Максиміліан Тульє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максиміліан Тульє
Maksymilian Marceli Thullie
Народився16 січня 1853(1853-01-16)[1]
Львів, Австрійська імперія
Помер1 вересня 1939(1939-09-01)[1] (86 років)
Львів, Польська Республіка
ПохованняЛичаківський цвинтар[2]
Країна Республіка Польща
Діяльністьполітик, інженер, викладач університету
Alma materЛьвівська технічна академія, Віденський технічний університет
ЗакладЛьвівська політехніка
ПосадаРектор Львівської політехніки (1894—1895 і 1910—1911)
Вчене званняпрофесор
ЧленствоПольське наукове товариство у Львові
ПартіяPolish Christian Democratic Partyd
РідQ63531283?
ДітиЧеслав Тульє
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»
CMNS: Максиміліан Тульє у Вікісховищі

Максиміліан Марцелі Тульє (пол. Maksymilian Marceli Thullie; 16 січня 1853, Львів — 1 вересня 1939, там само[3]) — польський інженер. Доктор технічних наук (1901), почесний професор (1926). 1889—1925 — завідувач кафедри будівництва мостів, 1893 — звичайний професор Львівської політехнічної школи. Ректор Львівської політехнічної школи у 1894 і 1910 роках. Один із розробників правил використання залізобетону в будівництві мостів; запровадив поняття фази.

Біографія

[ред. | ред. код]
Склеп родини Тульє на Личаківському цвинтарі

У 1871 — студент Львівської технічної академії, наступного року перевівся до Віденського технічного університету, де закінчив факультет інженерії (1876). Від 1876 року працював у Львівсько-Чернівецькій залізниці. 1878 року здобув звання інженера, викладач теорії будівництва мостів, будівельної механіки, штатний доцент, з 1888 — безплатний надзвичайний професор статики будівництва і теорії мостів, 1889—1925 — завідувач кафедри будівництва мостів, 1893 — звичайний професор Львівської політехнічної школи. Ректор Львівської політехнічної школи у 1894 і 1910 роках.

Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові.[4] Упродовж 1885—1893 років працював редактором друкованого органу товариства — часопису «Czasopismo Techniczne».

1894 року ініціював побудову у подвір'ї Львівської політехніки залізобетонного моста-арки (стоїть там і досі), як експоната для виставки застосування залізобетону, що проводилася в той час у Львові.

Автор 29 підручників та 183 наукових праць.

Помер у день початку Другої світової війни, 1 вересня 1939 року. Похований на полі № 71 Личаківського цвинтаря.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» — Львів: 1994. — С. 210–211. — 257 с.
  3. ↑ Дані на сторінці Бібліотеки Сейму Польщі (пол.)
  4. ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 96.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Нові імена. Львівщина та львів'яни. Історико-біографічний енциклопедичний довідник. — Львів, 2004 — С. 422—423
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максиміліан_Тульє&oldid=39963968