Перейти до вмісту

Ігнацій Мосцицький

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ігнацій Мосцицький
пол. Ignacy Mościcki
Ігнацій Мосцицький
Ігнацій Мосцицький
Прапор
Прапор
3-й Президент Польщі
4 червня 1926 — 30 вересня 1939
Попередник: Станіслав Войцеховський
Наступник: Владислав Рачкевич, як Президент Польщі у вигнанні; Болеслав Берут, як Президент ПНР
 
Народження: 1 грудня 1867(1867-12-01)
Межаново, Плоцька губернія, Царство Польське
Смерть: 2 жовтня 1946(1946-10-02) (78 років)
Версуа, кантон Женева,
Швейцарія
Поховання: катедра Івана Хрестителя (Варшава)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національність: поляк
Країна: Польща Польська Республіка
Релігія: католицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Ризький технічний університет і Ризьке політехнічне училище Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Proletariat[d] і Національно-державний союзd Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Q63532181? Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Michalina Mościckad Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Орден Білої зірки 1 ступеня (Естонія)
Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)
Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ігнацій Мосцицький (пол. Ignacy Mościcki Польська вимова: [iɡˈnatsɨ mɔɕˈtɕitskʲi], 1 грудня 1867, с. Межаново — 2 жовтня 1946, Версуа) — польський політик і державний діяч, хімік, президент Польщі у 1926—1939, ректор Львівської політехніки, видав розпорядження про створення концтабору в Березі-Картузькій.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в селі Межаново біля Цеханува у сім'ї учасника Січневого повстання 1863 року. Закінчив школу в Плоцьку, гімназію у Варшаві (1886) та розпочав навчання на хімічному відділі Ризької політехніки. Деякий час навчався в Технічному коледжі (Лондон), тут встановив контакти з польськими соціалістами. З 1897 року асистент на кафедрі фізики університету Фрайбурґу (Швейцарія). У 1901 році очолив фірму, яка почала продукувати азотну кислоту методами, опрацьованими ним. За розробленими ним принципами були вибудовані електричні печі для виробництва азотної кислоти. У 1915—1925 роках керував кафедрою технології великого неорганічного промислу та технічної електрохімії. Автор близько 70 публікацій, 40 патентів у різних країнах світу.

1916 року організував у Львові Інститут наукових і технічних досліджень «Метан». Запроєктував оригінальний метод переробки нафти. Від 1922 року — професор кафедри фізичної хімії і електротехніки Львівської політехніки. Був ректором у 1925—1926 навчальних роках. Почесний доктор Львівської політехніки (1922)[2]. Почесний професор Львівської політехніки (1926)[3].

Визнання

[ред. | ред. код]

У 1926 роках став почесним професором Львівської політехніки. Почесні докторати надали Познанський, Паризький, Варшавський (двічі) університети, Гірнича академія у Кракові, Львівська політехніка. 24 лютого 1913 року прийнятий до Політехнічного товариства у Львові.[4] 1930 року став його почесним членом.[5] 2 травня 1924 року відзначений Командорським хрестом із зіркою Ордену Відродження Польщі.[6]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
Мосцицький нагороджує булавою (bulawa) (жезлом маршала Польщі) Едварда Ридз-Сміглого в 1936.
Делегація Львова на аудієнції у президента Польщі 13.09.1936 р.
У центрі зліва направо: Станіслав Островський (з ланцюгом бургомістра), Ігнацій Мосцицький, Володимир Децикевич

З 1892 р. учасник Закордонного союзу польських соціалістів. Після травневого перевороту 1926 року за рекомендацією Юзефа Пілсудського був обраний президентом Польщі; виконував обов'язки з 4 червня 1926 року.

17 червня 1934 року видав розпорядження про створення концтабору в Березі-Картузькій. Показовим було те, що вплинути на рішення про пацифікацію не міг (злослива тогочасна приказка твердила: «такий, як Ігнацій», пол. «tacy, jak Ignacy»).

Після окупації Польщі радянськими та німецькими військами у вересні 1939 року втік через так званий «румунський плацдарм» у Румунію, де був інтернований, передав пост президента Владиславу Рачкевичу, як того вимагала Франція. В грудні 1939 році переїхав із сім'єю до Швейцарії, де провів роки Другої світової війни.

Урна із прахом була перенесена у 1993 році до катедральної базиліки святого Яна Варшави.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:FormerGraveIgancyMockicki-CimetiereDeVersoix_RomanDeckert03102024-01.jpg
  2. Доктори Honoris Causa. Офіційний сайт Національного університету «Львівська Політехніка». Процитовано 21 січня 2025.
  3. Почесні професори Львівської політехніки. Офіційний сайт Національного університету «Львівська Політехніка». Процитовано 19 січня 2025.
  4. Sprawy towarzystw // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 12. — S. 139.(пол.)
  5. Wręczenie dyplomu Honorowego Członka Polskiego Towarzystwa Politechnicznego Panu Prezydentowi Rzeczypospolitej // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 4. — S. 71—72. (пол.)
  6. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 16. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]