Луїс дель Соль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Луїс дель Соль
Луїс дель Соль
Луїс дель Соль
Луїс дель Соль у 1962 році
Особисті дані
Народження 6 квітня 1935(1935-04-06)
  Аркос-де-Халон, Іспанія
Смерть 20 червня 2021(2021-06-20) (86 років)
  Севілья, Іспанія
Зріст 169 см
Вага 70 кг
Громадянство  Іспанія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
? Іспанія «Реал Бетіс»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1953–1959 Іспанія «Реал Бетіс» 152 (38)
1953–1954   Іспанія «Утрера» ? (?)
1959–1962 Іспанія «Реал Мадрид» 55 (22)
1962–1970 Італія «Ювентус» 228 (20)
1970–1972 Італія «Рома» 50 (4)
1972–1973 Іспанія «Реал Бетіс» 17 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1960–1966 Іспанія Іспанія 16 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1985–1986 Іспанія «Реал Бетіс»
1990 Іспанія «Рекреатіво»
2000–2001 Іспанія «Реал Бетіс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Луїс дель Соль (ісп. Luis del Sol, 6 квітня 1935, Аркос-де-Халон20 червня 2021) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Реал Мадрид», «Ювентус» та «Рому», а також національну збірну Іспанії. У складі збірної — чемпіон Європи.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 6 квітня 1935 року в місті Аркос-де-Халон, однак все його дитинство пройшло в місті Севілья, куди переїхала його родина, коли Луїсу було лише 2 місяці. Свою кар'єру дель Соль розпочав у клубі «Ферровіаріос», звідки перейшов в молодіжний склад «Бетіса», потім недовго грав за «Утреру», звідки повернувся в «Бетіс» і дебютував в першій команді клубу. Дель Соль допоміг клубу вийди з Сегунди в Прімеру в 1958 році.

Луїс дель Соль під час виступів за «Ювентус» у сезоні 1962/63

Незабаром привернув увагу гранда іспанського футболу, клубу «Реал Мадрид», що шукав заміну невдало виступавшому бразильцеві Діді, резонно вважаючи, що швидкий півзахисник буде хорошою допомогою віковим Альфредо Ді Стефано і Ференцу Пушкашу. В «Реал» дель Соль перейшов в 1960 році за 8 млн песет[1], він зіграв за «королівський клуб» всього два роки, але за цей період виграв з командою кубок європейських чемпіонів та міжконтинентальний кубок, найбільші клубні трофеї, завойовані дель Солем в його кар'єрі. Також протягом цих років двічі виборював титул чемпіона Іспанії та ставав володарем Кубка Іспанії.

У 1962 році дель Соль перейшов в італійський «Ювентус», куди «Реал» продав гравця за 35 млн песет[1], сподіваючись вкласти виручені гроші в покупку суперзірки «Сантоса» Пеле. Дель Соль дебютував у Серії А 16 вересня 1962 року в матчі з «Дженоа». Відіграв за «стару сеньйору» наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем команди. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Італії, а також ставав чемпіоном Італії.

Протягом 1970—1972 років захищав кольори команди клубу «Рома», в якій був капітаном команди, і виграв Меморіал Армандо Піккі у 1971 році та Англо-італійський кубок 1972 року.

Завершив професійну ігрову кар'єру у віці 38-ми років у рідному клубі «Реал Бетіс» в 1973 році.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

15 травня 1960 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в матчі з Англією, який «Червона фурія» виграла 3:0.

У складі збірної був учасником двох чемпіонатів світу — 1962 року у Чилі та 1966 року в Англії, зігравши по два матчі на кожному з них. Також поїхав з командою на домашній чемпіонат Європи 1964 року, ставши з командою чемпіоном Європи, проте у фінальних етапах на поле не виходив.

Останню гру провів 15 липня 1966 року із Швейцарією (2:1). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 16 матчів, забивши 3 голи.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри залишився в структурі рідного клубу «Реал Бетіс», де працював на рідних посадах, а у 1985–1986 роках керував основною командою у Прімері. Згодом у сезоні 2000/01 знову був головним тренером команди і зумів вивести команду з Сегунди у вищий дивізіон. Також 1990 року недовго працював у Сегунді з «Рекреатіво».

У 2011 році він був введений в Алею слави «Ювентуса» і був обраний вболівальниками одним з 50 найбільш важливих гравців в історії клубу протяд з такими гравцями, як Діно Дзофф, Роберто Баджо, Зінедін Зідан або Алессандро дель П'єро[2].

Досягнення

[ред. | ред. код]
Іспанія: 1964
«Реал Мадрид»: 1959–60
«Реал Мадрид»: 1960
«Реал Мадрид»: 1960–61, 1961–62
«Реал Мадрид»: 1961–62
«Ювентус»: 1966–67
«Ювентус»: 1964-65

Статистика

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів:

Турнір «Бетіс» «Реал» «Ювентус» «Рома» Всього
І Г І Г І Г І Г І Г
Міжконтинентальний кубок 2 0 2 0
Кубок чемпіонів 15 4 9 0 24 4
Кубок кубків 2 0 2 0
Кубок ярмарків 29 3 29 3
Чемпіонат Іспанії 57 6 55 22 112 28
Кубок Іспанії 11 4 24 6 35 10
Чемпіонат Іспанії (Д-2) 112 32 112 32
Перехідний турнір[3] 10 3 10 3
Чемпіонат Італії 228 20 50 4 278 24
Кубок Італії 7+ 7 7 0 14+ 7
Всього 190 45 96 32 275+ 23 57 4 618 111

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Tony Damascelli (4 maggio 2015). Da Del Sol a Morata, un filo tra Juve e Real. ilgiornale.it.
  2. Viaggio tra le Stelle: Luis Del Sol. juventus.com. 29 giugno 2011. Архів оригіналу за 16 giugno 2015. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  3. Перехідний турнір за право участі у Прімері 1956/57.

Посилання

[ред. | ред. код]