Ксав'є Легран
| Ксав'є Легран | ||
|---|---|---|
| фр. Xavier Legrand | ||
 Ксав'є Легран, 2012 | ||
| Дата народження | 28 березня 1979[1][2] (45 років) | |
| Місце народження | Мелен, Іль-де-Франс, Сена і Марна, Франція | |
| Громадянство |
 Франція | |
| Професія | актор, кінорежисер, сценарист | |
| Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва | |
| Роки активності | 1987—наш час | |
| IMDb | ID 0499488 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
 Ксав'є Легран у Вікісховищі | ||
Ксав'є́ Легра́н (фр. Xavier Legrand; нар. 1979, Франція) — французький театральний та кіноактор, кінорежисер та сценарист. Лауреат та номінант численних міжнародних та національних фестивальних і професійних кінонагород
. Кавалер Ордена мистецтв та літератури (2013).[3]
Біографія[ред. | ред. код]
Ксав'є Легран дебютував у юному віці як актор, знявшись у культовій стрічці Луї Маля «До побачення, діти» (1987).[4][5] Після закінчення школи навчався у Національній консерваторії драматичного мистецтва в Парижі. З 2004 року почав грати другорядні ролі в кіно і на телебаченні.
Легран став відомим як режисер і сценарист завдяки своєму дебютному короткометражному фільму «Перш ніж втратити усе» (2012), який був удостоєний нагород низки міжнародних на національних кінофестивалів, французької національної кінопремії «Сезар» за найкращий короткометражний фільм, а також у 2014 році номінувався на «Оскара» як найкращий короткометражний фільм.[6]
У 2017 році Ксав'є Легран представив свій повнометражний дебют за власним сценарієм «Опіка» на Венеційському міжнародному кінофестивалі і був нагороджений «Срібним левом» за найкращу режисуру. Крім того, стрічка отримала спеціальний приз і приз глядацьких симпатій МКФ у Сан-Себастьяні, спеціальний приз журі МКФ у Цюриху, Приз ФІПРЕССІ за найкращий фільм на 47-му Київському МКФ «Молодість»[7][8] та ін. У 2019 році фільм було номіновано в 10-ти категоріях на здобуття кінопремії «Сезар», у тому числі за найкращий фільм та найкращу режисерську роботу Ксав'є Леграна[9][10]
Окрім роботи в кіно Ксав'є Легран активно виступає на театральній сцені, граючи ролі в постановках за творами Вільяма Шекспіра, Мольєра, Флоранс Деле, Антона Чехова та інших.
У 2018 році Ксав'є Легран входив до складу журі 44-го фестивалю американського кіно в Довілі (Франція)[11].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Актор[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1987 | ф | До побачення, діти | Au revoir les enfants | Бабіно |
| 1990 | с | Розшукове агентство «ТЕКС» | TECX | полісмен |
| 2004 | ф | Постійні коханці | Les amants réguliers | |
| 2006 | кф | Точка зникнення | Point de fuite | |
| 2010 | тф | Альбер Камю | Camus | перша людина у Бориса Віана |
| 2010 | ф | Вільні руки | Les mains libres | Лорен |
| 2013 | с | Тигрова Лілія, чотири жінки в житті | Tiger Lily, quatre femmes dans la vie | Фред |
| 2017 | тф | Утопія образів російської революції | L'utopie des images de la révolution russe |
Режисер, сценарист[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2012 | к/м | Перш ніж втратити усе | Avant que de tout perdre |  |
|
| 2017 | Опіка | Jusqu'à la garde | |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів у Клермон-Феррані | |||
| 2013 | Гран-прі журі | Перш ніж втратити усе | Перемога |
| Приз молодіжного журі | Перемога | ||
| Приз глядацьких симпатій | Перемога | ||
| Приз преси | Перемога | ||
| Кінофестиваль короткометражних фільмів у Греноблі | |||
| 2013 | Приз за найкращий сценарій | Перш ніж втратити усе | Перемога |
| Міжнародний фестиваль короткометражний фільмів в Уппсалі | |||
| 2013 | Почесна згадка | Перш ніж втратити усе | Перемога |
| Премія «Оскар» | |||
| 2014 | Найкращий короткометражний фільм | Перш ніж втратити усе | Номінація |
| Премія «Сезар» | |||
| 2014 | Найкращий короткометражний фільм | Перш ніж втратити усе | Перемога |
| 2019 | Найкращий фільм | Опіка | Перемога |
| Найкращий дебютний фільм | Номінація | ||
| Найкраща режисерська робота | Номінація | ||
| Найкращий оригінальний сценарій | Перемога | ||
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2017 |  Золотий лев
|
Опіка | Номінація |
| Срібний лев за найкращу режисуру | Перемога | ||
| Премія Луїджі Де Лаурентіса | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | |||
| 2017 | Приз аудиторії за найкращий європейський фільм | Опіка | Номінація |
| Нагорода TVE Otra Mirada | Номінація | ||
| Цюрихський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2017 | Золоте око за найкращий міжнародний ігровий фільм | Опіка | Номінація |
| Спеціальна згадка журі | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Торонто | |||
| 2017 | Приз Платформа | Опіка | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль в Сан-Паулу | |||
| 2017 | Премія критиків за найкращий іноземний фільм | Опіка | Перемога |
| Філадельфійський кінофестиваль | |||
| 2017 | Приз журі за найкращий художній фільм | Опіка | Номінація |
| Приз Арчі за найкращий перший фільм | Номінація | ||
| Приз Арчі — Почесна згадка | Номінація | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Палм-Спрінс | |||
| 2018 | Приз режисерів | Опіка | Перемога |
| Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» | |||
| 2018 | Скіфський олень за найкращий фільм | Опіка | Номінація |
| Приз ФІПРЕССІ за найкращий фільм | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Глазго | |||
| 2018 | Приз аудиторії | Опіка | Перемога |
| Приз Луї Деллюка | |||
| 2018 | Найкращий перший фільм | Опіка | Номінація |
| Премія «Люм'єр» | |||
| 2019 | Найкращий режисер | Опіка | Номінація |
| Премія «Кришталевий глобус» | |||
| 2019 | Найкращий фільм | Опіка | Номінація |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Німецька національна бібліотека — 1912.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres juillet 2013. Culturecommunication.gouv.fr. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
- ↑ Anecdotes du film Au revoir les enfants [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné
- ↑ ‘Custody’ Trailer: This Venice Film Festival Silver Lion Winner is a Chilling Domestic Abuse Thriller. Slashfilm.com (англ.) . 04.01.2018. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 29.01.2019.
- ↑ The 86th Academy Awards (2013) Nominees and Winners. Academy of Motion Picture Arts and Sciences. AMPAS. Архів оригіналу за 1 жовтня 2014. Процитовано 29 січня 2019.
- ↑ Оголошені переможці 47-го КМКФ «Молодість»!. Молодість. 03.06.2018. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 04.06.2018.
- ↑ Ґран-прі 47-го кінофестивалю «Молодість» отримав литовсько-польський фільм «Святий» (ПЕРЕЛІК ПЕРЕМОЖЦІВ). Детектор медіа. 3 червня 2018. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 4.06.2018.
- ↑ César 2019 : la liste complète des nommés. RTBF (фр.) . 23.01.2019. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 23.01.2019.
- ↑ Fabien Lemercier. 10 nominations aux César pour Le Grand Bain et Jusqu’à la garde. Cineuropa (англ.) . 23.01.2019. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 24.01.2019.
- ↑ Festival du cinéma américain de Deauville : le jury dévoilé (фр.). ouest-france.fr. 13. Процитовано 29 січня 2019..
- ↑ Нагороди та номінації Ксав'є Легран на сайті IMDb (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ксав'є Легран |
- Ксав'є Легран на сайті IMDb (англ.)
|
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про французького кінорежисера або кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
