Льгов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Льгов
рос. Льгов

Герб
Герб
Lgov-Kievsky (Lgov-1) Train Station.jpg
Основні дані
51°40′ пн. ш. 35°16′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 35.267° сх. д. / 51.667; 35.267Координати: 51°40′ пн. ш. 35°16′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 35.267° сх. д. / 51.667; 35.267
Країна Росія
Регіон Курська область
Столиця для Льговський район[1]
Засновано 1152
Статус міста 1779
Площа 38 км²
Населення 21332 (1 січня 2010)
Висота НРМ 150 м
Телефонний код (+7) +7 47140
GeoNames 535334
OSM пошук у Nominatim
ЗКАТО 38410000000
ЗКТМО 38710000001
Поштові індекси 307750
Міська влада
Веб-сторінка gorodlgov.ru
Мапа
Льгов. Карта розташування: Росія
Льгов
Льгов
Льгов (Росія)


CMNS: Льгов на Вікісховищі
Див. також: Льгів

Льгов[2][3] — місто в Курській області Росії. Льгiв є самостійним муніципальним утворенням (міським округом) у складі Курської області, крім того в місті знаходяться органи місцевого самоврядування Льговського муніципального району. Населення становить 21,3 тисяч жителів. Місто розташоване на берегах річки Сейм (притока Десни), за 80 км від Курська.

Історія[ред. | ред. код]

Раніше місто згадувався в 902 році, але оскільки це практично не доведено, офіційно перша згадка в 1152 році в Іпатіївському літописі під назвою Олгов (Ольгов) (від імені Ольга чи Олег). Але є ще одна згадка, що датується 1207 роком. У XIII столітті був зруйнований монголами і довгий час був в занепаді. На його місці виникло урочище — Ольгове Городище, на місці якого в 1669 році був заснований Льгiвський монастир, який проіснував до 1764 року. Виник навколо монастиря поселення отримало статус міста в 1779 році. Льгов був адміністративним центром Льгiвського повіту Курської губернії до 1928 року. У другій половині XIX століття через Льгiв пролягла залізниця, що додало економічному розвитку міста значний імпульс. Виникли заводи з переробки сільськогосподарських продуктів.

Після переходу на обласне, окружне і районний поділ Льгов став адміністративним центром Льгiвського округу (до 1930) і Льговського району Центрально-Чорноземної області. З 1934 року — у складі Курської області.

У Великій Вітчизняній війні Льгов був окупований вермахтом 27 жовтня 1941 і звільнений 3 березня 1943 військами Воронезького фронту.

У 1954 році до складу Льгова були включені кілька селищ міського типу і місто сьогодні має відносно велику площу з кількома центрами.

У 1963 році Льгов отримав статус міста обласного підпорядкування і, тим самим, був виведений зі складу Льговського району.

У 2004 році Льгов став міським округом, без зміни меж і включення інших населених пунктів[4].

Визначні пам'ятки та місця[ред. | ред. код]

У місті знаходиться три музеї: краєзнавчий, літературно-меморіальний музей поета М. М. Асєєва і літературно-меморіальний письменника А. П. Гайдара. Тут також знаходяться:

  • Будинок у якому жив письменник В. В. Овечкін під час написання циклу нарисів «Районні будні».
  • Старовинний парк із залишками садиби князів Барятінських із так званої вежею Шаміля. За переказами вежа була побудована князем О. І. Барятинським для імама Шаміля, що зупинявся у Льгові після його полону князем.
  • Будівля колишньої Земської Управи.
  • Будинок камергера П. П. Стремоухова.
  • Дореволюційний комплекс будівель виноробного заводу.
  • Ряд цегельних будівель часів прокладання залізниці Брянськ-Харків (19101912), найбільше з яких місцеві жителі називають Титаніком.[5]

Під Льговом діють три храми: Свято-Микільська церква (1911), іконостас якої виготовлений за ескізами художника Н. Д. Бартрама кустарями його майстерні в селі Семенівці; Успенська церква (1839) у Нижніх Деревенька; старообрядницька церква Дмитра Солунського (1906).

У місті встановлені пам'ятники:

  • М. М. Асєєву;
  • А. П. Гайдару;
  • В. І. Леніну;
  • льговським молодогвардійцям;
  • командиру атомного підводного човна К-8 герою Радянського Союзу В. Б. Безсонову;
  • воїнам-землякам, які загинули в останніх війнах (Афганістан, Таджикистан, Чечня);
  • поховання радянських воїнів, полеглих при визволенні міста, і мирних жителів, полеглих від рук гітлерівських загарбників.

Економіка[ред. | ред. код]

Економіка міста представлена такими підприємствами:

  • цукровий завод;
  • дослідний завод з виробництва засобів автоматизації для цукрової промисловості (банкрут);
  • арматурний завод (банкрут);
  • цегельний завод (в оренді у підприємців);
  • завод залізобетонних виробів (банкрут);
  • завод Автоспецобладнання (банкрут);
  • виноробний завод (розорений);
  • молочно-консервний комбінат;[6]
  • м'ясокомбінат (банкрут);
  • завод зі створення силових агрегатів;
  • хлібозавод.

У 2008 році в місті було відвантажено товарів власного виробництва, виконано робіт та послуг на 1072 млн рублів.

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізничне сполучення[ред. | ред. код]

Льгiв пов'язаний залізницею з Курськом, Києвом, Брянськом, Орлом, Харковом. Основна залізнична станція — Льгов-1-Київський. Крім неї у межах місті розташовані станції Льгов-2-Смоленський (Льгов-Сортувальний) і Шерекіно.

Автобусне сполучення[ред. | ред. код]

Автобуси, які відправляються від автостанції Льгов-1: Курськ-Могилів, Курськ-Суми, Брянськ-Льгiв-Білгород, Льгiв-Курськ, Курськ-Рилько, Курськ-Коренево, Курськ-Конишівка, Курськ-Глушкове, Курськ-Тьоткіно, Курськ-Калинівка, Льгов-Рильськ, Льгов-Коренево, Льгов-Суджа, Льгiв-Мар'їне (відправляється з перону залізничного вокзалу — станції Льгов-1-Київський).

Автобуси, які не заходять на автостанцію Льгов-1: Курськ-Козіно, Курськ-Локоть.

Міський громадський транспорт[ред. | ред. код]

Перевезення містом здійснюються такими маршрутами:

  • № 1 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. Калініна).
  • № 2 Центр — Вокзал Льгов-2 — Залізнична лікарня.
  • № 3 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. 40-років Жовтня).
  • № 4 Центр — мкр. Нижні Села.
  • № 5 Центр — Вокзал Льгов-1 — Цукровий завод (по вул. 40 років Жовтня).
  • № 6 Центр — Вокзал Льгов-1 — с. Фітіж.
  • № 7 Центр — Вокзал Льгов-1 — Плодосовгосп.
  • № 8 Центр — с. Шерекіно.
  • № 9 Центр — станція Шерекіне.
  • № 10 Центр — с. Городенськ.
  • № 11 Центр — с. Кудінцево.
  • № 12 Центр — Вокзал Льгов-2 — Артаково.

Персоналії[ред. | ред. код]

Відомі уродженці і особи, які проживали в місті:

  • Андрієнко Тетяна Леонідівна — український ботанік, болотознавець. Доктор біологічних наук (1992).
  • Асєєв Микола Миколайович — російський поет.
  • Бiлоусов Андрій Іванович — російський оперний співак.
  • Безсонов Всеволод Борисович — командир атомного підводного човна «К-8» 162-ї бригади 17-ї дивізії підводних човнів Йоканьгськой військово-морської бази Червонопрапорного Північного флоту, капітан 2-го рангу.
  • Букреєв Борис Якович — відомий математик (18591962), професор Київського університету.
  • Волобуєв Євген Всеволодович — художник.
  • Гайдар Аркадій Петрович — російський письменник.
  • Грідін Василь Іванович — живописець і художник монументально-декоративного мистецтва.
  • Захаров Володимир Іванович — професор-біолог, скульптор, автор спогадів про Льгов.
  • Зубков Георгій Іванович — журналіст-міжнародник, професор, письменник, драматург.
  • Ковальов Дмитро Михайлович — поет.
  • Лаппо Георгій Михайлович — географ.
  • Мілютін Володимир Павлович — один з творців радянської статистики.
  • Надененко Федір Миколайович — композитор (19021963).
  • Сафонов Вадим Андрійович — письменник.
  • Сьоміна Тамара Петрівна — актриса, Народна артистка РРФСР (1978).
  • Овечкін Валентин Володимирович — письменник.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]