Куфальдт Георг Фрідріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Куфальдт Георг Фрідріх
нім. Georg Friedrich Ferdinand Kuphaldt
Georg Kuphaldt Portrait.jpg
Дата народження 6 червня 1853(1853-06-06)
Місце народження Плен, Німецька імперія
Дата смерті 4 квітня 1938(1938-04-04) (84 роки)
Місце смерті Берлін
Громадянство Німеччина
Працював у містах Берлін, Рига, Санкт-Петербуг, садиба Муромцево біля міст Судогда та Володимир
Архітектурний стиль необароко, модерн
Найважливіші споруди низка декоративних садів в містах( в т.ч. Рига) та приватних садибах Прибалтики, Зимовий палац (сад біля західного фасаду), Садиба Муромцево, парк в стилі необароко, парк садиби Шарівка (Україна)
CMNS: Куфальдт Георг Фрідріх на Вікісховищі


Куфальдт Георг Фрідріх ( нім. Georg Friedrich Ferdinand Kuphaldt 6 червня, 1853 — 4 квітня, 1938) — уславлений німецький садівник і ландшафтний архітектор, автор проектів числених декоративних садів і парків у Німеччині та в Російській імпрерії.

Життєпис, ранні роки[ред.ред. код]

Походив з родини вчителя Ганса Генріха Куфальдта, де було четверо дітей (містечко Плен, земля Гольштейн). Закінчив середню школу, після котрї два роки навчався в школі садівницта Ойтинського придворного парку. Стажувався в Інституті помології міста Рейтлінген, в Зоологічному саду міста Кельн та Трір, був помічником королівського садівника в Потсдамі у 1876-1878 рр. Успішно здав усі іспити.

По нього дізнались в Прибалтиці, де роками були тісні культурні зв'язки з Німеччиною. У віці 27 років він отримав запрошення на працю у місто Рига, де отримав посаду директора міського саду.

Прибалтика та Російська імперія[ред.ред. код]

В місті Рига 1870 року заснували міське садово-паркове управління. Куфальдт оримав посаду директора садів та парків Риги. Він працюватиме в цьому закладі до виїзду з Російської імперії, надсилаючи свої проекти також приватним володарям дворянських садиб. Серед реалізованих проектів Куфальдта —

  • Парк Вієстура (Петровський), Рига
  • Верманський парк, Рига
  • Стрілецький парк, Рига
  • Парк Гризинькалнс
  • Парк Еспланада
  • Межапарк та ін.

До переліку садів і парків роботи Куфальдта належать також сад біля західного фасаду царського Зимового палацу у Санкт-Петербурзі та парк садиби Шарівка в провінції Україна під містом Харків.

Парк садиби В.С. Храповицького Муромцево[ред.ред. код]

Будинок-палац В.С. Храповицького в садибі Муромцево, Володимирська область, стара поштівка початку 20 ст.


Останнім значним досягненням садівника і ландшафтного архітектора Куфальдта в Російській імперії стало створення парку в садибі аристократа і лісопромисловця Храповицького В.С. Володар вийшов у відставку і зажадав облаштувати власну садибу у псевдоісторичному стилі. Старий, ще дерев'яний, будинок родини розібрали. Проект нового дому палацового типу створив архітектор Бойцов Петро Самойлович (1849-1918)[1], що нагадував фасадами середньовічні замки Франції. Такою була воля володаря, а Петро Бойцов якраз спеціалізувався на спорудах замкового типу при насиченні їх сучасними для його часу умовами конфорту - електрика, ванна кімната, зала з каміном, телеграф, водопостачання тощо.

Головним багатством садибного господарства був ліс і лісопромисловість. Але ліс довго росте і після лісозаготівлі потребує відновлювальних робіт. Усім комплексом цих робіт і почав опікуватись В.С. Храповицький. Як аристократ, близьий до царського двору, він знав про високий авторитет Георга Куфальдта, що теж працював по замовам царського двору. Він і запросив Куфальдта до садиби Муромцево. Раціонально і грамотно організовані лісозаготівлі і продаж лісу на будматеріали надали прибуток, а гроші господар почав витрачати на будівництво небаченого у Володимиро-Суздальському краї великого замку-палацу і парку.

1891 року у садибу прибув лісовод К.Ф.Тюрмер. Німцю Тюрмеру ліси під Муромцевим нагадали ліси Пруссії і він погодився працювати тут над лісовідновленням. Старий Тюрмер працюватиме у Храповицького до власної смерті. Над створенням небаченого парку спочатку працював Карл Энке, що до Муромцева був садівником в садибі Кусково. Карл Энке створив регулярний сад французького зразка у вигляді восьмикутнї зірки, вписаної у квадрат. На зразок старовинних садиб у Муромцеві вибудували оранжерею, де вирощували за новою буржуазною модою магнолії, лаври, персикові дерева і навіть пальми. В садибному парку облаштували дендрарій. Свідки сповіщали, що масштаб перебудов у парку був грандіозним. На відміну від регулярних парків французьких садиб, бідних квітами, у Муромцево замовляли небачену кількість нарцисів, тюльпанів та ін. Навіть велика кам'яна споруда первісного палацу не задовольнила В.С. Храповицького. Була створена нова прибудова з чотириповерховим корпусом (що нагадував замковий донжон) з оглядовим майданчиком, де піднімали прапор на честь володарів, коли ті прибували у садибу. Кількість залів в новому палаці Храповицького досягла восьмидесяти (80)[2].

Роботи Карл Энке і продовжив Куфальдт Георг Фрідріх, перетворивши парк нової садиби на унікальне для Росії творіння. Вже парки міста Риги свідчили, що німець Куфальдт став найбільш значимим фахівцем садово-паркового мистецтва в Російській імперії на зламі 19-20 століть. Родзинкою парку став протяжний, хоча і невисокий каскад, котрий був запозичений з садиб доби бароко. Каскад створили на центральній вісі всього палацово-паркового ансамблю, що тільки підсилило барокові елементи комплексу. Подбали для ансамблю і про православні храми, водяні млини, невелику залізницю до міста Володимир, про гараж, де були власн автомобілі. Загальна кількість усіх садибних павільйонів і споруд досягала семидесяти двух (72), частка котрих була створена з деревини для швидості побудови.

Родзинкою садибних споруд можна було важати і власний театр в парку, куди на концерти і гастролі запрошували уславлених тоді Федора Шаляпіна, Антоніну Нежданову, Леоніда Собінова. Коли уславлених віхзітерів не було, гостей і володарів садиби розважали учні двох музичних шкіл, заснованих в садибі. Театр в садибі був вибудований за проектом, котрий створили в столиці.

Передача садиби більшовицькій державі[ред.ред. код]

Дворянські садиби почали псувати ще за подій буржуазної революції 1917 р. Усвідомлення, що поруйнувати можуть і замок у Муромцево, мав і володар В.С. Храповицький. Аби врятувати родинну садибу в лихий період, він добровільно передав власну картинну галерею та колекцію скульптур владі більшовиків в надії, що все минеться і він матиме можливість повернутися додому у Муромцево. Більшовицький переворот родина Храповицьких не прийняла і вони, як більшість (що рятувала власне життя ), емігрували за кордон. В. Храповицький помер у віці 64 роки у місті Вісбаден. Дружина (графиня Головіна) померла 1935 року у Франції.

Садибу Муромцево спочатку віддали під місцевий лісотехнікум. Швидко запанували презирство до барського майна і невігластво з непрофесіоналізмом. В садибі була пожежа, частка панського майна була розкрадена або попсована. Садибна церква зачинена і перетворена на склад, кам'яний двір для худоби перебудували на радянський гуртожиток, а потім взагалі покинули без дахів. Скульптури та вази, що не потрапили у музей, посували, розбили або розкрали. Замок-палац тривалий час стояв без дахів, коли для лісотехнікуму вибудували нове приміщення і його відселили з покинутої напризволяще садиби. Остання пожежа в садибі Муромцево була влітку 1994 року [3].

В СРСР[ред.ред. код]

За часів СРСР колишню дворянську садибу безжально експлуатували і руйнували всі 75 років, але руйнація продовжилась і після розвалу СРСР. Вже остаточно поруйнований садово-парковий комплекс Муромцево з пошкодженими каскадом і ставками та вирубаним парком лише 2014 року приєднали до Володимиро-Судальського музея-заповідника, але відновлювальні роботи так і не розпочали. Лише над декотрими корпусами замку-споруди поремонтували дахи, хоча начиння та декор кімнат давно попсовані і поруйновані від стелі до підлог.

Останні роки в Німеччині[ред.ред. код]

1914 року розпочалася 1-а світова війна. Росія та Німеччина опинились по різні боки. Прихильне ставлення до німця Куфальдта змінилось на агресію і його, садівника, звинуватили у шпигунстві. Невдовзі арештували і відправили до тюрми (в цьому він мимоволі повторив долю ще одного іноземця-архітектора, котрим був Арістотель Фіораванті). Через чотири з половиною місяців ув'язнення йому дозволили покинути кордони Росії.

Старий Куфальдт відбув у Німеччину, де авторитетному фахівцю запропонували посаду інспектора садів та парків Берліна в районі Штегліц. Він працюватиме інспектором до 1923 року, коли піде у відставку за віком.

Смерть[ред.ред. код]

Куфальдт помер 14 квітня 1938 року у Берліні.

Садиба Кеніга «Шарівка» біля Харкова, Україна (парк за проектом Куфальдта)[ред.ред. код]

Садиба Шарівка біля Харкова, тераси парку, стан на 2010 р.
Садиба Шарівка біля Харкова. Дерев'яний будинок лісничого, 1910 р., фото 2007 р.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Нащокина М.В. Архитекторы московского модерна. Творческие портреты. М., 2005. С. 77-86.
  2. Меркулова Т.Н. Коллекция скульптуры В.С.Храповицкого из имения Муромцево в собрании Владимиро-Суздальского музея-заповедника. Каталог. Владимир, 2007. 88 с.
  3. Владимирская энциклопедия: Биобиблиографический словарь / Администрация Владимирской области, Владимирский Фонд культуры. — Владимир, 2002.

Джерела[ред.ред. код]

  • Владимирская энциклопедия: Биобиблиографический словарь / Администрация Владимирской области, Владимирский Фонд культуры. — Владимир, 2002.
  • Нащокина М.В. «Архитекторы московского модерна. Творческие портреты». М., 2005.
  • Меркулова Т.Н. Художественная коллекция В.С.Храповицкого из имения Муромцево в собрании ВСМЗ // Владимиро-Суздальский музей-заповедник. Материалы исследований. Сборник № 10. Владимир, 2004. С.101.
  • Меркулова Т.Н. Коллекция скульптуры В.С.Храповицкого из имения Муромцево в собрании Владимиро-Суздальского музея-заповедника. Каталог. Владимир, 2007. 88 с.