Денисенко Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Денисенко Григорій Іванович
Денисенко Григорій Іванович

Час на посаді:
1963 — 1971
Попередник Максимович Микола Григорович
Наступник Гаврилюк Михайло Олександрович

Час на посаді:
1971 — 1987

Народився 29 квітня 1919(1919-04-29)
Ходорів
Помер 24 травня 1998(1998-05-24) (79 років)
Київ
Громадянство СРСР, Україна
Національність українець
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора

Григорій Іванович Денисенко (29 квітня 1919, Ходорів — 24 травня 1998, Київ) — український науковець, кандидат технічних наук (з 1956 року), доктор технічних наук (з 1963 року), професор1964 року), член-кореспондент НАН України (з 1969 року), радник дирекції Інституту електродинаміки НАНУ1989 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 29 квітня 1919 року в селі Ходорові (нині Миронівського району Київської області) в селянській родині. У 1929 році 10-річним хлопчиком став круглим сиротою і надалі виховувався у старшого брата, якого після закінчення Київського меліоративного інституту було направлено працювати в Чимкент. Згодом переїхав у Харків. Успішно склав іспити і вступив до електротехнічного інституту, але війна перервала навчання. Добровольцем пішов на фронт, був зарахований до Чугуївського полку, але скоро його відкликали з передової. Командування направило Григорія Івановича викладачем військового училища в Самарканді. Там він познайомився з майбутньою дружиною Зінаїдою Макарівною, яка теж народилася в Україні. Потім працював викладачем Вищої офіцерської школи самохідної артилерії, а у вересні 1946 року, маючи вже стаж викладацької роботи, став знову студентом 4-го курсу Львівського політехнічного інституту. Успішно закінчив навчання у 1948 році за спеціальністю електричні станції, системи та мережі.

Після закінчення інституту в числі найкращих випускників був залишений у ньому викладачем. У 19481951 роках — працював старшим лаборантом, у 19511953 роках — керівник науково-дослідницького сектору. У 1953 році захистив кандидатську дисертацію. У 19531955 роках — старший викладач, у 19551959 роках — доцент, у 19591962 роках — декан енергетичного факультету, у 19621963 роках — проректор з навчальної роботи . В 1963 році захистив докторську дисертацію.

З 1963 по 1971 рік очолював Львівський політехнічний інститут. За розробку і створення комплексу навчальних корпусів Львівського політехнічного інституту був нагороджений премією Ради Міністрів СРСР.

26 грудня 1969 року обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР за спеціальністю «електричні мережі і системи».

У 19711987 роках працював ректором Київського політехнічного інституту. У 19871989 роках — завідувач відділу, керівник Відділення КЕС з ВДЕ ІЕД НАН України.

Був активним делегатом XXVI з'їзду КПРС і XXVII з'їзду Компартії України. На XXVII з'їзді Компартії України обирався членом ЦК КПУ. Депутат Київської міськради кількох скликань.

Могила Григорія Денисенка

Жив у Києві. Помер 24 травня 1998 у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Дослідження електромагнітних та енергетичних процесів в електричних мережах, аналіз надійності їх роботи, розробка принципових основ використання відновлюваних джерел енергії та побудова комбінованих систем енергопостачання на їх основі.

Праці[ред.ред. код]

Підготував більш ніж 270 наукових публікацій, 7 монографій та отримав 22 авторські свідоцтва. Праці присвячені дослідженню одночасної передачі електроенергії змінним і постійним струмом по загальних проводах, проблемам створення математичних моделей передачі енергії пульсуючим струмом, вивченню електромагнітних процесів у таких передачах, використання енергії сонця, вітру, води в народному господарстві. Основні праці:

  • «Одночасна передача електричної енергії постійним і змінним струмами загальними лініями передач» (1969);
  • «Відновлювальні джерела енергії» (1983);
  • «Електричні системи і мережі» (1986);
  • «Передача електричної енергії пульсуючим струмом» (1971).

Велике значення Г. І. Денисенко надавав міжнародному науковому співробітництву. Його наукові праці опубліковані в США, Великій Британії, Японії.

Нагороди та почесні звання[ред.ред. код]

«Заслужений діяч науки УРСР» з 1969 року. Почесний доктор Вроцлавського політехнічного інституту.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 серпня 1986 року за великий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців для народного господарства і розвиток наукових досліджень ректору Київського політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Григорію Івановичу Денисенку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і медалі «Серп і Молот»[1].

Нагороджений трьома орденами Леніна (1967, 1981, 1986), орденами Жовтневої революції (1971), Трудового Червоного Прапора.

Пам'ять[ред.ред. код]

Науково-технічна бібліотека ім. Г. І. Денисенка НТУУ «КПІ»

Іменем Григорія Денисенка названа Науково-технічна бібліотека Київського політехнічного інституту, на фасаді будівлі якої у 1987 році встановлено анотаційну дошку[2].

Гіпсовий барельєф встановлено на першому поверсі в коридорі 1-го корпусу Київського політехнічного інституту за адресою проспект Перемоги, 37[3].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]