Перейти до вмісту

Гастроентерологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гастроентерологія
Схематична ілюстрація Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Гастроентерологія у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Травна система людини

Гастроентерологія — спеціалізована галузь медицини, яка зосереджена на вивченні, діагностиці, профілактиці та лікуванні розладів та хвороб травної системи.

Шлунково-кишковий тракт відіграє вирішальну роль у підтримці загального здоров'я, оскільки він відповідає за травлення та всмоктування поживних речовин. А також, усунення відходів, регуляцію імунної системи, настрою та загального самопочуття. Розлади в цій системі можуть суттєво вплинути на якість життя людини, а в деяких випадках можуть становити смертельну загрозу. Вплив харчування на людину забезпечує передову увагу до гастроентерології в системі охорони здоров'я.

Гастроентерологи — це лікарі зі спеціалізованою підготовкою в галузі внутрішньої медицини з подальшою розширеною освітою в галузі гастроентерології. Вони володіють досвідом у проведенні діагностичних процедур, таких як ендоскопія, колоноскопія та медична візуалізація травного тракту, оцінки умов і отримання зразків тканин для аналізу. Гастроентерологи тісно співпрацюють із мультидисциплінарними командами, включаючи дієтологів, хірургів, радіологів та інших, щоб надати комплексну допомогу пацієнтам із розладами травлення.

Галузь гастроентерології постійно розвивається завдяки прогресу в технологіях, методах лікування та розумінні шлунково-кишкових захворювань. Дослідження в галузі гастроентерології вивчають інноваційні методи лікування, генетику, дослідження мікробіоти кишки і розробку мінімально інвазивних процедур для покращення діагностики та результатів лікування пацієнтів із захворюваннями травної системи.

Історія

[ред. | ред. код]

Історія гастроентерології сягає стародавніх часів, коли стародавні єгиптяни, греки та римляни визнавали важливість травної системи та розробляли різні засоби та методи лікування шлунково-кишкових розладів. (Див. — Історія медицини) Посилаючись на єгипетські папіруси, Джон Ф. Нанн виявив значні знання про шлунково-кишкові захворювання серед практикуючих лікарів у період правління фараонів.[1][2]

У стародавніх греків Гіппократ приписував травленню одну з ключових ролей в здоров'ї.[3] Концепція Галена про чотири відділи шлунка була широко прийнята аж до сучасності в XVII столітті. Діоскорид у 50-70х роками нашої ери написав 5-томну збірку книг під назвою «De Materia Medica», в якій детально описано понад 600 рослин та їхні лікувальні властивості, разом з деякими тваринами і мінеральними речовинами, а також близько 1000 ліків, виготовлених з них; «De Materia Medica» була перекладена на багато мов й широко використовувалась в медицині всього світу наступні 1700 років, включаючи гастроентерологію.[4][5][6]

У XVII столітті Вільям Гарвей, англійський лікар, який описав кровообіг, велике й мале кола кровообігу, зробив значний внесок у вивчення травлення, спостерігаючи за рухами шлунка і кишки у тварин.

У XIX столітті стався значний прогрес у діагностиці та лікуванні шлунково-кишкових розладів. Винахід ендоскопа в 1806 році Філіпом Бозіні, німецьким лікарем, дозволив безпосередньо візуалізувати шлунково-кишковий тракт, зробивши революцію в діагностиці шлунково-кишкових розладів.

У XX столітті розвиток радіологічних зображень, таких як рентгеноскопія з барієм і барієва клізма, ще більше покращив діагностичні можливості. Поява антибіотиків та імуносупресивних препаратів також змінило підхід до лікування шлунково-кишкових розладів, зокрема запальних захворювань кишечника.

У XXI столітті відбувся значний прогрес у галузі гастроентерології з розвитком нових методів діагностики та лікування, таких як капсульна ендоскопія та малоінвазивні хірургічні методи. Вивчення мікробіома кишки також стало перспективним напрямком досліджень, що має значення для діагностики та лікування шлунково-кишкових розладів.

Розділи

[ред. | ред. код]

Розділ гастроентерології, що вивчає печінку, жовчний міхур, жовчні шляхи, їх будову та функції, їх захворювання та методи їх лікування називається «гепатологія».

Розділ гастроентерології, який вивчає пряму кишку і відхідник, їх будова і функції, їх захворювання і методи їх лікування називається «проктологія». Якщо вивчаються всі розділи товстої кишки (а не тільки пряма), то ця дисципліна називається «колопроктологія».

Санаторії гастроентерологічного профілю

[ред. | ред. код]

В Україні є велика кількість курортів і санаторіїв, у яких здійснюється діагностика та лікування гастроентерологічних захворювань:[7]

Наукові та науково-практичні журнали з гастроентерології

[ред. | ред. код]

Деякі з медичних та наукових журналів, присвячених гастроентерології[8]:

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гастроентерологія


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ da Silva Veiga, Paula Alexandra (2009). Health and Medicine in Ancient Egypt: Magic and science: Magic and science (англ.). Ann Arbor, MI: University of Michigan Press. doi:10.30861/9781407305004. ISBN 978-1-4073-0500-4.
  2. ↑ Metwaly, Ahmed M.; Ghoneim, Mohammed M.; Eissa, Ibrahim. H.; Elsehemy, Islam A.; Mostafa, Ahmad E.; Hegazy, Mostafa M.; Afifi, Wael M.; Dou, Deqiang (1 жовтня 2021). Traditional ancient Egyptian medicine: A review. Saudi Journal of Biological Sciences (англ.). Т. 28, № 10. с. 5823—5832. doi:10.1016/j.sjbs.2021.06.044. ISSN 1319-562X. PMC 8459052. PMID 34588897. Процитовано 16 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  3. ↑ Karagiannis, Tom C. (2014). The timeless influence of Hippocratic ideals on diet, salicytates and personalized medicine. Hellenic Journal of Nuclear Medicine. Т. 17, № 1. с. 2—6. doi:10.1967/s0024499100110. ISSN 1790-5427. PMID 24563873. Процитовано 25 березня 2023.
  4. ↑ Pedacius Dioscorides. JAMA. Т. 194, № 8. 22 листопада 1965. с. 907—908. ISSN 0098-7484. PMID 5321496. Процитовано 16 березня 2023.
  5. ↑ Staub, P. O.; Casu, L.; Leonti, M. (15 вересня 2016). Back to the roots: A quantitative survey of herbal drugs in Dioscorides’ De Materia Medica (ex Matthioli, 1568). Phytomedicine (англ.). Т. 23, № 10. с. 1043—1052. doi:10.1016/j.phymed.2016.06.016. ISSN 0944-7113. Процитовано 16 березня 2023.
  6. ↑ Yarnell, Eric; Touwaide, Alain (1 січня 2019). Accuracy of Dioscorides,' De materia medica (First Century C.E.), Regarding Diuretic Activity of Plants. The Journal of Alternative and Complementary Medicine. Т. 25, № 1. с. 107—120. doi:10.1089/acm.2018.0251. ISSN 1075-5535. Процитовано 16 березня 2023.
  7. ↑ Сайт «Функциональная гастроэнтерология». Санаторії гастроентерологічного профілю. [Архівовано 20 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Journal Rankings on Gastroenterology. www.scimagojr.com. Процитовано 12 грудня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Гастроентерологія: підруч. для вищ. мед. навч. закл. та закл. післядиплом. освіти: у 2 т. / Анохіна Г. А. та ін.; за ред. Н. В. Харченко, О. Я. Бабака; М-во охорони здоров'я України, Національний університет охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика. — 2-ге вид., перероб. та допов. — Кіровоград [Кропивницький]: Поліум, 2016.: Т. 2. — 2017. — 431 с. — ISBN 978-966-8559-56-3
  • Практична гастроентерологія: сучас. тактика й алгоритми ведення хворих з основ. гастроентерол. захворюваннями і синдромами / В. Г. Передерій, С. М. Ткач. — Вінниця: Нова книга, 2012. — 730 с. — 300 пр. — ISBN 978-966-382-356-0.
Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гастроентерологія&oldid=44465854