Люценко Олександр Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Люценко Олександр Юхимович
Lyutsenko O Yu.jpg
Народився
Помер 9 лютого 1884(1884-02-09)
Санкт-Петербург
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення
Галузь наукових інтересів археологія
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Олекса́ндр Юхи́мович Люценко (рос. Люценко Александр Ефимович, нар.1807 р. — пом.9 лютого 1884 р.) — український археолог, музеєзнавець. Дійсний статський радник.

Життєпис[ред.ред. код]

Син письменника Юхима Петровича Люценка (*1776–†1869; який походив із Гетьманщини).

Вдало закінчив Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі.

Захоплювався нумізматикою, завдяки тому створив колекцію давньогрецьких монет. В травні 1853 року призначений директором Керченського музею старожитностей.

В 1853—1878 роках проводив розкопки скіфських й античних пам'яток (Олександропільського і Мелек-Чесменського курганів) поблизу Керчі та на Таманському півострові. Знахідки з цих пам'яток знаходяться у колекціях Ермітажу і Керченського музею.

1859 року як директор музею розробив план археологічних досліджень і представив його до Археологічної комісії доповідною запискою — це було першою спробою спрямувати археологічні дослідження в планове русло.

У Керчі жив в одній з кімнат будинку музею, разом з молодшим братом Юхимом, що виконував при музеї обов'язки лаборанта та готував публікації за результатами досліджень.

Під його керівництвом були відкриті чи додатково обстежені кургани: поблизу Керчі Юз-Оба, Мелек-Чесменський, Золотий курган, Темир-Гора; на Таманському півострові — кургани Васюринської гори, Велика та Мала Близниця, Артюховський; у Катеринославській губернії — Олександропільський курган, біля Феодосії — біля 20 курганів.

Проводилися розкопки на городищах Німфей і Тірітака в околицях Керчі, Фанагорія — на Таманському півострові; відкрито кілька розписаних склепів на горі Мітрідат.

1871 року отримав чин дійсного статського радника. 1874 р. був учасником у Третьому Археологічному з'їзді в Києві. З 1878 р. на пенсії.

Останні роки мешкав у Санкт-Петербурзі, похований на Смоленському кладовищі.

Нагороди[ред.ред. код]

Праці[ред.ред. код]

  • (рос.)«Описание пепельной урны с рисунком, найденной в марте 1872 г. в Керчи».
  • (рос.)«Записки Одесского общества истории и древностей», 1872.
  • (рос.)«О двух мраморах с эллинистическими надписями, открытых в 1874 г. в Керчи». «Записки Одесского общества истории и древностей», 1875.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]