Кіоск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кіоск — легка споруда, призначена для роздрібної торгівлі на вулицях, вокзалах, у парках. Слово "кіоск" прийшло до нас з Франції у 18 ст. і первісно означало альтанку, павільйон. Питома українська назва - "рундук" (іноді уживається російське слово "ларьок").

Станом на березень 2014 в Києві близько 15 тисяч кіосків.[1]

Єтимологія[ред.ред. код]

Кіоск (від турецького köşk, від перської kūshk) являє собою невеликий, розділений садовий павільйон, відкритий на декілька або на всі сторони. Кіоски були поширені в Персії, на Індійському субконтиненті і в Османській імперії починаючи з XIII століття. Незважачи на припущення, що слово кіоск спочатку прийшло з мови Суахілі, всі докази вказують на середньоперське походження слова kōšk - "палац", "портик", чи турецьке köşk -павільйон.

Історія і походження[ред.ред. код]

Кіоск - відкрита альтанка/ павільйон або, як правило, те, чий дах підтримується колонами з екранованих або повністю відкритих стін. В якості будівльного стилю, він уперше був введений сельджуками як невеликі будівлі, прикріплені до головної мечеті, яка складалася з купольного залу з відкритими арочними стінами. Ця архітектурна концепція поступово перетворилася на невеликий, але поважну резиденцію для османських султанів, найбільш відомі приклади: Плитковий кіоск ("Çinili Köşk" турецькою мовою) і Багдад кіоск ("Bağdat Köşkü" турецькою мовою). Він відкривав вид на сади і парк палацу, а також архітектуру міста Стамбула.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Подано понад 2000 пакетів документів на оформлення кіосків. Департамент містобудування та архітектури КМДА. 2014-03-25.