Ловцький Герман Леопольдович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ловцький Герман Леопольдович
Основна інформація
Дата народження 4 серпня 1871(1871-08-04)
Місце народження Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Дата смерті 8 грудня 1957(1957-12-08) (86 років)
Місце смерті Цюрих
Професії композитор
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова

Герман Леопольдович Ловцький (нім. Hermann Lowtzky, ім'я при народженні — Герш Липович Ловцький; 4 серпня 1871, Кам'янець-Подільський, Подільська губернія — 8 грудня 1957, Цюрих, Швейцарія) — композитор, музикознавець, літературний і художній критик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Кам'янці-Подільському в сім'ї великого комерсанта і мануфактурника, купця першої гільдії Липи Абрамовича Ловцького, який у тому ж році заснував посудне підприємство, а згодом відкрив його філії у різних містах Південно-Західного краю і в 1887 році перевіз сім'ю до Києва[1][2]. «Берлінський посудний магазин Л. А. Ловцького» розміщувався у будинку Фоломіна на Подолі на розі Олександрівської та Борисоглібської вулиць, спеціалізуючись на торгівлі посудом, лампами, дзеркалами, карнизами і іншим загальногосподарським приладдям[3][4]. Брат шахіста Мойше Ловцького; інший брат — Яків Леопольдович (Яків-Іде Липович) Ловцький (1859-?) був лікарем в Одесі[5][6] і при страховому товаристві у Білій Церкві.

У 1889 році закінчив Кам'янець-Подільську губернську чоловічу гімназію[7]. Закінчив юридичний факультет Лейпцизького університету. З 1898 року одружений на сестрі філософа Лева Шестова Фані Ісаківні Шварцман, яка стала згодом психоаналітиком[8].

У 1903 році закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції; відвідував класи контрапункти та гармонії М. А. Римського-Корсакова[9]. Навчався також у Паризькій консерваторії у Габрієля Форе. Жив у Берні, де його дружина навчалася на філософському відділенні місцевого університету; у 1914—1921 роках — у Женеві. З січня 1922 року по грудень 1933 року жив у Берліні, згодом оселився у Парижі. У 1936 році разом з Левом Шестовим уперше відвідав Палестину, а в 1939 році переїхав до Єрусалиму. За рік до смерті, 11 вересня 1956 року, переїхав з дружиною до Цюриху[10].

У 1921 році заснував і став головою російського музичного товариства «Співдружність імені Глінки» у Берліні. Публікував есе філософського характеру, музичну, літературну та художню критику в «Останніх новинах», «Сучасних записках», «Новому журналі», «Гранях», «Руле»[11]. Низка статей присвячена російській народній музиці і творчості російських композиторів[12][13]. У 1956—1957 роках закінчив книгу «Лев Шестов у моїх спогадах». Збереглося його листування з М. А. Римським-Корсаковим і О. К. Глазуновим.

Серед творів — опери «Лукреція» (1908, поставлена Київським міським театром у 1910 і 1912 роках, перший виконавець партії Секста Тарквінія — М. Г. Горчаков), «Сукня робить людину» по Г. Келлеру (1920), «Лихо з розуму» за О. С. Грибоєдовим (1920-ті роки), «Весілля Моцарта» (1932); балет-пантоміма «Красочки» по О. М. Ремізову (1912); фортепіанне тріо Op. 2.[14]. Написав сценарії до музичних фільмів «Місячна соната» (про Л. Бетховена) і «Романтичні ночі» (про Ф. Шопена, 1934).

Нотні видання[ред. | ред. код]

  • Trio en fa dièse mineur pour piano, violon et violoncelle: op. 2. Belaieff, 1905.
  • Лукреція: Музична драма на 2 дії (3 картинках). Німецький текст Валер'яна Торніуса (Valerian Tornius) і Германа Ловцкого. Lucretia: Musikdrama in zwei Aufzügen (drei Bildern). Лейпциг: Брейткопф і Гертель (Breitkopf & Härtel), 1910.

Література[ред. | ред. код]

  • Л. Г. Барсова. Нєізвєстний Г. Л. Ловцький з-поміж відомих імен: до 160-річчя Миколи Римського-Корсакова. СПб: СПбГАТІ, 2004.
  • Г. Л. Ловцький. Музика і діалектика // Муз. академія. — 1997. — № 2. — С. 147—148.
  • פֿאַרן אָפּשייד (Ефраїм Скляр на слова Лейба Яффі, з присвятою Герману Ловцькому). St. Petersburg: Gesellschaft für jüdische Volksmusik, 1914.[15]
  • Hermann Lowtzky. Leo Schestow. Archiv für systematische Philosophie und Soziologie, Bd. 29, Heft 1/2, ss. 70-7, 1925.
  • Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Dostojewski und Nietzsche // Kant-Studien. 1928. № 33. S. 411—412.
  • Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Tolstoi und Nietzsche // Kant-Studien. 1928. № 33. S. 410—411.
  • Lowtzky H. (Besprechungen). Schestow, Leo, Potestas clavium (Die Schlüsselgewalt) // Kant-Studien. 1929. № 34. S. 228—229.
  • Ловцький Г. Л. М. А. Римський-Корсаков. Джерела його творчості.[Архівовано 12 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Сучасні записки. 1921. Кн. VI. С. 92-111.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Герман Ловцкий «Лев Шестов по моим воспоминаниям». Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  2. ↑ Матеріалы к исторіи русской контр-революціи: Погромы по оффиціальным документам (стр. 287). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  3. ↑ «Берлинский посудный магазин Л. А. Ловцкого». Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 28 травня 2014. 
  4. ↑ Е. Ф. Турау «К истории киевского погрома». Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  5. ↑ Еврейская улица. От улицы Осипова до улицы Пушкинской. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  6. ↑ Университетские известия Киевского университета св. Владимира. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  7. ↑ Каменец-Подольская губернская мужская гимназия, выпускники 1889 года. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  8. ↑ Н. Л. Баранова-Шестова Фаня и Герман Ловцкие. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  9. ↑ Российская еврейская энциклопедия. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  10. ↑ Дом-музей Марины Цветаевой. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  11. ↑ Владимир Хазан «Исцеление для неисцелимых: Эпистолярный диалог Льва Шестова и Макса Эйтингона». Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  12. ↑ Русская музыка в Берлине. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  13. ↑ Доклад Г. Л. Ловцкого. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  14. ↑ Шаблон:Отечественные певцы 1750-1917
  15. ↑ Ephraim Skliar; Leib Jaffe [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]: Herrn Hermann Lowtzky gewidmet.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ловцький_Герман_Леопольдович&oldid=38807060