Ласло IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ласло IV
Ласло IV
Король Угорщини
1272 — 1290
Попередник: Іштван V
Наступник: Андраш III
 
Народження: 5 серпня 1262 року
Смерть: 10 липня 1290 року (27 років)
Керешсег, Угорське королівство
Похований: Чанад
Релігія: Католицтво
Династія: Арпади
Батько: Іштван V
Мати: Єлизавета
Дружина: Єлизавета Сицилийська

Медіафайли у Вікісховищі?

Ласло IV Кун, або Владисла́в IV По́ловець[1] (угор. IV. (Kun) László, 1262 — 10 липня 1290) — король Угорщини з династії Арпадів (12721290). Син угорського короля Стефана V, онук короля Бели IV.

Біографія[ред. | ред. код]

Печатка Владислава IV Куна

Матір'ю короля була половчанка Єлизавета, донька половецького хана Котяна, учасника битви на Калці, підлеглі якого в 1246 році переселилися з українських степів до спустошеної монголами Угорщини на запрошення угорського короля Бели IV.

Ласло було тільки 10 років, коли його викрав бунтівний магнат Гункелед. Він усе ще перебував у полоні, коли успадкував трон Угорщини після смерті свого батька Іштвана V. За малоліття короля в Угорщині йшла боротьба за владу між впливовими родами Аба та Гуткелед. 1277 року з'їзд прелатів, шляхти та половців оголосив його повнолітнім.

У суперництві між королем Німеччини Рудольфом I та королем Богемії Пржемислом Отакаром II Ласло підтримав німецького короля. Допомога угорців Рудольфу мала вирішальне значення в його звитязі над своїм ворогом у битві на Моравському полі 1278 року.

1279 року Ласло надав автономію поселенням в угорських областях Куманія і Язигія, де компактно проживали половці (кумани) і яси (язиги)[2].

Навести лад в Угорщині Ласло IV не вдалось. У країні було багато половців, значна частина яких усе ще була язичниками. Ласло обіцяв папському легату, що наверне їх до християнства і змусить жити в будинках, а не в шатрах, однак сам схилявся до кочового способу життя. Як наслідок, папський легат відлучив його від церкви й наклав на Угорщину інтердикт. Ласло прогнав свою дружину Ізабелу, доньку Сицилійського короля, з якою його одружили, ще коли йому було 8 років, і віддавав перевагу половецьким коханкам. 1285 року країну спустошили ординці ханів Тула-Буги й Ногая. Чимало угорців звинувачували короля в тому, що це він привів орду на угорські землі.

Попри свою підтримку половців і конфлікт з давніми угорськими родами й Святим престолом Ласло IV вбили половецькі змовники. Його спадкоємцем став Андрій III Венецієць, останній король Угорщини з династії Арпадів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кун у перекладі з угорської: «половець».
  2. Józsa Hévizi. Autonomies in Hungary and Europe: A Comparative Study. Corvinus Society, 2004. P. 19.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Simon of Kéza: The Deeds of the Hungarians (Edited and translated by László Veszprémy and Frank Schaer with a study by Jenő Szűcs) (1999). CEU Press. ISBN 963-9116-31-9.
  • The Hungarian Illuminated Chronicle: Chronica de Gestis Hungarorum (Edited by Dezső Dercsényi) (1970). Corvina, Taplinger Publishing. ISBN 0-8008-4015-1.
Попередник
Іштван V
Blason louis II de Hongrie.svg Король Угорщини
1262-1290
Blason louis II de Hongrie.svg Наступник
Андрій III