Майкл Джей Фокс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Майкл Дж. Фокс
Michael J. Fox
Michael J. Fox 2011 (cropped).jpg

Майкл Джей Фокс у 2011 році.
Ім'я при народженні Майкл Ендрю Фокс (англ. Michael Andrew Fox)
Дата народження 9 червня 1961(1961-06-09) (56 років)
Місце народження Едмонтон, Альберта, Канада
Громадянство Канада Канада
Flag of the United States.svg США
Alma mater Burnaby Central Secondary School[d]
Професія актор, продюсер, режисер
Кар'єра з 1982 року
Нагороди

«Еммі»
(1986, 1987, 1988, 2000, 2009)


«Золотий глобус»
(1989, 1998, 1999, 2000)


Офіцер ордена Канади
IMDb ID 0000150
michaeljfox.org
CMNS: Michael J. Fox на Вікісховищі

Ма́йкл Е́ндрю Фокс (англ. Michael Andrew Fox; народився 9 червня 1961(19610609) у Едмонтоні, Канада), більш відомий як Майкл Дж. «Джей» Фокс (англ. Michael J. Fox) — канадо-американський актор, письменник, активіст, продюсер і режисер кіно і телебачення. Почав зніматися ще у 1970-х роках, але найбільшу популярність здобув за виконання ролі Марті МакФлая у фантастичної трилогії «Назад у майбутнє», а також серіалі «Сімейні узи», що виходив в ефір з 1982 по 1989 рік, за роль у якому актор виграв три премії «Еммі», один «Золотий глобус», а також дві «премії Гільдії кіноакторів США».

У 1991 році акторові поставили діагноз — хвороба Паркінсона, у чому Фокс публічно зізнався у 1998 році. У 2000 році він перестав вести активну роботу у кіно і на телебаченні у зв'язку з погіршенням стану через хворобу і покинув шоу «Спін-Сіті», де виконував головну роль протягом чотирьох телесезонів. З тих пір він займався пошуками ліків від захворювання, що призвело до створення благодійного фонду «Фонд Майкла Джей Фокса з дослідження хвороби Паркінсона»en, а 5 березня 2010 шведський дослідний інститут «Karolinska Institutet» назвав Фокса «почесним доктором» (англ. honoris causa) за внесок у дослідження хвороби[1].

З 2000 року актор в основному працює у кіно і на телебаченні, озвучуючи анімаційних персонажів, серед яких герої фільмів «Атлантида: Загублений світ» і «Стюарт Літтл», а також з'являється у гостьових ролях у серіалах — «Юристи Бостона», «Хороша дружина», «Спаси мене», "Клініка"та ін Крім того, Майкл Джей Фокс випустив три біографічні роботи: «Lucky Man: A Memoir»(2002), «Always Looking Up: The Adventures of an Incurable Optimist»(2009) і"A Funny Thing Happened on the Way to the Future: Twists and Turns and Lessons Learned"(2010). За заслуги в галузі досліджень 27 травня 2011 акторові вручили «Орден Канади»[2].

Актор є п'ятиразовим лауреатом премії «Еммі», чотириразовим лауреатом премії «Золотий глобус», дворазовим лауреатом премії Гільдії кіноакторів США, володарем премії «Греммі» та інших престижних нагород.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Майкл Ендрю Фокс народився 9 червня 1961 року в Едмонтоні, провінція Альберта, Канада, у сім'ї військового Білла Фокса, службовця у збройних силах Канади і актриси та клерка Філліс Фокс (у дівоцтві — Пайпер)[3][4]. Через роботу батька, сім'я, у якій крім Майкла було ще п'ятеро дітей, часто переїжджала, поживши у багатьох містах Канади. Коли йому було 13 років, батько пішов у відставку (батько актора помер від серцевого нападу 6 січня 1990[5]), і сім'я оселилася у передмісті Ванкувера, у містечку під назвою Бернабе, де хлопчик навчався в одній школі з Браяном Адамсом. Зараз один з шкільних театрів у Південному Бернабе носить ім'я Фокса. Тоді Майкл дуже захоплювався хокеєм і пов'язував з ним своє майбутнє, але через занадто маленький зріст — близько 164 см — змушений був залишити цей спорт, і хлопчик вирішив спробувати себе в акторстві.

Учитель акторської майстерності був дуже задоволений Майклом, вважаючи, що у нього безумовно є талант. У 15 років Майкл опинився на екрані у канадському серіалі каналу CBC «Лео і я» (згодом з'ясувалося, що Фокс став одним з чотирьох акторів шоу, у яких розвинулася хвороба Паркінсона, що підняло питання — чи міг екологічний фактор вплинути на розвиток хвороби[6][7][8]). Спочатку творці не хотіли прослуховувати 15-річного підлітка, оскільки їм потрібен був 10-річний хлопчик. Але Майкл завжди виглядав молодше за свої роки і таки зумів дістати цю роль. Саме тоді, після закінчення серіалу, Майкл прийняв остаточно рішення бути актором. Але творець фільму «Листи від Френка», продюсер Рональд Шедло, у якого також знявся молодий актор, сказав, що Майклу варто спробувати себе у Голівуді, де ймовірність прославитися набагато більше. У 1979 році, ледь акторові виповнилося вісімнадцять, він приймає шокуюче для батьків рішення — переїхати до Америки, а точніше — у Лос-Анджелес, кинувши школу (і тільки після весілля актор повернеться у рідне місто)[3]. Якби не його бабуся, навряд чи затію вдалося б здійснити. Єдине, про що жалкує Майкл, так це про те, що їй не довелося прожити так довго, щоб побачити його успіх у шоу «Сімейні узи».

Майкл мав намір використовувати ім'я Майк Фокс (так його ім'я було зазначено у фільмі «Листи від Френка») і далі, але коли він зареєструвався у «Гільдії кіноакторів США», з'ясувалося, що у списках вже є актор Майкл Фокс — заслужений характерний актор[3]. У своїй книзі «Lucky Man: A Memoir», а також у декількох інтерв'ю, актор пояснив, що йому не подобалося ім'я Ендрю Фокс або Енді, тому він придумав середнє «Джей» — на честь актора Майкла Джей Полларда[5].

Спочатку кар'єра Фокса у Голівуді не складалася. Намагаючись приховати свій маленький зріст, він сильно поправився і був змушений сісти на дуже жорстоку дієту, щоб повернути свій колишній вигляд. Після кількох невдач Фокс заліз у борги, продав усе свої меблі і вже збирався повернутися до Канади, коли один телефонний дзвінок повністю змінив його життя: Фоксу запропонували зніматися у телесеріалі «Сімейні узи». Він завоював незвичайну популярність мало не у всьому світі і приніс Майклу три нагороди «Еммі» за найкращу роль.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Майкл Джей Фокс з Трейсі Поллан на 40-ій щорічній церемонії вручення премії «Еммі»[9] у серпні 1988 року незабаром після укладення їхнього шлюбу

Першими великими роботами Фокса стали фільми «Опівнічне безумство» (1980) і «Клас-1984» (1982), у яких актор згаданий як Майкл Фокс. Незабаром після виходу картин Майкл отримує роль молодого республіканця Алекса П. Кітона у серіалі «Сімейні узи», що виходив на каналі NBC сім сезонів, з 1982 по 1989 рік. Майкл отримав роль оскільки Метью Бродерік не міг зніматися у цьому шоу[10]. Спочатку батьки героя повинні були бути головними персонажами, а слоган шоу звучав як: «Просунуті батьки, розважливі дітки»[10]. Позитивні відгуки про роботу Майкла зробили його зіркою вже з перших епізодів першого сезону[10]. На піку популярності шоу збирало біля телеекранів третину всіх сімей Америки щотижня[3]. Фокс виграв три премії «Еммі» за роль у серіалі з 1986 по 1988 рік[11]. Також отримав премію «Золотий глобус» у 1989 році[12].

Брендон Тартікофф, один з продюсерів шоу, хотів замінити Фокса, оскільки вважав його занадто малорослим для ролі. «Це не та особа, яку можна помістити на коробку для сніданків». Після успіху шоу Фокс подарував Тартікоффу саморобну коробку з написом: «Брендон, тут ти можеш зберігати свої каркання. Люблю і цілую, Майкл Джей Фокс». Тартікофф зберігав коробку у своєму офісі аж до свого звільнення з NBC[13].

Працюючи у шоу, Фокс познайомився зі своєю майбутньою дружиною Трейсі Поллан, що грала його кохану Еллен[3]. Коли актор покинув серіал «Спін-Сіті», в останньому епізоді за участю Фокса було багато посилань до «Сімейних уз»: Майкл Грос (який зіграв батька Алекса, Стівена) зіграв психотерапевта Майка Флаерті[14], також згадується персонаж Меллорі[15]. Коли Флаерті став лобістом від захисників довкілля у Вашингтоні, він знайомиться з консервативним сенатором з Огайо на ім'я Алекс П. Кітон, а в одному з епізодів Мередіт Бекстор зіграла матір Майка.

Успіх трилогії «Назад у майбутнє»[ред.ред. код]

Майкл Джей Фокс на 40-ій щорічній церемонії вручення премії «Еммі» у серпні 1988

Потім була головна роль у фантастичній комедії «Назад у майбутнє», яка стала лідером за касовими зборами у 1985 році. Перша частина розповідає про підлітка Марті Макфлая, який потрапляє з 1985-го у 1955 рік, де знайомиться зі своїми батьками, на той час учнями старшої школи. У результаті нещасного випадку його власна мати закохується у Марті, ставлячи під загрозу існування сина, оскільки він не народиться, якщо його батьки не познайомляться і не закохаються один в одного.

Режисер Роберт Земекіс з самого початку хотів, щоб головну роль Марті МакФлая зіграв Майкл Джей Фокс. Однак автор серіалу «Сімейні узи» Гері Девід Голдберг відмовився дати згоду на участь Фокса у проекті, оскільки у той же період Мередіт Бекстор покинула шоу після того, як народила близнюків: шоу не могло втратити ще одного головного героя. На роль Марті було затверджено Еріка Штольца, який і приступив до зйомок. Однак незабаром Земекіс звільнив актора, скільки, на думку режисера, у нього не було необхідної для ролі харизми[16]. До цього часу Мередіт Бекстор повернулася у шоу, і Голдберг дав добро на участь Фокса у фільмі за умови, що той не залишить шоу. Фокс знімався у «Сімейних узах» з 10 до 18 годин, а потім поспішав на знімальний майданчик «Назад у майбутнє», знімаючись у нічний час до 2.30 годин[3]. Фокс працював у такому режимі протягом двох місяців[3].

Фільм «Назад у майбутнє» користувався любов'ю критиків і глядачів, а також став касовим хітом: у 1985 році впродовж восьми тижнів картина була лідером касових зборів США, зібравши по всьому світу $ 381 110 000[17]. Variety оцінив гру Фокса і його колеги, Крістофера Ллойда, порівнявши їх дружбу із взаємовідносинами Короля Артура і Мерліна[18]. Заповзятливий Роберт Земекіс вирішив закріпити свій успіх ще двома фільмами, які вийшли у 1989 і 1990 роках.

Під час зйомок другої частини народилася перша дитина Фокса — син Сем. Також у цій частині Фокс втілив чотири образи: самого себе з 1985 року, сина і дочку з майбутнього і себе, постарілого з 2015 року. У третій частині він зіграв Марті і його предка Шеймуса. На зйомках актор ледь не позбувся життя: у сцені з повішенням головного героя мотузка занадто сильно затягла йому шию. Знімальна група дивувалася тому, наскільки правдоподібно грає Фокс, поки той не втратив свідомість. Крім того, у цей же час — 6 січня 1990 року — у актора помирає батько[19].

Подальші проекти[ред.ред. код]

Фокс у вересні 1987

Після зйомок картини «Назад у майбутнє» пішли головні ролі у проектах «Вовченя» (1985), «Денне світло» (1987), «Секрет мого успіху» (1987), «Яскраві вогні, велике місто» (1988) і «Військові втрати»(1989).

У комедії «Секрет мого успіху» Фокс зіграв випускника університету Канзасу, який переїжджає у Нью-Йорк, щоб підкорити велике місто, але стикається зі зворотним боком сучасного бізнесу. Фільм став комерційно успішним, зібравши по всьому світу $ 110 млн[20]. Роджер Еберт з The Chicago Sun Times написав:

« Фокс стає головним надбанням і яскравим центром всього дійства картини: без нього важче було б сприймати жанрове розмаїття картини від ситкому до вульгарності і постільного фарсу[21].  »

У фільмі «Яскраві вогні, велике місто» Фокс виконав роль співробітника журналу «New York Magazine», що займається перевіркою фактів — молода людина проводить вільний час на вечірках, напиваючись і вживаючи наркотики. Картина отримала змішані відгуки, а Гел Гінсон з The Washington Post дав грі Фокса негативну характеристику, зазначивши, що «актор абсолютно не підходив на цю роль»[22]. Між тим, Роджер Еберт навпаки підкреслив захоплення майстерністю Фокса:

« Він гарний у головній ролі, його п'яний монолог - це найкраще з усього того, що він робив у даному фільмі[23].  »

Також у зйомках взяла участь його кохана, колишня колега по «Сімейним узам», Трейсі Поллан.

Потім Фокс зіграв головну роль у фільмі про в'єтнамську війну під назвою «Військові втрати» разом з Шоном Пенном. Фільм не став касовим хітом, але Майкл отримав в основному позитивні відгуки про свою роль рядового, службовця у В'єтнамі. Дон Віллмотт написав:

« Пройшов всього лише рік після закінчення зйомок у легковаговому ситкомі, а Фокс виріс як актор настільки, що може чудово впоратися з подібною роллю, що стала голосом моральності всього фільму, Пенн також чудовий[24].  »

У 1991 році Майкл зіграв головну роль у романтичній комедії «Доктор Голівуд», що розповідає про талановитого лікаря, який вирішив зайнятися пластичною хірургією. Переїхавши з Вашингтона до Лос-Анджелеса, герой опиняється у маленькому містечку. Майкл Кейтон-Джонс з Time Out описав виконання Фокса таким чином: «фірмовий фонтан емоцій актора у всій красі»[25]. Потім виходить комедія «Напролом», у якій Фоксу дісталася роль актора, який вивчає роботу поліцейського у виконанні Джеймса Вудса. У період з 1992 по 1996 рік Фокс знявся у головних ролях ще у декількох фільмах, таких як «Консьєрж» (1993), «Життя з Майкі» (1993) і «Жадібність» (1994), а також з'явився у ролях другого плану у фільмах «Американський президент»(1995) і «Марс атакує!» (1996)[3].

Останньою великою роботою у кіно став фільм «Страшили» (1996 року). Картина розповідається історію архітектора Френка Бенністера (Фокс), який потрапляє в аварію, у результаті чого гине його дружина. Після нещасного випадку він починає бачити привидів і вирішує з їх допомогою заробити, зайнявшись вигнанням духів, яких він же і нацьковує на будинки потенційних клієнтів. Між тим, у місті орудує таємничий маніяк-убивця, який виявляється примарою, яка повернулася з Пекла. Гра Фокса була високо оцінена, Кеннет Туран з The Los Angeles Times написав:

« Кожен з акторів на своєму місці. І Фокс - в одній з найкращих ролей за довгий час - і Альварадо, неймовірно нагадує у цьому фільмі Енді Макдауелл, чудово виглядають у цьому містичному трилері з елементами драми і комедії[26].  »

Фокс також неодноразово займався озвучуванням: у фільмах «Стюарт Літтл» і «Стюарт Літтл 2», знятих за мотивами популярних книг І. Б. Вайта[27]. Також Фокс озвучив пса на ім'я Шанс у двох фільмах «Дорога додому: Неймовірна подорож» і «Дорога додому 2: Загублені у Сан-Франциско» і молодого вченого Мало Тетча у мультфільмі «Атлантида: Загублений світ»[27].

«Спін-сіті» і розвиток хвороби[ред.ред. код]

Відбитки рук Фокса перед атракціоном «The Great Movie Ride» в тематичному парку «Disney's Hollywood Studios»

Шоу «Спін-Сіті» виходило в ефір з 1996 по 2002 рік на каналі ABC. Серіал розповідав про вигаданих членів уряду міста Нью-Йорк, а Фокс грав роль Майка Флаерті — заступника мера[3]. Актор виграв премію «Еммі» у 2000 році за роль у серіалі[11], три «Золоті глобуси» у 1998, 1999 і 2000[12], а також дві премії «Гільдії кіноакторів» у 1999 і 2000 роках[28]. Під час роботи над третім сезоном Фокс оголосив колегам по серіалу, що він хворий хворобою Паркінсона. У січні 2000 року, працюючи над четвертим сезоном, актор прийняв рішення про відхід з серіалу[19], а вільний час він збирався присвятити родині[29]. Однак у планах актора було продовження роботи у кіно, а також гостьові появи у різних шоу — Фокс також тричі з'явився у фінальному сезоні «Спін-Сіті». Після відходу його замінив Чарлі Шин, який зіграв Чарлі Кроуфорда[30]. Всього було знято 145 епізодів. Також під час зйомок перших чотирьох сезонів Фокс виконував функції виконавчого продюсера разом з Біллом Лоуренсом і Гері Девідом Голдбергом[30].

У 2004 році Фокс знявся у гостьовій ролі доктора Кевіна Кейсі у серіалі «Клініка» — його персонаж страждав від обсесивно-компульсивного розлади[31]. Автор серіалу — Білл Лоуренс, творець «Спін-Сіті»[31]. У 2006 році Фокс знявся у серіалі «Юристи Бостона» у ролі пацієнта, що страждає від раку легенів[32]. У третьому сезоні продюсери ввели його персонаж на постійній основі, починаючи з прем'єри. За цю роль Фокс номінувався на премію «Еммі» у категорії «Найкраща гостьова поява»[11]. У 2009 році актор з'явився у п'яти епізодах комедійної драми «Спаси мене», що принесло Майклу премію «Еммі» у номінації «Найкраща гостьова поява у драматичному серіалі»[11]. Починаючи з 2000 року Фокс випустив три автобіографії: «Lucky Man: A Memoir» (2002), «Always Looking Up: The Adventures Of An Incurable Optimist» (2009) і «A Funny Thing Happened On The Way To The Future: Twists & Turns & Lessons Learned» (2010).

Сучасний період[ред.ред. код]

У 2010 році актор повернувся на телебачення, зігравши у драмі «Хороша дружина» адвоката-негідника Луїса Кеннінга[33] .

Майкл Джей Фокс був присутній на церемонії закриття зимових Олімпійських ігор у Ванкувері 28 лютого 2010 року. Він виголосив промову, під час якої зазначив, що він гордий, що є канадцем[34] (у актора подвійне громадянство — США та Канади[35]). Також актор разом з Вільямом Шетнер і Кетрін О'Хара виступив з комедійними монологами у рамках концертної частини ігор під назвою «I Am Canadian»[36]. Влітку 2010 року разом з моделлю і актрисою Тетяною Патітц взяв участь у фотосесії «Carl Zeiss», яку провів Браян Адамс у Нью-Йорку для календаря на 2011 рік[37].

Крім того, у 2011 році актор взяв участь в озвученні змужнілого Марті МакФлая, а також його предка Вільяма МакФлая, у фінальному, п'ятому епізоді ігрового серіалу «Back to the Future: The Game» під назвою «Outatime!. Під час роботи над проектом він зустрівся зі своїм колегою і другом Крістофером Ллойдом[38][39].

Особисте життя[ред.ред. код]

Сім'я та друзі[ред.ред. код]

Фокс одружився на Трейсі Поллан 16 липня 1988 року[19] у готелі „West Mountain Inn“ в Арлінгтоні у Вермонті. У пари четверо дітей: Сем Майкл (народився 30 травня 1989), близнюки Скайлер Френсіс і Аквіно Кетлін (народились 15 лютого 1995) і Есме Аннабель (народилася 3 листопада 2001)[19].

Давно дружить з актором і продюсером Денисом Лірі, з яким поділяє захоплення хокеєм[19].

Хвороба і громадська діяльність[ред.ред. код]

Перші симптоми хвороби Паркінсона з'явилися у Фокса у 1990 році під час зйомок фільму „Доктор Голівуд“, хоча діагноз йому поставили лише у наступному році[29]. Після цього Фокс почав багато пити, однак вчасно отримав підтримку, і незабаром поборов пристрасть до алкоголю[40]. У 1998 році він повідомляє шанувальникам і колегам про хворобу, після чого присвячує себе дослідженню хвороби[3], заснувавши фонд „The Michael J. Fox Foundation“, який розглядає всі можливості лікування хвороби, включаючи використання стовбурових клітин[3].

Для придушення симптомів Фокс приймає препарат „Sinemet“[41], а також з 1998 року проходить таламотомію[42]. Його перша книга «Lucky Man» розповідає про те, як на ранній стадії Фокс намагався заперечувати існування у нього хвороби, про організацію фонду, проблеми з випивкою, а також початок досліджень хвороби[43]. У книзі Фокс говорить, що він не приймав ліки до свого зізнання у «Senate Appropriations Subcommittee» у 1998 році .

Фільмографія[ред.ред. код]

Кіно[ред.ред. код]

Рік Назва В оригіналі Роль Примітки
1980 Опівнічне божевілля Midnight Madness Скотт Ларсон
1982 Клас-1984 Class Of 1984 Артур
1985 Назад у майбутнє Back To The Future Марті Макфлай
Вовченя Teen Wolf Скотт Говард
1987 Денне світло Light Of Day Джоуи Резник
Секрет мого успіху The Secret Of My Success Брентлі Фостер/Карлтон Вітфілд
1988 Яскраві вогні, велике місто Bright Lights, Big City Джеймі Конвей
1989 Військові втрати Casualties Of War Рядовий Макс Ерікссон
Назад у майбутнє 2 Back To The Future, Part II Марті Макфлай/Марті Макфлай-молодший/Марлін Макфлай
1990 Назад у майбутнє 3 Back To The Future, Part III Марті Макфлай/Шеймус Макфлай
1991 Напролом The Hard Way Логін Ленс/Рей Казанів
Доктор Голівуд Doc Hollywood Доктор Бенджамін Стоун
1993 Дорога додому: Неймовірна подорож Homeward Bound: The Incredible Journey Шанс Озвучення
Життя з Майкі Life With Mikey Chapman Майкл «Майки» Чепман
Консьєрж For Love Or Money Даг Аерленд
1994 Там, де ріки течуть на північ Where The Rivers Flow North Клейтон Фарнсуорт
Жадібність Greedy Деніел Мактіг
1995 З зневірою в особі Blue In The Face Піт Мелоні
Холоднокровний Coldblooded Тім Олександр Продюсер фільму
Американський президент The American President Льюіс Ротшілд
1996 Дорога додому 2: Загублені у Сан-Франциско Homeward Bound II: Lost In San Francisco Шанс Озвучення
Страшили The Frighteners Френк Бенністер
Марс атакує! Mars Attacks! Джейсон Стоун
1999 Стюарт Літтл Stuart Little Стюарт Літтл Озвучення
2001 Атлантида: Загублений світ Atlantis: The Lost Empire Майло Джеймс Тетч Озвучення
2002 Траса 60 Interstate 60 Містер Бейкер
Стюарт Літтл 2 Stuart Little 2 Стюарт Літтл Озвучення
2006 Стюарт Літтл 3: Заклик природи Stuart Little 3: Call Of the Wild Стюарт Літтл Озвучення
Direct-to-video

Телебачення[ред.ред. код]

Рік Назва В оригіналі Роль Примітки
1973 Блукачі The Beachcombers Епізод «Truck Logger»
1977 Магічна брехня The Magic Lie Епізод «The Master»
1979 Листи від Френка Letters From Frank Ріккі Телевізійний фільм CBS
Лу Грант Lou Grant Пол Стоун Епізод «Kids»
1980 Палмерстаун, США Palmerstown, U.S.A. Віллі-Джо Хол
Сім'я Family Ріхард Тополя Епізод «Such A Fine Line»
Проблеми в окрузі Тімбер-Хай Trouble In High Timber Country Томас Елстон Телевізійний фільм ABC
1981 Мисливець Джон Trapper John, M.D. Елліот Швайцер Епізод «Brain Child»
Лео і Я Leo & Me Джеймі Знятий у 1976; показаний на CBC у 1981
у титрах вказаний як «Mike Fox»
1982 Тільки для вчителів Teachers Only Джефф Епізод «The Make Up Test»
1982-1989 Сімейні узи Family Ties Алекс П. Кітон 176 епізодів
1983 Човен любові The Love Boat Джиммі Коуенс Епізод «I Like To Be In America …»
Американська школа High School U.S.A. Джей-Джей Меннерс Телевізійний пілот NBC
1984 Нічний суд Night Court Едді Сіммс Епізод «Santa Goes Downtown»
Домашня комедія: Спеціальний випуск The Homemade Comedy Special Провідний Спеціальний випуск від NBC
1985 Отруйний плющ Poison Ivy Денніс Бакстер Телевізійний фільм NBC
1986 Другий щорічний святковий кінофестиваль Девіда Леттермана David Letterman's 2nd Annual Holiday Film Festival Спеціальний випуск NBC
сегмент «The Iceman Hummeth»
1987 Повернення Бруно The Return of Bruno Грає себе
1988 На 60-річчя Мікі! Mickey's 60th Birthday Алекс П. Кітон Спеціальний випуск
1990 Секс, покупки і реклама Sex, Buys & Advertising Спеціальний випуск
1991 Суботнім вечором у прямому ефірі Saturday Night Live Провідний Епізод «Michael J. Fox/The Black Crowes»
Байки зі склепу Tales From The Crypt Прокурор Епізод «The Trap»
1994 Не пий воду Don't Drink The Water Аксель Медж Телевізійний фільм ABC
1996-2001 Спін-Сіті Spin City Майк Флаерті 103 епізоду
2002 Школа клонів Clone High Залишилася нирка Ганді Озвучення в епізоді «Escape To Beer Mountain: A Rope Of Sand»
2004 Клініка Scrubs Доктор Кевін Кейсі Епізоди «My Catalyst» і «My Porcelain God»
2006 Юристи Бостона Boston Legal Деніел Пост 6 епізодів
2009 Врятуй мене Rescue Me Дуайт 5 епізодів
2010 The Colbert Report The Colbert Report Грає себе Епізод 6.62
2010-2012 Хороша дружина The Good Wife Луіс Кеннінг 5 епізодів
2011 Першокласний кулінар Ace Of Cakes Грає себе
Стримай свій ентузіазм Curb Your Enthusiasm Грає себе Епізод «Larry vs. Michael J. Fox»
Фінеас і Ферб Phineas & Ferb Майкл Епізод «The Curse Of Candace»
2013-14 Шоу Майкла Джей Фокса The Michael J. Fox Show Майкл Генрі Знімається

Інші проекти[ред.ред. код]

Рік Назва В оригіналі Примітки
1995 Холоднокровний Coldblooded Продюсер
1996-2000 Спін-Сіті Spin City Виконавчий продюсер
1999 Ганна говорить Anna Says Виконавчий продюсер
2002 Інакше заручена Otherwise Engaged Виконавчий продюсер
2003 Хенч бере перерву Hench At Home Виконавчий продюсер
2011 Назад у майбутнє: Гра. Епізод 5 Back to the Future: The Game. Episode V: Outatime Актор озвучки: Вільям Макфлай

Література[ред.ред. код]

Рік Назва Видавець Номер Аудіо-книга
(окрім пап. видання)
2002 «Lucky Man: A Memoir» Hyperion ISBN 978-0-7868-6764-6 Так
2009 «Always Looking Up: The Adventures Of An Incurable Optimist» Hyperion ISBN 978-1-4013-0338-9 Так
2010 «A Funny Thing Happened On The Way To The Future: Twists & Turns & Lessons Learned» Hyperion ISBN 978-1-4013-2386-8 Так

Нагороди[ред.ред. код]

Премії[ред.ред. код]

Сатурн:

Еммі[11]:

  • 1986: Видатне виконання головної ролі у комедійному серіалі («Сімейні узи»)
  • 1987: Видатне виконання головної ролі у комедійному серіалі («Сімейні узи»)
  • 1988: Видатне виконання головної ролі у комедійному серіалі («Сімейні узи»)

Золотий глобус[12]:

  • 1989: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Сімейні узи»)
  • 1998: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Спін-Сіті»)
  • 1999: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Спін-Сіті»)
  • 2000: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Спін-Сіті»)

Вибір народу[28]:

  • 1997: Улюблений актор у новому шоу

Премія Гільдії кіноакторів США[28]:

  • 1999: Видатне виконання чоловічої ролі у комедійному серіалі («Спін-Сіті»)
  • 2000: Видатне виконання чоловічої ролі у комедійному серіалі («Спін-Сіті»)

Греммі[44]:

  • 2010: Найкраща аудіо-книга («Always Looking Up: Adventures Of An Incurable Optimist»)

Номінації[ред.ред. код]

Еммі:

  • 1985: Видатне виконання ролі другого плану у комедійному серіалі («Сімейні узи»)
  • 1989: Видатне виконання головної ролі у комедійному серіалі («Сімейні узи»)
  • 1997: Видатне виконання головної ролі у комедійному серіалі («Спін-Сіті»)
  • 1998: Видатне виконання головної ролі у комедійному серіалі («Спін-Сіті»)
  • 1999: Видатне виконання головної ролі у комедійному серіалі («Спін-Сіті»)
  • 2006: Видатне виконання запрошеної ролі у драматичному серіалі («Юристи Бостона»)
  • 2011: Видатне виконання запрошеної ролі в драматичному серіалі («Хороша дружина»)

Золотий глобус:

  • 1986: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Сімейні узи»)
  • 1986: Найкраще виконання чоловічої ролі у фільмі (комедії/мюзиклі) («Назад у майбутнє»)
  • 1987: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Сімейні узи»)
  • 1997: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Спін-Сіті»)

Кінопремія супутник:

  • 1997: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Спін-Сіті»)[45]
  • 1998: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Спін-Сіті»)[46]
  • 1999: Найкраще виконання чоловічої ролі у телесеріалі (комедії/мюзиклі) («Спін-Сіті»)[47]

Вибір народу:

Почесні звання[ред.ред. код]

16 грудня 2002 року отримав свою зірку на Голівудської «Алеї Слави» (номер — 2209)[48], а майже через шість років — у вересні 2008 року — отримав зірку на 10-й офіційній церемонії канадської «Алеї слави»[19]. Крім того, портрет актора висить на «Стіні слави» знаменитого ресторану «Планета Голівуд»[19].

Журнал «TV Guide» (випуск від 23 січня 2005 року) поставив актора на 23-є місце у своєму списку «Найбільших ідолів підлітків усіх часів»[19]. Театр у Бернабе — рідному місті актора у Канаді було названо на честь Фокса[19].

У травні 2008 року отримав ступінь почесного доктора образотворчих мистецтв у Університеті Нью-Йорка[49], в той же час отримав ступінь почесного доктора юриспруденції в Університеті Британської Колумбії [50].

2009 року отримав премію «Influential Canadian Expat Award» як найвпливовіший канадський діяч[51] .

4 червня 2010 уряд міста Бернабе у Британській Колумбії вручив Фоксу почесну нагороду «Freedom Of The City»[52].

У 2011 році акторові вручили німецьку нагороду «Золота камера» за досягнення у галузі телебачення[53].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Michael J. Fox Gets Doctored. E Online Website. March 5, 2010. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано August 23, 2010. 
  2. Order of Canada Investiture Ceremony. The Governor General of Canada Official Website. May 25, 2011. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано May 27, 2011. 
  3. а б в г д е ж и к л м "Michael J. Fox". James Lipton (host). Inside the Actors Studio. Bravo. October 30, 2005. No. 4, season 12.
  4. Fox, Michael J. (2003). Lucky Man:A Memoir. Hyperion. с. 34, 46–47. ISBN 0786888741. 
  5. а б Michael J. Fox Biography. The Michael J Fox Foundation. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано August 25, 2010. 
  6. Atkins, Lucy (April 4, 2002). Can you catch Parkinson's?. The Guardian. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано January 23, 2011. 
  7. Rocca, Liz (March 27, 2002). .webcitation.org/687toTfNB Michael J . Fox part of BC Parkinson's 'cluster'. Seattle Post-Intelligencer. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано January 23, 2011. 
  8. Leo and Me (1981) - News. Internet Movie Database. March 27, 2002. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано January 23, 2011. 
  9. -j-fox Michael J Fox Emmy Award Winner
  10. а б в Haglund, David (March 2, 2007). Reagan's Favorite Sitcom: How Family Ties spawned a conservative hero. Slate. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано January 2, 2011. 
  11. а б в г д Шаблон:Cite Award History
  12. а б в Michael J Fox Golden Globe History. Golden Globes Official Website. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 24, 2010. 
  13. Fox, Michael J. (2002). Lucky Man: A Memoir. Hyperion. с. 81—2. ISBN 0-7868-6764-7. 
  14. Wallace, Amy (March 20, 2000). Putting His Own Spin on 'City's' Season Finale. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 23, 2010. 
  15. Shales, Tom. Michael J. Fox, Playing 'Spin City' to a Fare-Thee-Well. — Washington Post, May 24, 2000, C1.
  16. Back to the Future: Making the Trilogy: Chapter 1 (DVD Documentary)
  17. Back to the Future Box Office Mojo. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано August 25, 2010. 
  18. Back to the Future. Variety. July 1, 1985. Архів com/review/VE1117788826 оригіналу за 2012-08-06. Процитовано October 9, 2008. 
  19. а б в г д е ж и к Michael J. Fox Biography & Trivia at IMDb.com
  20. The Secret of My Success Box Office Mojo. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано September 1, 2010. 
  21. The Secret of My Success Review. Chicago Sun Times. April 10, 1987. Процитовано September 1, 2010. 
  22. Hinson, Hal (April 1, 1988). City Blight. Washington Post. 
  23. Ebert, Roger (April 1, 1988). AID =/19880401/REVIEWS/804010301/1023 Bright Lights, Big City. Chicago Sun-Times. Процитовано June 10, 2008. 
  24. Casualties of War Review. Film Critic Website. January 4, 2006. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано September 1, 2010. 
  25. Doc Hollywood Review. Time Out Magazine. Архів оригіналу за 2012- 06-02. Процитовано September 1, 2010. 
  26. The Frighteners Review. Los Angeles Times. July 19, 1996. Архів .calendarlive.com/movies/reviews/cl-movie960719-3, 0,6464899. story оригіналу за 2012-06-02. Процитовано September 1, 2010.  [недоступне посилання з 01.11.2010]
  27. а б Michael J Fox Biography. Yahoo!. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано August 23, 2010. 
  28. а б в About Michael J Fox. The Michael J Fox Foundation. Архів org/about_aboutMichael.cfm оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 24, 2010. 
  29. а б Fox quits Spin City. BBC. 19 January, 2000. Архів [http ://news.bbc.co.uk/1/hi/entertainment/609629.stm оригіналу] за 2012-08-06. Процитовано August 22, 2010. 
  30. а б Weinraub, Bernard (May 7, 2001). Charlie Sheen Delivers A New Spin To 'Spin City'. The New York Times. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 25, 2010. 
  31. а б Keveney, Bill (April 1, 2004). Michael J. Fox to scrub up twice for 'Scrubs'. USA Today. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 25, 2010. 
  32. Michael J. Fox to Seek Help on Boston Legal. Associated Press. October 19, 2005. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 25, 2010. 
  33. Michael J. Fox Returning to The Good Wife. TV Guide. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано November 23, 2010. 
  34. Littlejohn, Georgina (March 1, 2010). Who knew so many celebrities were Canadian. London: Daily Mail. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 25, 2010. 
  35. Serrano, Alfonso (February 11, 2009). Fox: I Was Over-Medicated In Stem Cell Ad. New York: CBS News. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано January 26, 2011. 
  36. Winter Olympics 2010 — Michael J. Fox, William Shatner and Catherine O'Hara embrace Canada at the closing from The New York Daily News originally published on Monday, March 1, 2010, 1:26 AM EST, online
  37. Michael J. Fox proves he's still laughing in the face of Parkinson's disease as he hams it up for new calendar from The Daily Mail dated on 3:55 PM GMT on September 18, 2010, online
  38. @telltalegames: We very excitedly announce that Michael J. Fox is making a special appearance in Back to the Future: The Game: Episode 5!. Twitter. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано June 3. 2011. 
  39. Back To The Future Episode 5: OUTATIME Video Game, E3 2011: Exclusive Developer Diary HD. GameTrailers. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано June 3. 2011. 
  40. Brockes, Emma (April 11, 2009). It's the gift that keeps on taking. London: The Guardian. Процитовано June 29, 2009. 
  41. „Fresh Air“ interview by Terry Gross» National Public Radio, April 2002.
  42. deep.brain.stimulation/index.html Brain implant better than meds for Parkinson's disease. CNN. January 6, 2009. Процитовано August 13, 2010. 
  43. Emma Brockes (April 11, 2009). 'It's the gift that keeps on taking'. The Guardian. Процитовано October 25, 2010. 
  44. Best Spoken Word Album. Grammy Awards Official Website. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано November 16, 2010. 
  45. Television Satellite Awards 1997. International Press Academy Website. Процитовано August 24, 2010.  [недоступне посилання з 01.04.2012]
  46. Television Satellite Awards 1998. International Press Academy Website. Процитовано August 24, 2010.  [недоступне посилання з 01.04.2012]
  47. Television Satellite Awards 1999. International Press Academy Website. Процитовано August 24, 2010.  [недоступне посилання з 01.04.2012]
  48. Michael J Fox Hollywood Star Walk. Los Angeles Times. February 11, 2010. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 24 , 2010. 
  49. {{cite J Fox Receives Honorary Doctorate from NYU|publisher=New York University|date=May 14, 2008|accessdate=August 23, 2010|archiveurl=http://www.webcitation.org/69hV5P67K%7Carchivedate=2012-08-06} }
  50. webcitation.org/69hV5zaGv Michael J Fox Receives Degree of Doctor of Laws. University of British Columbia. May 22, 2008. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано August 23, 2010. 
  51. Шаблон:Cite Most Influential Canadian Expat [недоступне посилання з 01.04.2012]
  52. Шаблон:Cite J. Fox Awarded Freeman Status
  53. Hester, Jere (February 7, 2011). Michael J. Fox's «Good» Return. NBC Connecticut. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано February 12, 2011. 

Посилання[ред.ред. код]