Анталь Дунаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Анталь Дунаї
Dunai Antal 2011.jpg
Особові дані
Народження 21 березня 1943(1943-03-21) (74 роки)
  Гара, Угорщина
Зріст 183 см
Вага 78 кг
Громадянство Flag of Hungary.svg Угорщина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1961–1964 Угорщина «Печ» 78 (36)
1965–1976 Угорщина «Уйпешт» 326 (202)
1977–1979 Угорщина «Дебрецен» 26 (11)
1979–1980 Угорщина Chinoin  ? (?)
1980–1981 Австрія «Зіммерингер»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1969–1973 Угорщина Угорщина 31 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1981–1982 Іспанія «Херес»
1982–1983 Іспанія «Реал Бетіс»
1985–1986 Іспанія «Кастельйон»
1986 Угорщина «Залаеґерсеґ»
1987–1988 Іспанія «Реал Мурсія»
1990 Іспанія «Леванте»
1991 Угорщина «Веспрем»
1993–1998 Угорщина Угорщина (ол.)
1996–1997 Угорщина «Дебрецен»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Анталь Дунаї (угор. Dunai Antal, нар. 21 березня 1943, Гара) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Один з найкращих угорських форвардів 60-70-х років[1]. У національному чемпіонаті провів 327 матчів, забив 203 голи[2], здебільшого виступаючи за «Уйпешт». Володар «Срібної» і «Бронзової» бутс від «France Football», семиразовий чемпіон країни, чотириразовий володар Кубка Угорщини, тричі найкращий бомбардир Угорщини, а також найкращий бомбардир Кубку Ярмарків та кубку європейських чемпіонів. У складі збірної — чемпіон Олімпійських ігор 1964 та 1968 року, віце-чемпіон Олімпійських ігор 1972 року, півфіналіст чемпіонату Європи 1972 року.

Після завершення ігрової кар'єри працював тренером в Угорщині та Іспанії. Серед інших тренував олімпійську збірну Угорщини. Віце-президент національної федерації футболу.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1961 року виступами за команду клубу «Печ», в якій провів чотири сезони, взявши участь лише у 78 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Уйпешта», до складу якого приєднався на початку 1965 року. Відіграв за клуб з Будапешта наступні тринадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Перший сезон в новому клубі Дунаї практично не грав (2 голи у 2 матчах), а з другого став невід'ємною частиною атакуючої лінії команди. У 1967 році Дунаї з результатом 36 забитих м'ячів виграє «Срібну бутсу» — приз для найкращих бомбардирів європейських чемпіонатів. Більше забив лише португалець Ейсебіо (42 голи). На наступний рік Дунаї — третій за результативністю гравець Європи та володар «Бронзовою бутси». Найкращі показники того сезону у болгарина Петара Жекова і грека Гіоргіуса Сідеріса. 1969 року Анталь вперше стає чемпіоном та володарем кубка Угорщини. Того ж року на європейській арені «Уйпешт» доходить до фіналу кубка ярмарків, де поступається англійському «Ньюкасл Юнайтеду», проте Дунаї і Ференц Бене стають найкращими бомбардирами турніру. Після цього на внутрішній арені Дунаї ще шість разів поспіль став чемпіоном Угорщини, два рази — володарем кубка країни і в 1970 р. — ще раз найрезультативнішим футболістом чемпіонату Угорщини.

З 1978 року виступав за нижчолігові клуби «Дебрецен» та Chinoin.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі другого австрійського дивізіону «Зіммерингер», за який він виступав протягом сезону 1980/81 років.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

1960 року у складі юнацької збірної Угорщини до 18 років Дунаї став чемпіоном Європи на турнірі в Австрії.

З 1963 року залучався до матчів олімпійської збірної і зіграв у двох матчах кваліфікації проти Шаеції (4:0, 2:2), а також у 5 товариських іграх (6 голів). На самому олімпійському турнірі у Токіо, де угорці стали олімпійськими чемпіонами, хоч в заявку і потрапив, але на поле жоден раз так і не вийшов. Проте вже на наступних Олімпійських іграх 1968 року у Мехіко Дунаї вже зіграв в усіх шести іграх і забив 6 м'ячів, в тому числі два вирішальні голи у ворота збірної Болгарії в фіналі турніру, які принісли угорцям друге поспіль золото олімпіади. Крім того, Дунаї став другим за результативністю гравцем турніру, поступившись лише Кунісіге Камамото, який забив 7 голів.

25 травня 1969 року Анталь дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини у кваліфікаційній грі на чемпіонат світу 1970 року проти збірної Чехословаччини (2:0), в якому ж відразу забив свій дебютний гол. У підсумку команда не кваліфікувалась на мундіаль, поступившись місцем все тим же чехословакам. Проте вже за два роки угорці разом з Дунаї вперше в своїй історії кваліфікувались на чемпіонат Європи у Бельгії. На турнірі Анталь зіграв в обох матчах, проте його команда зайняла останнє четверте місце на турнірі.

Того ж року втретє поспіль у складі олімпійської збірної Анталь брав участь у Олімпійських іграх 1972 року, де зіграв з командою у всіх 7 матчах і забив 7 голів. Проте цього разі угорці в фіналі поступились Польщі (1:2), а дубль Казімежа Дейни, який приніс цю вольову перемогу, дозволив йому з 9 голами обійти Дунаї в списку найкращих бомбардирів турніру.

Разом з данським нападником початку 20-го століття Софусом Нільсенем є найрезультитивнішим гравцем в історії футбольних турнірів на Олімпійських іграх — 13 забитих м'ячів[3].

1973 року, після того як збірна не кваліфікувалась на наступний чемпіонат світу, Анталь завершив свою кар'єру у збірній. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 31 матч, забивши 9 голів.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1981 року, очоливши тренерський штаб іспанського клубу «Херес».

В подальшому очолював ряд іспанських та угорських клубів, проте серйозних здобутків не досяг.

1993 року Дунаї був назначений головним тренером олімпійської збірної Угорщини, яку вивів у фінальний турнір олімпійських ігор 1996 року. Проте на турнірі угорці програли в усіх трьох матчах групи і вилетіли з турніру.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Дебрецен», команду якого Анталь Дунаї очолював як головний тренер з 1996 до 1997 року.

Досягнення[ред.ред. код]

Командні досягнення[ред.ред. код]

Особисті досягнення[ред.ред. код]

  • Володар «Срібного бутсу» серед найкращих бомбардирів національних чемпіонатів Європи 1968 року. (36 голів) (за версією журналу «France Football»).
  • Володар «Бронзового бутсу» серед найкращих бомбардирів національних чемпіонатів Європи 1969 року. (31 гол) (за версією журналу «France Football»).
  • Найкращий бомбардир Кубка європейських чемпіонів (1): 1972 (5 голів)
  • Найкращий бомбардир кубка ярмарок (1): 1969 (9 голів)
  • Найкращий бомбардир чемпіонату Угорщини (3): 1967 (36 голів), 1968 (31 гол), 1970(14 голів)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.