Зінедін Зідан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Зідан» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Football pictogram.svg
Зінедін Зідан
Zinedine Zidane 2008.jpg
Особові дані
Повне ім'я Зінедін Язід Зідан
(Zinedine Yazid Zidane)
Дата народження 23 червня 1972(1972-06-23) (43 роки)
Місце народження Марсель, Франція Франція
Зріст 1,85 м
Прізвисько Зізу (Zizou)
Позиція атакувальний півзахисник
(плеймейкер)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1988—1992 Франція «Канн» 61 (6)
1992—1996 Франція «Бордо» 139 (28)
1996—2001 Італія «Ювентус» 151 (24)
2001—2006 Іспанія «Реал Мадрид» 155 (37)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987—1988 Франція Франція (кадети) 2 (0)
1988—1989 Франція Франція (U-17) 4 (1)
1989—1990 Франція Франція (U-18) 6 (0)
1990—1994 Франція Франція (U-21) 20 (3)
1994—1995 Франція Франція (B) 1 (0)
1994—2006 Франція Франція 108 (31)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Зінеді́н Язі́д Зіда́н (фр. Zinédine Yazid Zidane, араб. زين الدين يزيد زيدان‎, кабільськ. Zineddin Lyazid Zidan; * 23 червня 1972, Марсель) — видатний французький футболіст, чемпіон світу 1998 року, чемпіон Європи 2000 року, віце-чемпіон світу 2006 року, володар «Золотого м'яча» — найкращому футболісту Європи 1998 року, тричі визнавався найкращим футболістом світу за версією ФІФА (1998, 2000, 2003), один з найкращих футболістів світу кінця ХХ — початку XXI століть.

Зідан — можливо, найкращий футболіст в історії французького футболу. Хто найкращий: Зідан чи Мішель Платіні — до однозначного рішення спеціалісти так і не дійшли.

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Язід був найменшою, п'ятою, дитиною у сім'ї Смаїла та Маліки Зіданів, до нього на світ з'явилися сестра Лола та брати: Нуридін, Фарід і Джамель. Зідани за походженням кабіли (берберська народність) з Алжиру, колишньої колонії Франції. Батько Язіда, Смаїл Зідат, переїхав до Франції в середині 50-х і осів у Марселі, а якщо точніше, то на його околиці — у Ла Кастеллані. Зіданом він став начебто за недбалістю чиновника, який невірно записав його прізвище.

Для більшості підлітків неблагополучного Ла Кастеллана футбол був головною розвагою. Язід виявляє неабиякі здібності і його записують у клуб «Сен-Анрі», потім він переходить до «Септем-ла-Валлону». У 1986 році на передноворічному зборі в Екс-он-Прованс молодого талановитого Язіда помічає скаут Жан Варро, який повідомив про нього тренерам «Канну». Після оглядин, Язіда беруть до юніорської команди. Батько після деяких вагань погодився відпустити сина в інше місто:

«Що ж, спорт — єдиний шлях нагору для вихідця з сім'ї іммігрантів».

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Канн (1988-1992)[ред.ред. код]

Через рік Язіда переводять у молодіжний гуртожиток Мімон (до цього він жив у сім'ї Еліно) і виплачують стипендію у 800 франків, це означало, що Зідана залишають у команді. 20 травня 1989 року Зідан вперше виходить на заміну у виїздному матчі першого французького дивізіону проти «Нанта». Це була одна з останніх ігор сезону і тренер вирішив дати змогу зіграти дебютантам; Язід за 15 хвилин, які залишилось грати, декілька разів торкнувся м'яча і одного разу, після його удару, м'яч навіть потрапив у штангу.

З літа 1989 року Зідан офіційно стає стажистом. Це надає йому постійне місце в резервній команді і підвищення зарплати утричі. Тренер основи, Жан Фернандес, поки що береже дебютанта і сезон 1989/90 Зідан проводить у дублі.

У новому сезоні Зідана заявляють за основний склад. Після першого кола чемпіонату «Канн» перебував на дні турнірної таблиці, але у другому колі команда нарешті заграла і почала потроху покращувати своє турнірне становище. Президент клубу, Ален Педретті, обіцяв Зідану подарувати автомобіль, коли той заб'є свій перший м'яч. 10 лютого 1991 року на 10-й хвилині другого тайму виїздного матчу із «Нантом» Зідан відкрив лік своїм голам у вищому дивізіоні. За це й отримав ключі від новенького «Рено Кліо» з рук президента. У цей же час Зідан стає постійним гравцем молодіжної збірної Франції, його помічають і починають говорити про нього, як про нову надію збірної Франції.

Сезон 1991/92 і у Зідана, і у команди вцілому не вдався — «Канн» вилетів у другий дивізіон. Виправданням для Зідана було те, що він паралельно проходив службу в армії і чотири дні на тиждень перебував у батальйоні в Жуанвілі. У цьому ж сезоні Зідан дебютував у єврокубках, а саме в Кубку УЄФА, право на участь в якому команда виборола у минулому сезоні, зайнявши четверте місце. Але й у цьому турнірі команда не досягла успіху: пройшовши в першому колі португальський «Салгейруш», у другому колі «Канн» поступився московському «Динамо» — 0:1, 1:1. По закінченню сезону Зідан перейшов до «Бордо», до команди Ролана Курбіса, яка тільки повернулася у вищий дивізіон. Саме Ролан Курбіс і дав новачку його прізвисько — «Зізу».

Бордо (1992-1996)[ред.ред. код]

На початку сезону 1992/93 до «Бордо» перейшло багато новачків, у тому числі і троє новачків з «Канну». Можливо, саме через це адаптація для Зідана пройшла швидко і непомітно. Забивши 10 м'ячів, що досить багато для атакувального півзахисника, Зідан стає найкращим бомбардиром команди.

У наступному сезоні Зізу відкриває лік своїм голам у єврокубках: у першому раунді Кубка УЄФА він забиває дублінському «Богеміансу», а в 1/8 фіналу зі штрафного він забиває єдиний м'яч Оліверу Кану з «Карлсруе», та вже у грі-відповіді «Бордо» зазнає невдачі і вилітає з турніру. У цьому ж сезоні щотижневик «Франс футбол» визнає Зідана «Відкриттям року». Все це привертає увагу тренерів збірної Франції до Зідана і дебют останнього у збірній здається цілком логічним.

Влітку 1994-го звільнили головного тренера «Бордо» Ролана Курбіса, а на його місце прийшов португалець Тоні з «Бенфіки», з якою він виграв чемпіонське звання. Разом із цим з команди пішли в інші клуби декілька гравців, серед них був і бразильський захисник, чемпіон світу, Марсіо Сантуш. Після цього команда так і не змогла налаштувати гру, протягом сезону займала невисоке місце у турнірній таблиці чемпіонату, знову вилетіла з Кубку УЄФА у другому раунді. За вісім турів до кінця чемпіонату до команди прийшов новий головний тренер — Ерік Гере, і команда заграла. Зідан продовжував грати за основний склад клубу і навіть вперше вийшов на матч у основому складі збірної. У підсумку «Бордо» посіло сьоме місце у чемпіонаті, яке не давало права брати участь у Кубку УЄФА, але дозволяло пробитися до нього через сито Кубку Інтертото.

Сезон 1995/96 надовго запам'ятався вболівальникам «Бордо», адже їх улюблений клуб, починаючи євросезон з перших раундів Кубку Інтертото, у підсумку вийшов до фіналу Кубку УЄФА і велика заслуга була у цьому саме Зідана. Зізу демонструє своє вміння забивати голи зі штрафних ударів: від цього послідовно страждають шведський «Норрчепінг», датський «Оденсе» і франкфуртський «Айнтрахт» у особі воротаря збірної Німеччини Андреаса Кепке. У третьому раунді Кубку УЄФА у грі проти севільського «Бетісу» на полі суперника (у першому матчі на своєму полі «Бордо» виграло 2-0) Зідан забиває неймовірний гол: на 4-й хвилині матчу, підхопивши м'яча у центральному колі і зробивши декілька кроків, він несподівано вдарив по воротах; м'яч пролетів майже через все поле і опустився у сітку за спиною воротаря «Бетіса». Але найбільша сенсація відбулася в 1/4 фіналу, де «Бордо» переграв торішнього фіналіста Ліги чемпіонів італійський «Мілан», у складі якого грали такі зірки, як Веа, Барезі, Роберто Баджо. Перший матч у Мілані «Бордо» програв 2-0, а у себе вдома сенсаційно переміг 3-0, Зідан у цьому матчі не забивав, але двічі з його передач забив Крістоф Дюгаррі. «Мілан» до цього матчу не програвав у єврокубках з різницею у три м'ячі з кінця 70-х. Саме після цих ігор керівництво другого італійського гранду, туринського «Ювентусу», тодішнього клубного чемпіону Європи, остаточно впевнилося у необхідності купівлі французького футболіста і почало наполегливо схиляти до продажу президента «Бордо» Алена Аффлелу. У кінці сезону команда програє фінал Кубку УЄФА мюнхенській «Баварії» — 0-2, 1-3 (у першому матчі Зідан не грав через дискваліфікацію, а у другому повторити подвиг з «Міланом» не вдалося), займає тільки 16-те місце у чемпіонаті і як результат — продає своїх лідерів: Дюгаррі переходить до «Мілану», Лізаразю — до «Атлетіка» з Більбао, а Зідан — до «Ювентусу». Собі в актив Зідан міг записати звання найкращого футболіста Франції за версією футболістів та тренерів першого дивізіону.

Ювентус (1996–2001)[ред.ред. код]

У 1996 році Зізу опинився в Турині, в італійському «Ювентусі». Тут і почалися його великі футбольні перемоги. Ще до приходу Зідана, навесні 1996 року, «Ювентус» переміг в Лізі чемпіонів, вигравши у фіналі в амстердамського «Аяксас (Амстердам)|Аякса]]». А вже разом із Зіданом у кінці року клуб завоював Міжконтинентальний кубок з футболу, перемігши в Токіо аргентинський «Рівер Плейт». У тому ж році був узятий і європейський Суперкубок — «Ювентус» обіграв «Парі Сен-Жермен», який того року переміг у розіграші Кубка володарів кубків. Двічі, в 1997 і 1998 роках, Зідан разом з « Ювентусом» ставав чемпіоном Італії, в 1997 році виграв Суперкубок Італії. У 1998 році він отримав приз «Золотий м'яч» як кращий футболіст Європи і до того ж був оголошений найкращим футболістом світу. Але сталося це вже після найголовнішого успіху 1998 року — збірна Франції стала чемпіоном світу. Одним з найважливіших гравців на полі був Зідан. У 2001 році грянула сенсація — хоча контракт із «Ювентусом» був укладений Зіданом до 2005 року, він перейшов в мадридський «Реал», у якому зібралася компанія найяскравіших футбольних зірок того часу.

Реал Мадрид (2001-2006)[ред.ред. код]

Кар'єра у збірній[ред.ред. код]

Дебют[ред.ред. код]

Зідан пройшов через всі юніорські та молодіжні команди збірної Франції, перш ніж дебютувати у національній збірній 17 серпня 1994 року у товариському матчі зі збірною Чехії. Гра відбувалася на «Парк Лескюр», домашньому стадіоні «Бордо», за який і виступав тоді Зідан. Можливо, саме через це, а також через травму Юрія Джоркаєффа, Еме Жаке, тодішній тренер збірної, і запросив Зідана до збірної.

Зізу вийшов за 25 хвилин до кінця матчу за рахунку 0:2 на користь гостей. На 85-й хвилині, обігравши двох захисників, не входячи у штрафний майданчик, Зідан вдарив лівою і забив свій перший м'яч за національну збірну. Свій другий м'яч він забив через дві хвилини: Жослен Англома подав кутовий, а Зідан головою забив м'яча у сітку воріт.

Преса була у захваті — Зідан перевершив легенду французького футболу, Мішеля Платіні, який у дебютному матчі забив лише один м'яч. Але більш-менш постійно грати за збірну Зідан почав тільки у другому колі відбору до ЄВРО-1996.

Чемпіонат Європи 1996[ред.ред. код]

Євро-1996 став для Зідана першим великим турніром у лавах збірної. Але блискучим дебют не вийшов. Цьому завадили тяжкий сезон, який Зізу разом з «Бордо» провів у боротьбі за Кубок УЄФА, та автомобільна аварія, в яку він потрапив весною незадовго до чемпіонату Європи. Зідан втратив фізичну форму і виглядав блідо у порівнянні з напарником по збірній Юрієм Джоркаєффом. Команда, яку створив Еме Жаке, гарно захищалася і змогла пробитися до півфіналу турніру, де, зігравши в основний час унічию 0-0, у серії пенальті програла збірній Чехії. Виступ збірної на батьківщині визнали прийнятним, Еме Жаке залишився у керма збірної і почав готувати її до найвідповідальнішого для французів чемпіонату світу, який через два роки приймала Франція. Помітне місце в планах тренера, щодо складу збірної на домашньому чемпіонаті світу, займав Зінедін.

2000-ні роки[ред.ред. код]

У складі збірної Франції переміг на чемпіонаті світу 1998 і чемпіонаті Європи 2000. Гра Зідана 1998 року була удостоєна тим, що гравець отримав «Золотий м'яч» — нагороду найкращому футболістові Європи. Кар'єру у збірній завершив після чемпіонату світу 2006 року, де французи дійшли до фіналу, але через недисциплінованість Зінедіна Зідана (спеціальний удар суперника після зупинки гри) залишились у меншості і поступились у серії післяматчевих пенальті.

Особисте життя[ред.ред. код]

Сім'я Зінедіна Зідана емігрувала у Францію з Алжиру. В дитинстві Зідан захоплювався і футболом, і дзюдо, і велосипедами. Його помітив тренер клубу Канн і запросив у юнацьку команду. Вже у 16 років Зідан дебютував в основній команді клубу. Із майбутньою дружиною, Веронік, вони познайомились, коли йому було 17 років. Веронік і Зінедін взяли шлюб у 1994 році, а через рік у них з'явився син, Енцо, згодом народилися ще три хлопчики – Лука, Тео, Ельяс.[1]

Характер Зідана[ред.ред. код]

Покоївкою Зінедіна Зідана була українка, Леся Іванків, тепер жителька і голова села Побережжя, Івано-Франківська область. Найменшого сина, вона навіть навчила кільком українським віршикам. За словами пані Лесі, «Зідан - чудовий син, чоловік, батько. Коли він у від'їзді, постійно телефонує, спілкується з хлопчиками. Родина для нього – святе». І далі: «До мене ставилися чудово, відпускали додому частіше, допомагали з квитками. Зідан – культурна, добра людина».
  Подію завершення спортивної кар'єри у 2006 році затьмарив прикрий інцидент. У фінальному матчі чемпіонату світу в Німеччині між збірними Італії та Франції Зідан ударив гравця італійської збірної Марко Матерацці. Перед тим між футболістами на полі відбувся діалог. Найімовірніше Матерацці образив сестру Зідана.
  У 2001 році, коли Зідан передчасно розірвав контракт і перейшов у мадридський Реал деякі журналісти звинувачували в цьому його дружину, Веронік, мовляв їй не підходив клімат і вона вмовила чоловіка. на це Веронік сказала в інтерв'ю: «Помиляється той, хто вважає Зідана слабохарактерною людиною, він просто скромний... Зізу прислуховується до мене, але я можу говорити безперестанку, а він візьме ту інформацію, яку він вважає вартісною. Коли ми обговорювали питання переїзду в Мадрид, нас хвилювало, перш за все, майбутнє дітей.»[2]

Трофеї та нагороди[ред.ред. код]

Клубні трофеї[ред.ред. код]

Трофеї у збірній[ред.ред. код]

Особисті нагороди[ред.ред. код]

  • «Золотий м'яч» найкращому футболісту Європи за версією журналу «France Football» (1998)
  • Золотий м'яч FIFA найкращому футболісту світу (1998,2000,2003)
  • Срібний м'яч FIFA (2006)
  • Бронзовий м'яч FIFA (1997,2002)
  • Гравець року за версією журналу «World Soccer» (1998)
  • Гравець року за версією видання «Onze» (1998, 2000, 2001)
  • Найкращий півзахисник Ліги Чемпіонів (1997/1998)
  • Найкращий гравець чемпіонату Європи (2000)
  • MVP Ліги Чемпіонів (2001/2002)
  • Найкращий гравець Європи за останні 50 років (опитування, присвячене ювілею УЄФА) (2004)
  • Золотий м'яч найкращому гравцю чемпіонату світу (2006)
  • Гравець символічної збірної світу за версією FIFPro (2005, 2006)
  • Гравець символічної збірної чемпіонату світу за версією FIFA (1998, 2006)
  • Гравець символічної збірної за версією УЄФА (2001, 2002, 2003)
  • Кавалер Ордену Почесного Легіону (1998)
  • Нагорода Принца Астурійського за вклад у розвиток спорту (2006)
  • Трофей шани від Федерації футболістів-професіоналів (2007)

Статистика виступів[ред.ред. код]

Статистика виступів за клуби[ред.ред. код]

Клуб Сезон Ліга Кубок Єврокубки Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Канн 1988/89 2 0 - - - - 2 0
1989/90  - - - - - - - -
1990/91 28 1 3 0 - - 31 1
1991/92 31 5 3 0 4 0 38 5
Загалом 61 6 6 0 4 0 71 6
Бордо 1992/93 35 10 4 1 - - 39 11
1993/94 34 6 3 0 6 2 43 8
1994/95 37 6 4 1 4 1 45 8
1995/96 33 6 1 0 15 6 49 12
Загалом 139 28 12 2 25 9 176 39
Ювентус 1996/97 29 5 2 0 13 2 44 7
1997/98 32 7 5 1 11 3 48 11
1998/99 25 2 5 0 10 0 40 2
1999/2000 32 4 3 1 6 0 41 5
2000/01 33 6 2 0 4 0 39 6
Загалом 151 24 17 2 44 5 212 31
Реал Мадрид 2001/02 31 7 9 2 10 3 50 12
2002/03 33 9 1 0 15 3 49 12
2003/04 33 6 7 1 10 3 50 10
2004/05 29 6 1 0 10 0 40 6
2005/06 29 9 5 0 4 0 38 3
Загалом 155 37 23 3 49 9 227 49
Загалом за кар'єру 506 95 58 7 122 23 686 125

Посилання й примітки[ред.ред. код]

  1. Високий замок, N.164(4543), 8-14 вересня, 2011
  2. Високий замок, N.164(4543), 8-14 вересня, 2011

Література[ред.ред. код]

  • «Великие». («Футбол». Специальное приложение №1, октябрь 2007г.), ISSN 1996-0336
  • Кукленко Д. В., Хорошевский А. Ю., 100 знаменитых спортсменов, стор. 394—400, ISBN 966-03-2913-X

Посилання[ред.ред. код]