Лисик Євген Микитович
| Лисик Євген Микитович | |
|---|---|
 |
|
| Народження | 17 липня 1930 Шнирів |
| Смерть | 4 травня 1991 (60 років) |
| Львів | |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство |  СРСР |
| Нагороди |  |
Євге́н Мики́тович Ли́сик (17 вересня 1930, с. Шнирів, нині Бродівського району Львівської області — 4 травня 1991, Львів) — український театральний художник. Чоловік художниці по костюмах Оксани Зінченко. Батько художниці Анни Лисик.
Біографія[ред. • ред. код]
Навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (учень Романа Сельського). Відрахований з інституту 1959 року у розпал антиабстракціоністської кампанії. Через рік поновлений, однак ідеологічний тиск на митця продовжувався.[1] 1961 року закінчив навчання. Від того ж року працював у Львівському театрі опери та балету (від 1967 — головний художник). 1967 року став лауреатом Обласної премії ім. О. Гаврилюка.[2] 1971 відзначений Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка. 1975 року отримав звання Народного художника УРСР. Оформив близько 100 сценічних декорацій.
Помер у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 67. 2005 року на могилі встановлено пам'ятник авторства скульптора Романа Петрука і архітектора Костя Присяжного[3]. Починаючи від 1992 у Львівській політехніці студентами створено серію експериментальних проектів «Дому Лисика» — виставкового приміщення для збереження та експонування художньої спадщини митця.
Вистави[ред. • ред. код]
- Опера «Золотий обруч» Бориса Лятошинського (1971).
- Опера-балет «Вій» Віталія Губаренка (1985).
- Балет «Лускунчик» Петра Чайковського (1986).
- «Створення світу» Андрія Петрова (1987).
- Балет «Спартак» Арама Хачатуряна (1987).
- «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта (1987 — в Ленінградському театрі опери та балету імені Сергія Кірова).
- «Ромео і Джульєтта» Сергія Прокоф'єва (1988).
Також ставив вистави у музичних театрах Туреччини, Югославії, Польщі, Чехословаччини.
Кіно[ред. • ред. код]
Оформив фільм «Данило, князь Галицький» (1987, у співавт.)
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Бадяк В. Мартиролог Львівської національної академії мистецтв // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — № 19. — 2008. — С. 394. — ISSN 0236-4832.
- ↑ Творчо-організаційна діяльність Львівської організації Спілки художників УРСР 1939—1989 / авт. тексту та упор. М. І. Батіг. — Львів : Облполіграфвидав, 1990. — С. 30.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 371. — ISBN 966-8955-00-5.
Джерела[ред. • ред. код]
- І. С. Диченко. Євген Лисик. Нарис про життя і творчість. Київ, Мистецтво, 1978.
- Лисик Євген Микитович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 133.
- Лисик Євген Микитович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 361.
- Лисик Євген Микитович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 367.
- Проскуряков В. Феномен Лисика // Галицька брама. — № 8. — 1995. — С. 8—9.
- Шевченківські лауреати 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 295—296.
- Шнирів: погляд крізь віки / Упорядник Василь Макар. — Броди, 2006. — 132 с.
|
