Лазеротерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазерний промінь, що потрапляє на біологічну тканину викликає лазерне опромінення.

Лазеротерапі́я (лазерна терапія) — галузь медицини, яка використовує світлову енергію лазерного променя для впливу неушкодженого характеру на фотофізичні та фотохімічні процеси, що відбуваються в живому організмі. Властивості лазерного випромінювання відкрили широкі можливості його застосування в офтальмології, пульмонології, гінекології, урології, кардіології, гастроентерології, дерматології, який використовується в амбулаторних консультативно-реабілітаційних центрів лазеротерапії[1].

Історія[ред. | ред. код]

Нільс Роберт Фінзен на поштовій марці Фарерських островів

Розробником наукових основ світлолікування, від якого з відкриттям лазера відокремилася лазеротерапія, був Нільс Рюберг Фінзен фарерсько-данський науковець і фізіотерапевт. У 1903 році став першим данським лауреатом Нобелівської премії в галузі фізіології або медицини, "на знак визнання його заслуг у справі лікування хвороб — особливо вовчаку — з допомогою концентрованого світлового випромінювання, що відкрило перед медичною наукою нові широкі горизонти ".

Вплив на організм людини[ред. | ред. код]

Лазерний промінь, що потрапляє на біологічну тканину викликає лазерне опромінення. Лазерне опромінення може бути поверхневим, точковим, інвазивним та неінвазивним. У залежності від потужності, лазерний промінь викликає три різні фотоефекти в біологічній тканині. При малих потужності відбуваються хімічні та метаболічні реакції в клітинах біоткані — фотобіохімічні (біостимуляційні) ефекти[2]. При середніх потужностях виникають фототермічні ефекти. При екстремально високій потужності, у випадку короткотривалих імпульсів, у біотканині виникають фотоіонізаційні ефекти. Ультрафіолетовий промінь поглинається переважно молекулами нуклеїнових кислот, білків та ліпідів. Лазерний промінь у видимій області спектра поглинається переважно хроматофорними групами білкових молекул, а також, частково, киснем. Інфрачервоний промінь з довжиною хвилі 890 нм (ближній інфрачервоний діапазон) поглинає кров[3].

Техника лазеротерапії[ред. | ред. код]

Інноваційна лазерна терапевтична установка «Фотонікс-21»[4].

Лазерну терапевтичну установку Геліос 711Д , або "Фотонікс-21" було розроблено в Інституті геохімії навколишнього середовища НАН України під керівництвом Члена-кореспондента НАН України Забулонова Ю. Л. [5]. До складу системи входять 7 функціонально-незалежних систем: 6 терапевтичних лазерних систем для зовнішнього та внутрішнього опромінення, контактного та безконтактного впливу He-Ne, ІК-напівпровідниковими лазерами та система функціональної експрес-діагностики стану пацієнта[6].

Області медицини[ред. | ред. код]

Лазерний промінь використовується в різних областях медицини, а саме, в терапії, хірургії, офтальмології, стоматології тощо. Монохроматичний червоний промінь використовують для лікування захворювань слизовій рота, хвороб хребта і суглобів. Лазеротерапія також широко використовується для лікування ран та виразок, дерматологічних захворювань, ішемічної хвороби серця. Лазеротерапію застосовують для лікування вертебробазилярної недостатності, грижі Ґілмора[7][8] та варикозу вен[9]. Лазеротерапія лікує піодермічні захворювання, яки найчастіше спричинюють стафілокок та сикоз[10]. Лазеротерапія надає протизапальну, знеболювальну дію.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Соціально-економічне обґрунтування організації амбулаторних консультативно-реабілітаційних центрів лазеротерапії // Материалы XVI-й Международной научно-практической конференции «Применение лазеров в медицине и биологии», 25—28 сентября 2001, г. Феодосия. — С. 6—7.
  2. ↑ Пантьо В. В., Ніколайчук В. І., Пантьо В. І., 2009 Вплив низькоінтенсивного лазерного випромінювання на біологічні об'єкти (огляд літератури) Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 26, 99-106
  3. ↑ Лазерні медичні технології. Навчальний посібник /Готра З.  Ю., Павлов С .В., Микитюк З.  М., Злепко С.  М., Сушинський О.  Є., Вовкотруб Д .В., Хаїмзон І.  Й., Вісьтак М.  В., Холін В.  В.— Вінніця: ВНТУ, 2017. — 156 с. — ISBN 978-617-7237-6
  4. ↑ (укр.)Theory and methodology of innovative health care development in the national, European and global contexts / Edited by LidiiaButska / The University of Technology in Katowice Press, Katowice, Poland 2023 –340 p.
  5. ↑ Забулонов Ю. Л., Інноваційгна лазерна терапевтична установка "Фотонікс-21", Інститут геохімії навколишнього середовища, 2021, 60 с.
  6. ↑ Забулонов Ю. Л. Пристрій для багатофункціональної лазерної терапії. Патент на корисну модель № 103511; заявл. 24.04.2015; опубл. 25.12.2015, Бюл. № 24
  7. ↑ Ahumada LA, Ashruf S, Espinosa-de-los-Monteros A, Long JN, de la Torre JI, Garth WP, Vasconez LO. «Athletic pubalgia: definition and surgical treatment». Ann Plast Surg 2005;55(4):393-6. PMID 16186706
  8. ↑ P., Nyland J., Smith C., Yerasimides J., Lach J. Sports hernias: a systematic literature review. Br. J. Sports Med. — 2008. — vol.42. — P.954-964
  9. ↑ V. O. Shaprynskyy, Y. M. Hupalo, V. V. Shaprynskyi, O. E. Shved, O. I. Nabolotnyi, & D. Y. Shapovalov. (2018). Лазерні технології в лікуванні ускладнених форм варикозного розширення вен нижніх кінцівок. Клінічна Та Профілактична Медицина, 2(5–6), 17–21. https://doi.org/10.31612/2616-4868.2-5.2018.02
  10. ↑ Степаненко В. І., Чоботарь А. І., Бондарь С. О. Дерматологія і венерологія: підручник — К.:ВСВ «Медицина», 2015. — 336 с. ISBN 978-617-505-384-3

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лазерні технології: навч. посіб. Ч. 1 / Я. В. Бобицький, Г. Л. Матвіїшин ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 316 с. : іл. — Бібліогр. в кінці розділ. — ISBN 978-617-607-789-3
  • Коваленко В. С. Лазерная технология: учебник. — К.: Вища школа, 1989.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лазеротерапія&oldid=41568286