Кенеургенч
Кенеургенч туркм. Köneürgenç | |
---|---|
Основні дані | |
Країна | Туркменістан |
Велаят | Дашогузький |
Населення | 191 400 осіб |
Часовий пояс | UTC+5 |
Географічні координати | 42°19′00″ пн. ш. 59°09′27″ сх. д. / 42.31667° пн. ш. 59.15750° сх. д. |
Карта | |
| |
Кенеургенч у Вікісховищі |
Кенеурге́нч, Куня-Урге́нч (туркм. Köneürgenç — Старий Ургенч, араб. Ґурґандж) — місто з населенням 31 400 жителів, адміністративний центр Куняургенцького етрапу Дашогузького велаяту Туркменістану. До його південної окраїни примикає територія національного історико-культурного музею-заповідника, що розташовується на місці древньої столиці Хорезма 10-16 ст. — міста Ургенч. У 2005 пам'ятники міста включені в список Світової спадщини ЮНЕСКО.
Куня-Ургенч розташовувався поблизу старого русла Амудар'ї та був одним з великих міст великого шовкового шляху.
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом помірних пустель. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 28.2 °C (82.8 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -3.8 °С (25.2 °F).[1]
Клімат Кенеургенча | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | 0,5 | 2,5 | 10,2 | 20,6 | 28,2 | 33,1 | 35,4 | 33 | 27,2 | 18 | 10,2 | 3,3 | 18,5 |
Середня температура, °C | −3,8 | −2,1 | 5,2 | 14,4 | 21,5 | 26,1 | 28,2 | 25,4 | 19,5 | 11,4 | 5,5 | −0,7 | 12,6 |
Середній мінімум, °C | −8,7 | −8,3 | −1,6 | 6,9 | 13,6 | 17,7 | 20,6 | 17,7 | 11,9 | 4 | −1,2 | −5,1 | 5,6 |
Норма опадів, мм | 9 | 8 | 17 | 18.9 | 13.6 | 4 | 3.1 | 2.8 | 2.9 | 8.7 | 10 | 12 | 110 |
Днів з опадами | 5,8 | 4,7 | 5,8 | 5,8 | 3,9 | 2,4 | 1,4 | 1 | 1,5 | 3,4 | 4,3 | 6,1 | 46,1 |
Вологість повітря, % | 78.8 | 74.4 | 68 | 57.7 | 47.7 | 45.3 | 48.7 | 53.1 | 55.3 | 60.5 | 71.8 | 81.3 | 61.9 |
Джерело: Weatherbase |
Дата заснування невідома, але залишки найстаршої міцності міста Киркмолла (туркм. Kyrkmolla — Сорок мулл) відносять до античного періоду (V—II ст. до н. е.).
У 995 хорезмшах Абу Аббас Мамун обрав Ургенч своєю столицею. XII і початок XIII ст. були періодом розквіту Ургенча, що перевершувало по чисельності населення та популярності всі міста Середньої Азії, крім Бухари.
У 1221 Чингісхан зрівняв це місто з землею. Ургенч був включений до складу улусу Джучі, а потім став майже незалежним у системі золотоординського ханства. Особливу роль у його розвитку в першій половині XIV ст. зіграли місцевий правитель Кутлуг-Тімур (туркм. Kutlug Timur — святий Тимур) і його дружина Тюрабек-ханим.
Чергове руйнування міста в 1388 у ході завойовницьких походів Тамерлана й несподівана зміна напрямку русла Амудар'ї на північ змусило його жителів покинути це місце назавжди.
У XVI ст. за 190 км на південний схід ними був засноване однойменне місто — нині адміністративний центр Хорезмської області Узбекистану, після чого Ургенч отримав назву «Старий Ургенч».
Перші археологічні розкопки в старому місті були проведені Олександром Якубовським у 1929 році. Більшість пам'ятників Куня-Ургенча були повністю або частково зруйновані. Найдавнішим спорудженням є фортеця Киркмолла, на місці якої в XI ст. побудована так звана «Академія» султана Мамуна ібн-мамуна, де навчалися енциклопедист Абу Рейхан Аль-Біруні і геніальний натураліст, лікар і філософ Абу Алі ібн-Сіна, відомий на Заході як Авіценна. За народною легендою, під час навали Чингісхана в цьому будинку сховалося сорок мулл і в результаті їхніх молитов він перевернувся догори дном.
У цей час на території міста розташовані три невеликих мавзолеї XII ст. і більший мавзолей Терабек-ханим XIV ст., що був майже повністю відновлений в 1990-ті роки. Найвідомішим мавзолеєм Куня-Ургенча, насамперед серед ісламських прочан, є мавзолей Наджм пекл-дін ал-кубра (араб. — «Зірка релігії») — суфійського подвижника XIII ст., що вважається основоположником суфізму в Хорезмі.
Головна визначна пам'ятка Куня-Ургенча — 60-метровий мінарет Кутлуг-Тімура, побудований у середині XIV століття, що робить його найвищим цегельним мінаретом у Середній Азії. Слід також зазначити найстаріший з уцілілих пам'ятників — мавзолей хорезмшаха Іль-Арслана (1157–1172), що вінчає 12-гранний конічний купол, викладений глазурованою цеглою.
На півночі від міста перебуває великий середньовічний «некрополь 360 святих». По одній народній легенді, у ньому перебувають тіла 360 ісламських святих, в основному учнів пророка Мухаммеда, яких він послав в усі кінці світу для проповідування ісламу й велів повернутися назад в Ургенч. За іншою легендою, ці тіла належать ісламським святим, що прийняли мученицьку смерть під час руйнування міста військами Чингісхана.
-
Мінарет Кутлуг-Тімура
-
Мінарет Кутлуг-Тімура
-
Мінарет Кутлуг-Тімура та мавзолей Саїд-Ахмад
-
Мавзолей Текеша
-
Мавзолей Текеша
-
Мавзолей Текеша
-
Мавзолей Арслана
-
Мавзолей Терабек-ханим
-
Мавзолей Текеша
-
Ворота „Il-Arslan-Mausoleum“
-
Могила у „Il-Arslan-Mausoleum“
-
Ворота каравансараю
-
Мавзолей Саїд-Ахмад
-
Мавзолей Саїд-Ахмад
-
Мавзолей Турабек Ханум
-
Мавзолей Турабек Ханум
-
Мозаїка на куполі мавзолею Турабек Ханум
-
Мавзолей Наджм ад-Дін аль-Кубра
-
Портал мавзолею Наджм ад-Дін аль-Кубра
- Guide in Kunya Urgench [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- UNESCO World Heritage List: Kunya Urgench [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Kunya Urgench Nomination File [Архівовано 26 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Konye-Urgench Museum [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.]