Кіоск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кіо́ск[1] (також рунду́к[2], ларьо́к[3]) — легка споруда, призначена для роздрібної торгівлі на вулицях, вокзалах, у парках.

Станом на березень 2014 в Києві близько 15 тисяч кіосків.[4]

Походження назви[ред.ред. код]

Слово кіоск (фр. kiosque) було запозичене в 18 столітті з французької мови. Первісно воно означало альтанку, павільйон. Французька мова запозичила його з турецької (тур. köşk), а та з перської (kūshk — укр. палац).

Попри припущення, що слово кіоск первісно походить з мови суахілі, всі докази вказують на середньоперське походження слова.

Історія[ред.ред. код]

Кіоск — відкрита альтанка, павільйон, чий дах, як правило, підтримується колонами, з екранованими або повністю відкритими стінами. Як будівельний стиль, він уперше був запроваджений сельджуками як прибудова до головної мечеті, що складалася з купольного залу з відкритими арочними стінами. Ця архітектурна концепція поступово перетворилася на невелику, але поважну резиденцію для османських султанів, найбільш відомі приклади: Плитковий кіоск (тур. Çinili Köşk) і Багдад-кіоск (тур. Bağdat Köşkü).

Кіоски були поширені в Персії, на Індійському субконтиненті і в Османській імперії починаючи з XIII століття.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кіоск // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Рундук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Ларьок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Подано понад 2000 пакетів документів на оформлення кіосків. Департамент містобудування та архітектури КМДА. 2014-03-25.