Кульша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кульша
Hip.jpg
Кістки кульшової ділянки
Латинська назва coxa

Commons-logo.svg Кульша у Вікісховищі

Ку́льша[1] (лат. coxa) — в анатомії хребетних місце з'єднання нижньої кінцівки з тулубом. Частину кульші утворюють три кістки таза, які в дорослих зростаються в одну тазову кістку (що також називається кульшовою). У цій ділянці розташований кульшовий суглоб, що сполучує тазову кістку зі стегновою.

Термін[ред. | ред. код]

У багатьох словниках слово кульша (від лит. kulše)[2] наводиться як рідковживаний синонім до слова стегно[3][4]. У чотиримовному словнику анатомічної термінології В. Г. Черкасова термін кульша використовується як український відповідник латинському coxa, англ. hip і рос. верхняя часть бедра[1]. Слово coxa у сучасному значенні вживав Цельс, але пізніше Пліній Старший — у значенні «тазова кістка»[5]. В анатомії комах coxa — тазик, перший від основи членик ноги (другий — вертлюг, третій — стегно, четвертий — голінка, п'ятий — лапка).

Анатомія[ред. | ред. код]

Рентгенограма нормальної кульші.
Ацетабулярний кут (ліворуч) і сагітальний кут входу кульшової западини.

Ділянка[ред. | ред. код]

Кульшова ділянка (regio coxae) — ділянка тіла, що розташована латерально і вентрально щодо сідничної ділянки, каудально щодо клубового гребеня і краніально щодо великого вертлюга стегнової кістки[6].

Суглоб[ред. | ред. код]

Докладніше: Кульшовий суглоб

Суглобові кути[ред. | ред. код]

  • Ацетабулярний кут, поперечний кут входу кульшової западини чи кут Шарпа[7] — кут між лінією, проведеною між верхнім і нижнім краєм кульшової западини і горизонтальною площиною; у нормі становить 51° у новонароджених і 40° у дорослих. Від нього залежать латеральне закриття западиною головки стегнової кістки і деякі нші параметри[8].
  • Сагітальний кут входу кульшової западини — кут між лінією, проведеною між верхнім і нижнім краєм кульшової западини і сагітальною площиною. У нормі становить 7° у новонароджених і до 17° у дорослих[8].
  • Центрально-крайовий кут, кут Віберга — кут між вертикальною лінією і лінєю, проведеною від центру головки стегнової кістки до найбільш латеральної частини западини[9] на фронтальній рентгенограмі[10].
  • Вертикально-центральний кут чи кут VCA — кут, утворений вертикальною лінією (V) і лінією між центром головки стегна (C, caput) і переднім (A, anterior) краєм щільного покриву субхондральної кістки злегка дозаду від переднього краю кульшової западини на рентгенограмі, отриманій під «псевдокутом» (латеральною проєкцією, повернутою на 25° до фронтального положення)[10].
  • Кут суглобового хряща, кут AC, ацетабулярний індекс[11] чи кут Гільгенрайнера (на честь німецького ортопеда Г. Гільгенрайнера[de]) — кут, утворений паралеллю до склепіння кульшової западини[12] і горизонтальною площиною[9] чи лінією, що з'єднує кут трикутного хряща і латеральний край западини[13]. У нормі він становить у середньому 20° (коливаючись між 18° і 25°) у дітей 11-24 місяців[14]. З віком кут поступово зменшується[15]. Запропоновані порогові значення для аномального збільшення:
  • 30° — до 4-місячного віку[16].
  • 25° — до 2-річного віку[16].

Шийково-діафізарний кут[ред. | ред. код]

Зміни у трабекулярному рисунку внаслідок аномального шийково-діафізарного кута. Coxa valga приводить до більшого тиснення трабекул, coxa vara — до більшого натяження[17].

Кут між поздовжніми осями шийки і тіла (діафіза) стегнової кістки називається шийково-діафізарним кутом (angulus centrum-collum-diaphysis, скорочено CCD). У нормі (coxa norma) він становить приблизно 150° у новонароджених і 120—126° у дорослих[17].

Аномально малий кут називається coxa vara, аномально великий — coxa valga. Оскільки зміни у формі стегна зачіпають і коліна, coxa valga часто поєднується з genu varum, а coxa vara — з genu valgum[18].

М'язи і рухи[ред. | ред. код]

Кульшові м'язи діють у трьох взаємно перпендикулярних головних осях, які проходять через центр головки стегна, уможливлюючи три ступені свободи в трьох парах основних напрямків: згинання і розгинання в поперечному напрямку (ліво-право); пронація і супінація (вздовж стегна); абдукція й аддукція в сагітальному напрямку (вперед-назад)[19]; і комбінація цих рухів (тобто циркумдукція, складний рух, у якому нога описує поверхню неправильного конуса)[20].

Деякі з цих м'язів беруть участь у рухах суглобів хребта чи колінного суглоба, що пов'язане з віддаленням від кульшового суглоба місць їхнього початку (прикріплення)[21][22]. Окрім того, нижній близнюковий, верхній близнюковий і внутрішній затульний м'язи разом іноді називаються «триголовий м'яз кульші» (triceps coxae), причому перші два допомогають роботі останнього[23].

Рух кульшового суглоба, таким чином, виконується такими групами м'язів (у порядку зменшення важливості)[22][19]:

  • Пронація (30° при розігнутому, 50° при зігнутому суглобі): великий сідничний, квадратний стегна, внутрішній затульний; задні волокна середнього сідничного і малого сідничного; клубово-поперековий (у тому числі великий поперековий від хребта); зовнішній затульний; великий привідний, довгий привідний, короткий привідний і малий привідний; грушоподібний і кравецький. Клубово-стегнова зв'язка обмежує пронацію і розгинання, тому суглоб обертається дозовні на більший градус у зігнутому положенні.
  • Супінація (40°): передні волокна середнього сідничного і малого сідничного; натягач широкої фасції стегна; частина великого привідного, прикріплена до привідного горбка; і при відведенні ноги, також гребінний м'яз.
  • Розгинання (20°): великий сідничний (при порушенні функції вставання із сидячого положення неможливе, але зберігається можливість стояння і ходіння); дорсальні волокна середнього сідничного і малого сідничного; великий привідний; грушоподібний. Окрім того, в розгинанні беруть участь такі м'язи стегна: півперетинчастий, півсухожилковий, і довга головка двоголового м'яза стегна. Максимальне розгинання обмежується клубово-стегновою зв'язкою.
  • Згинання (140°): м'язи-згиначі стегна: клубово-поперековий (з великим поперековим від хребта); натягач широкої фасції стегна, гребінний, довгий привідний, короткий привідний, тонкий, прямий м'яз стегна і кравецький. Максимальне згинання обмежується місцем дотику стегна до грудей.
  • Абдукція чи відведення (50° при розігнутому суглобі, 80° при зігнутому): середній сідничний; натягач широкої фасції стегна; великий сідничний з його кріпленням до фасції; малий сідничний; грушоподібний; внутрішній затульний. Максимальне відведення обмежується шийкою стегна в місці її впирання в бокову частину таза. Коли стегно зігнуте, зіткнення шийки з тазом віддаляється, уможливлюючи відведення на більший кут.
  • Аддукція чи приведення (30° при розігнутому суглобі, 20° при зігнутому): великий привідний з малим привідним; довгий привідний, короткий привідний, великий сідничний з його кріпленням до сідничної горбистості; тонкий; гребінний, квадратний стегна; зовнішній затульний; півсухожилковий. Максимальне приведення обмежується впиранням одного стегна в друге. Окрім того, впирання може уникнути відведенням другої ноги, або згинанням/розгинанням кульшового суглоба однієї з ніг, щоб вони переміщалися в різних площинах і не стикалися.

Клінічне значення[ред. | ред. код]

З поширених травм у цій ділянці — перелом шийки стегна[24]. Симптоми включають біль у кульші, особливо при русі, і вкорочення ноги[24]. У випадку перелому шийки стегна, а також деяких захворювань (напр. остеоартроз), суглоб може бути замінений протезом (ендопротезування кульшового суглоба). Біль у кульші може мати різні причини, наприклад, бути пов'язаним з люмбаго.

Статевий диморфізм і культурне значення[ред. | ред. код]

У людей, на відміну від інших тварин, кістки кульші істотно розрізняються в різних статей. Кульші жінок стають ширшими під час статевого дозрівання[25], що пов'язане як з особливостями будови тазових кісток, так і з більшим розставленням стегнових.

Жіночі кульші здавна пов'язувалися як з плодючістю, так і зі загальним проявленням сексуальності. Оскільки широкий таз полегшує дітонародження і служить ознаком статевої зрілості, кульші тисячоліттями розглядалися як приваблива риса в жіночому тілі. Багато класичних жіночих поз у скульптурі, живопису чи фотографії (напр. «Велика одаліска») увиразнюють розміри їхніх кульш. Відповідно і жіноча мода століттями прагнула покроєм костюму притягнути увагу до окружності кульш власниці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Черкасов В. Г. та ін. Частини тіла людини // Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти) / Під ред. проф. В. Г. Черкасова. — Вінниця : Нова книга, 2010. — P. 13.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  3. Кульша // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Кульша // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Diab, Mohammad (1999). Lexicon of Orthopaedic Etymology. Taylor & Francis. ISBN 90-5702-597-3.  (англ.)
  6. hip region. MediLexicon. Процитовано 2018-08-02. 
  7. Saikia KC, Bhuyan SK, Rongphar R (July 2008). Anthropometric study of the hip joint in northeastern region population with computed tomography scan. Indian J Orthop 42 (3). Figure 2. PMC 2739474. PMID 19753150. doi:10.4103/0019-5413.39572. 
  8. а б Thieme Atlas of Anatomy (2006), Page 379
  9. а б Page 131 in: Whitehouse, Richard (2006). Imaging of the hip & bony pelvis: techniques and applications. Berlin: Springer. ISBN 978-3-540-20640-8. 
  10. а б [1] Архівовано 2011-07-24 у Wayback Machine. Chosa, E.; Tajima, N. (2003). Anterior acetabular head index of the hip on false-profile views. New index of anterior acetabular cover. The Journal of Bone and Joint Surgery. British Volume 85 (6): 826–829. PMID 12931799. doi:10.1302/0301-620X.85B6.14146. 
  11. Page 309 in: Jeffrey D. Placzek, David A. Boyce (2016). Orthopaedic Physical Therapy Secrets - E-Book (вид. 3). Elsevier Health Sciences. ISBN 9780323286831. 
  12. Setia, Rahul; Gaillard, Frank. Developmental dysplasia of the hip. Radiopaedia. Процитовано 2018-03-01. 
  13. Windhagen, H.; Thorey, F.; Kronewid, H.; Pressel, T.; Herold, D.; Stukenborg-Colsman, C. (2005). The effect of functional splinting on mild dysplastic hips after walking onset. BMC Pediatrics 5 (1). Figure 2. PMC 1166563. PMID 15958160. doi:10.1186/1471-2431-5-17. 
  14. Page 217 in: Frederic Shapiro (2002). Pediatric Orthopedic Deformities. Elsevier. ISBN 9780080538563. 
  15. Frank Gaillard. Acetabular angle. Radiopaedia. Процитовано 2018-03-01. 
  16. а б Page 942 in: Brian D. Coley (2013). Caffey's Pediatric Diagnostic Imaging (вид. 12). Elsevier Health Sciences. ISBN 9781455753604. 
  17. а б Thieme Atlas of Anatomy (2006), p 367
  18. Platzer, 2004, pp. 196
  19. а б Thieme Atlas of Anatomy (2006), p 386
  20. Platzer, 2004, pp. 200
  21. Platzer, 2004, pp. 244–246
  22. а б Platzer (2004), pp 244—246
  23. Platzer (2004), p 238
  24. а б Hip Fractures. OrthoInfo - AAOS. April 2009. Архів оригіналу за 29 June 2017. Процитовано 2017-09-27.  (англ.)
  25. Reproductive Anatomy and Physiology. The Harriet and Robert Heilbrunn Department of Population and Family Health. Процитовано June 2009. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]