Кузьмін Євген Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузьмін.
Кузьмін Євген Михайлович
Євген Михайлович Кузьмін (1936)
Народився19 січня 1871(1871-01-19)
Люцерн, Швейцарія
Помер9 липня 1942(1942-07-09) (71 рік)
Казалінськ, Казалінський район, Кизилординська область, Казахська РСР, СРСР
ГромадянствоРосійська імперія, СРСР
Національністьукраїнець
Місце проживанням. Київ
Діяльністьмистецтвознавець, публіцист, педагог, theosophist
Відомий завдякияк мистецтвознавець
Alma materКиївське реальне училище, Перше Київське Костянтинівське військове училище і Малювальна школа Мурашка
Військове званняштабс-капітан
репресований радянською владою

Євген Михайлович Кузьмін (* 19 січня[1] 1871, Люцерн, Швейцарія — † 9 липня 1942, Казалінськ, Казахстан) — український мистецтвознавець, публіцист, педагог, теософ, представник «Розстріляного Відродження» — його ім'я викарбувано на пам'ятнику «Художники-жертви репресій», встановленого біля Художнього інституту у Києві

Біографія

[ред. | ред. код]

У 19-річному віці Є. Кузьмін вступив до армії вільнонайманим.

У 1889 році закінчив Київське реальне училище.

У 1891 році — Київське піхотне юнкерське училище, перебував на службі у царській армії у чині штабс-капітана. У 1902—1906 рр. викладав у Київському військовому училищі. Вийшов у відставку в 1906 р.

У 1893 році закінчив Рисувальну школу М. Мурашка, де пізніше, імовірно з 1913 року, викладав курс історії образотворчого мистецтва.

З 1914 по 1925 рік — професор історії мистецтва Музичного драматичного інституту ім. Миколи Лисенка.

Брав активну участь у культурному і громадському житті Києва. Тісно співпрацював з Київським міським музеєм (з 1904 р. — Київський художньо-промисловий і науковий музей), був одним з керівників Київського літературно-артистичного товариства.

Активно займався публістичною діяльністю, науковими дослідженнями українського мистецтва. В колі його спілкування і співпраці були такі знакові особи, як М. П. Василенко, В. В. Водовозов, М. О. Бердяєв, О. І. Глінка, М. В. Лисенко, Є. О. Могилянський, О. М. Косач, Наталя Полонська-Василенко, Ю. С. Михайлів та інші.

Автор однієї з перших розвідок про українське мистецтво.

З 1908 р. був членом Київського відділення Російського філософського (теософського) товариства, яке очолював з 1920 по 1923 рік — тобто до того часу, коли радянська влада зробила спробу зареєструвати товариство як секту, проте члени товариства передбачливо прийняли рішення про саморозпуск. Двічі представляв товариство на міжнародних конгресах теософів (1908 р. у Будапешті, 1912 — у Стокгольмі).

У 1913 р. в Києві видавав щомісячний журнал для молоді «Рыцарь», в якому К. Паустовський опублікував одне з перших своїх оповідань.

Під час Першої світової війни перебував у діючій армії, демобілізувався у 1916 р. в чині підполковника.

Вперше Євген Михайлович Кузьмін був заарештований ЧК[2] у 1919 році за звинуваченням у співпраці з білими офіцерами Денікінської армії[3], які займались вербуванням молоді з «вищих кіл» у Білу армію і в тому, що його син Лев став волонтером у тій самій армії.

У 1926 році органи ДПУ арештували Євгена Кузьміна за теософську діяльність, але протримавши 10 діб, звільнили.

Останній, третій раз, справу за обвинуваченням Кузьміна Євгена Михайловича «в тому, що він є активним учасником контрреволюційної організації серед теософів і проводив шпигунську роботу на користь фашистських держав»[4] було розпочато 21 грудня 1937 року[5].

За вироком окремої наради при НКВД СРСР від 22 вересня 1938 року: «как социально опасный элемент сослать в Казахстан сроком на пять лет»[6].

Йому було близько 70 років[7], коли його вислали. Винним себе він так і не визнав.

Помер Євген Михайлович Кузьмін 9 липня 1942 року у Казалінську (Казахстан), на передостанньому році заслання.

Реабілітований у січні 1989 р.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Як мистецтвознавець Є. Кузьмін поєднував критичну діяльність з дослідженням пам'яток української художньої старовини. Він автор статей про творчість київських живописців С. Костенка, О. Мурашка, А. Петрицького, про Київську рисувальну школу М. Мурашка, тогочасні художні виставки, творчі конкурси і т. ін., а також монографічних нарисів про творчість Г. Нарбута (1927), О. Мурашка (1928), Ю. Михайліва (залишився неопублікованим).

Кузьмін був відомим фахівцем з історії українського мистецтва XVII—XVIII ст., опублікував одну з перших робіт про українське мистецтво («Несколько слов о южнорусском искусстве и задачах его исследования», 1900). Студіював українську скульптуру, іконопис, портретний живопис, витвори народного декоративно-ужиткового мистецтва (ткацтво, гончарство, художній метал, фаянс Межигірської фабрики). Багато уваги приділяв монументальним пам'яткам Києва XVI—XVIII ст.

Автор розділу про український живопис XVII—XVIII ст. у багатотомній праці «История русского искусства», підготовленій під керівництвом акад. І.Грабаря (М., 1914).

Кузьмін був одним з перших дослідників і популяризаторів творчості Т. Шевченка-художника (розвідки 1900, 1911 рр.).

Публіцистична діяльність

[ред. | ред. код]

Євген Кузьмін друкувався в київських («Киевская Старина», «Археологическая летопись Южной России», «Життя і революція») й петербурзьких часописах («Старые годы», «Искусство и художественная промышленность», «Искусство»), харківському журналі «Червоний шлях» та ін., газеті «Киевская мысль».

Друковані праці

[ред. | ред. код]
  • XI археологический съезд в Киеве // Искусство и художественная промышленность. — 1899. — Ноябрь.
  • Из Киева: О литературно-артистическом обществе // Искусство и художественная промышленность. — 1900. — № 21. — С. 480.
  • Т. Г. Шевченко как живописец и гравер // Искусство и художественная  промышленность. –  Санкт-Петербург, 1900. — № 3. — С.61-75.
  • Несколько слов о южнорусском искусстве и задачах его исследования // Киевская старина. — 1900. — № 11.
  • Из Киева: 25-летие рисовальной школы Мурашко // Искусство и художественная промышленность. — 1901. — № 4.
  • О значении виноградного орнамента в украинском орнаменте (о ковре) // Старые годы. — 1908.
  • Украинский ковер //Старые годы. — 1908. — Май.
  • От XVII к XVIII: О некоторых памятниках южнорусского прикладного искусства // Старые годы. — СПб, 1909. — Июнь-Сентябрь.
  • Несколько соображений по поводу уничтоженных и уцелевших памятников старины в Киево-Печерской Лавре // Искусство и художественная промышленность. — 1910. — Февраль. — С. 223—246.
  • Тарас Григорьевич Шевченко // Искусство. — К., 1911. — № 2/3. — С. 54-69.
  • Межигорский фаянс // Искусство. — К., 1911. — № 6/7. — С. 255—265.
  • Исторический путь в Киеве // Старые годы. — К., 1911. — Март. — С. 45-46.
  • Киевский позор // Старые годы. — К., 1911. — Июнь. — С. 47-48.
  • Когда же? // Искусство. — К., 1911. — № 8/9. — С. 387.
  • Украинская живопись XVII века // Грабарь И. История русского искусства. — М., 1914. — Т. VI.
  • Майстерність гончаря на Україні // Життя й революція. — 1928. — Кн. Х.
  • Юхим Михайлів // Життя й революція. — 1928. — Кн. ХІІ.
  • Київські надгробки // Київський збірник з історії й археології, побуту, мистецтва. — К., 1931.— Зб. 1. — С. 151—158.
  • Скульптура на Украине. Публ.: Ременяка О. Євген Кузьмін — «Работа — искусствовед, архитектор» // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМ України. — К., 2010. — Вип. 7. — С. 355—379.
  • Евгений Кузьмин. Киев, которого не знают / Составление, статьи и комментарии В. Ульяновского. — К.: Лыбедь, 2014. — 368 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ За іншими даними 22 січня, 19 (22) жовтня, а також — 26 грудня 1862 р. чи 28 грудня 1868 р., як свідчить напис на звороті єдиного фото, датованого 1936 роком, яке зберігається в державному архіві.
  2. ↑ Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР, скорочено ВЧК
  3. ↑ Біла армія під керівництвом Денікіна Антона Івановича.
  4. ↑ З протоколу допиту Кузьміна від 19. 04.1938. ЦДАГО України. Ф. 263, 1. № 58358ФП/ кор. 1467. Арк. 21.
  5. ↑ У 20-х числах грудня 1937 року, на вулицю Стрітенську 17, де у комуналь ній квартирі № 10 Євген Кузьмін займав прохідну кімнату, прийшли з обшуком, внаслідок якого було вилучено три різьблених шпаги, картини та «дуже цінну бібліотеку з історії мистецтва, книг на 200—250», як зазначено у заяві слідчого, було передано на збереження сусідці, а колекція фаянсу і порцеляни, що складалась переважно зі зразків Межигірської фабрики, дослідженням діяльності якої займався Кузьмін, зникла в проміжку між заявою слідчого і описом речей, переданих на зберігання (ЦДАГО України, ф. 263, 1. № 58358ФП/кор. 1467, арк. 3, 11).
  6. ↑ ЦДАГО України. Ф. 263. Оп. 1. № 58358 ФП / кор. 1467. Арк. 3, 4, 60.8].
  7. ↑ Враховуючи неоднозначність у встановленні дня народження.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Школа живописи А. А. Мурашко // Искусство в Южной России. Живопись, графика, художественная печать. — 1913.- № 7/8.- С. 377—378.
  • Білокінь С. Кузьмін Євген Михайлович // Українська радянська енциклопедія. — Вид. 2. — Т. 5. — К., 1980. — С. 560.
  • Лобановський Б. Б., Говдя П. І. Українське мистецтво другої половини ХІХ — початку ХХ ст. — К.: Мистецтво, 1989. — (Нариси з історії українського мистецтва). — С. 8-9.
  • Персональний сайт історика Сергія І. Білоконя [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  • Лексика [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  • Савицька Л. Художня критика в Україні. Друга половина ХІХ — початок ХХ ст.: Хрестоматія. — К., 2001. — С.75-76.
  • Ковпаненко Н. Г. Є. Кузьмін як дослідник памяток українського образотворчого мистецтва // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. — Київ; Донецьк, 2001. — Вип. 17. — С. 91-95.
  • Ковпаненко Н. Г. Кузьмін Євген Михайлович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — К.: Інститут історії України НАН України, 2005. — Ч. 1. — С. 300—304.
  • Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 9, 10, 12, 52, 54, 64, 127, 132—136, 144, 148, 155, 178.
  • Білокінь С. В обороні Української спадщини: Історик мистецтва Федір Ернст. — К., 2006. — С. 144.
  • Ременяка О. Євген Кузьмін — «Работа — искусствовед, архитектор» // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМ України. — К., 2010. — Вип. 7. — С. 350—379.
  • Евгений Кузьмин. Киев, которого не знают / Составление, статьи и комментарии В. Ульяновского. — К.: Лыбедь, 2014. — 368 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кузьмін_Євген_Михайлович&oldid=42187133