Філіпп Гаррель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіпп Гаррель
Philippe Garrel
Philippe Garrel (2008).jpg
Дата народження 6 квітня 1948(1948-04-06) (70 років)
Місце народження Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист
Роки активності 1964наш час
Діти Луї Гаррель і Esther Garrel[d]
IMDb ID 308042
Commons-logo.svg Філіпп Гаррель у Вікісховищі

Філі́пп Гарре́ль (фр. Philippe Garrel; нар. 6 квітня 1948, Париж, Франція) — французький актор, кінорежисер, сценарист та продюсер. Син актора Моріса Гарреля та батько Луї Гарреля.

Біографія[ред. | ред. код]

Філіпп Гаррель народився 6 квітня 1948 року в західному передмісті Парижа Булонь-Біянкур в сім'ї відомого французького актора Моріса Гарреля. Вирішивши піти стопами батька, Філіпп рано захопився кінематографом і уже в 16-річному віці зняв за власним сценарієм свій перший фільм — «Діти, що розсварилися» (1964). У 1967 році він поставив дебютний повнометражний фільм «Марі на пам'ять».

У 1970-і роки Філіпп Гаррель знімав андеграундні картини, досліджував різні візуальні стилі, а починаючи з 1979 року випустив серію сюжетних автобіографічних фільмів.

У 1982 році Гаррель поставив фільм «Таємна дитина» за який він отримав приз імені Жана Віго. У 1984 році він отримав приз «Перспективи кіно» 37-го Каннського кінофестивалю за фільм «Свобода, ніч».

У 1991 фільм Філіппа Гарреля «Я більше не чую гітари» було номіновано на «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю (отримав «Срібного лева»). У 1998 році режисер зняв зірку французького кіно Катрін Деньов у стрічці «Вітер в ночі» (номінувався на «Золотого лева»). У 2000-му ще одну номінацію і Приз ФІПРЕССІ Гаррелю принесла «Дика невинність». У 2005 він отримав «Срібного лева» за «Постійних коханців». У 2011-м його фільм «Те літо пристрасті», головні ролі в якому зіграли Моніка Белуччі та син режисера Луї Гаррель, увійшов до конкурсної програми Венеційського кінофестивалю.

Філіпп Гаррель викладає в державній кіношколі La Femis у Парижі.

Приватне життя[ред. | ред. код]

З 1969 до 1979 року Філіпп Гаррель перебував у романтичних стосунках з німецькою акторкою і співачкою, зіркою групи Velvet Underground Ніко. Вони познайомилися під час запису пісні «The Falconer» для саундтреку фільму Гарреля «Незаймане ложе». Гаррель зняв Ніко у семи своїх фільмах.

Філіпп Гаррель та акторка Бріжит Сі — батьки Луї Гарреля (нар. 1983) та Естер Гаррель. Філіпп почав знімати сина у своїх фільмах починаючи з 1988 року, коли він з'явився в епізоді «Запасних поцілунків».

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер

Нагороди і номінації[ред. | ред. код]

Рік Категорія Номінант Результат
Венеційський кінофестиваль
1991 Золотий лев Я більше не чую гітари Номінація
Срібний лев Нагорода
1999 Золотий лев Вітер в ночі Номінація
2001 Дика невинність Номінація
Приз ФІПРЕССІ Нагорода
2005 Золотий лев Постійні коханці Номінація
Срібний лев Нагорода
2011 Золотий лев Те літо пристрасті Номінація
2013 Ревнощі Номінація
Каннський кінофестиваль
1984 Приз конкурсу «Перспективи кіно» Свобода, ніч Нагорода
2008 Золота пальмова гілка Межа світанку Номінація
Європейська кіноакадемія
2006 Приз ФІПРЕССІ Постійні коханці Нагорода
Приз Жана Віго
1982 Найкращий художній фільм Таємна дитина Нагорода
Приз Луї Деллюка
2005 Постійні коханці Нагорода
Премія «Люм'єр»
2005 Найкращий режисер Постійні коханці Нагорода
2016 Найкращий режисер У тіні жінок Номінація
2018 Найкращий режисер Коханець на день Номінація

Література[ред. | ред. код]

  • Courant G. Philippe Garrel. Paris: Studio 43, 1983
  • Salvarore R.M. Traiettorie dello sguardo: il cinema di Philippe Garrel. Padova: Il poligrafo, 2002
  • Casas K. Philippe Garrel: el cine revelado. San Sebastián: Festival Internacional de Cine de Donostia, 2008
  • Domenici V. Il corpo e l'immagine: il primo cinema di Philippe Garrel. Roma: Armando, 2008

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018

Посилання[ред. | ред. код]