Чезаре Ломброзо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ломброзо Чезаре)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чезаре Ломброзо
Cesare Lombroso
італ. Cesare Lombroso
Ломброзо Чезаре
Ім'я при народженніЄзекія Марко Ломброзо
Ezechia Marco Lombroso
Народився6 листопада 1835(1835-11-06)[1][2][…]
Верона, Венето, Італія
Помер19 жовтня 1909(1909-10-19)[1][2][…] (73 роки)
Турин, Італія
ПохованняТуринське монументальне кладовище
Країна Королівство Італія
НаціональністьІталійський єврей
Діяльністьлікар, письменник, кримінолог, психіатр, есеїст, викладач університету
Галузькримінологія і психіатрія
Відомий завдякикриміналіст
Alma materТуринський університет і Павійський університет
Відомі учніКамілло Гольджі, Raffaele Garofalod, Енріко Феррі і Luigi Roncoronid
Знання мовіталійська[4][5]
ЗакладПавійський університет і Туринський університет
Magnum opusPalimsesti del carcered і Criminal Mand
Конфесіяатеїзм
ДітиPaola Lombroso Carrarad, Gina Lombrosod і Ugo Lombrosod
Автограф

Чеза́ре Ломбро́зо (Cesare Lombroso), народжений Єзекія Марко Ломброзо (6 листопада 1835, Верона, Італія — 19 жовтня 1909, Турин, Італія) — італійський кримінолог єврейського походження.

Засновник Італійської школи позитивної кримінології.

Ломброзо відкинув вчення класичної школи про те, що злочин є властивою рисою людської природи. Замість цього він вивів антропологічну кримінологію, яка вказує на спадковість кримінальності, як хтось «народжений злочинцем» може бути розпізнаний за фізичними вадами, що стверджують злочинця — жорстокість, або сімейна спадковість.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Чезаре народився в Вероні у заможній єврейській родині. Після навчання у 1859 році став військовим хірургом. З 1862 йому надано звання професора хвороб розуму в Павії. Пізніше він завідував притулком для божевільних в Пезаро. Згодом Чезаре став професором медичного закону і психіатрії в Турині, де він і помер у 1909 році.

Школа Ломброзо

[ред. | ред. код]

Чезаре відзначає, що народжені злочинцем через біологічне визначення мають психономічні атрибути або деформації. Психономія намагається оцінити характер і особисті риси з фізичних рис обличчя і тіла. Коли більшість особистостей розвиваються протягом життя, палкі злочинці деградують суспільно, або життєво. Якщо кримінальність була успадкована, народженого злочинцем можна відрізнити за спадковою стигмою:

  • великі щелепи, виступ щелепи уперед, низьке чоло
  • високі вилиці, сплющений або повернутий вгору ніс
  • клаповухість,
  • соколоподібний ніс або м'ясисті губи
  • дуже верткі очі, скупа борода, лисина
  • нечутливість до болю, довгі руки.

Він концентрував наукову методологію на виявленні злочинної поведінки і ізоляцію осіб з найбільш злочинними нахилами.

Ломброзо був захисником злочинців проти їх карання, але за людяне відношення до них.

Кримінологія Ломброзо підтримує соціальну теорію виродження, за якою людський вид може перетворюватися на злочинний клас. Він вважав, що череп і обличчя є ключами до генетичної криміналістики, які можна виміряти краніометрами і каліперами. Так, Ломброзо вважав білу расу вищою над іншими.

Вимірювання обличчя на основі кримінальної антропології Ломброзо

Ломброзо також вивчав жіночу злочинність. Він прийшов до висновку, що серед жінок менші злочинні зміни у зовнішності, через «неактивну природу їхнього життя». Він стверджував, що жіноча пасивність, невинахідливість і неініціативність утримують їх від скоєння злочинів.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Дослідження по кретинізму в Ломбардії (1859)
  • Геній та божевілля (1864)
  • Дослідження в галузі медичної географії Італії (1865)
  • Злочинець (1876)
  • Кохання та божевілля (1881)
  • Новітні успіхи науки про злочинця (1890)
  • Жінка — злочинниця чи повія (1893), у співавтор. з Г.Ферреро
  • Анархісти (1894)
  • Геніальність та деградація (1897)
  • Дослідження гіпнотичних явищ і духів (1909)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Armocida G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2005. — Vol. 65.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Encyclopædia Britannica
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. CONOR.Sl

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]