік) Квінн одружився зі своєю секретаркою Кеті, яка на той час вже мала від нього двох дітей.

    Останні роки життя актор провів із Кеті та двома наймолодшими дітьми. У майстерні він бачив море з двох боків. Він писав картини та робив скульптури, мріючи присвятити залишок життя мистецтву.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Цікаві факти[ред. | ред. код]

    • Згідно з деякими джерелами, саме Ентоні Квінн «вигадав» танець сиртакі — зламавши ногу у день зйомок, коли мали фільмувати танець, Ентоні Квінн заспокоїв режисера Міхаліса Какоянніса тим, що знає трохи інший (ніж за сценарієм) танець, назвавши його при цьому «сиртакі» — про це актор розповідає у своїй автобіографії (див. Сиртакі).

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. пізніше у своїй автобіографії «Первородний гріх: автопортрет Ентоні Квіна» (англ. The Original Sin: A Self-Portrait by Anthony Quinn) сам актор відкидатиме факт, що його батько був ірландцем
    3. Біографія Ентоні Квінна (1915—2001) на Film Reference.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 20 червня 2008. 
    4. фільм неоднозначно був сприйнятий критикою
    5. Помер всесвітньо відомий актор Ентоні Квін // на Korrespondent.net
    6. Сліпченко К. Ентоні Квінн: життя на повну силу // «Поступ», postup.brama.com. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 20 червня 2008. 

    Посилання[ред. | ред. код]