Тазова кістка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тазова кістка

Тазова кістка (лат. os coxae) — парна плоска кістка тазу, утворена лобковою, клубовою та сідничною кістками, які зрослися в районі вертлюжної впадини — глибокої ямки, що зчленовується з голівкою стегнової кістки (утворюється кульшовий суглоб).

Сполучення між кістками таза людини[ред.ред. код]

Кістки таза сполучаються між собою всіма видами сполучень. Зокрема, клубова, сіднична і лобкова кістки до 16 років з'єднуються синхондрозним сполученням (хрящ між тілами кісток у вертужній впадині). Після 16 років ці кістки зростаються, тобто синхондрозне сполучення переходить у синостозне (OS-кістка). Затульний отвір затягнутий щільною сполучною тканиною, що становить синдесмозне сполучення (desmos -зв'язка).

Крижова кіска з клубовою з'єднується за допомогою крижово-клубового суглоба, що утворюється вушкоподібними суглобовими поверхнями обох цих кісток. Форма суглоба — плоска. Зв'язки: передні і задні крижово-клубові, міжкісткові та попереково-клубова. Рухи: ковзання в межах 6°. Фізичні тренування на гнучкість збільшують амплітуду рухів до 10°

Лобкові кістки між собою з'єднуються лобковим симфізом (зутрпізіз — спайка). Це сполучення відноситься до напівсуглобів, оскільки хрящ між лобковими кістками має щілину, що збільшує вихід із тазу і покращує біомеханічні властивості тазу при опорі.

У тазі є ще дві самостійні зв'язки: крижово-остиста (прикріплюється до сідничної ості) і крижово-горбкова (до сідничного горба). Обидві виділяють малий і великий сідничні отвори, через які проходять нерви (зокрема, сідничний) і м'язи. Таз має статеві особливості. У жінок таз широкий і короткий, а в чоловіків — навпаки. Зокрема, відстань між сідничними горбами у жіночому тазі 11 см, а в чоловічому лише 8 см.

Література[ред.ред. код]

  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
  • «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.

Джерела[ред.ред. код]