Ян Непомуцен Франке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jan Nepomucen Franke.png

Ян Непомуцен Франке (пол. Jan Nepomucen Franke; нар. 4 жовтня 1846(18461004), Львів — пом. 6 серпня 1918, там само) — польський математик, doctor honoris causa Львівської Технічної академії (1912). Завідувач кафедри теоретичної механіки і теорії машин (1870—1892) і ректор Львівської Технічної академії (1874—1875). Дійсний член Краківської академії наук (з 1885).

Закінчив середню школу у Львові, а також два курси навчання Львівського технічного інституту, закінчив Віденський технічний університет (факультет будови машин). Повернувшись до Львова став асистентом кафедри механіки і нарисної геометрії Львівського технічного інституту, якою керував геометр, маляр і музикант Кароль Машковський.

Упродовж року вивчав математику в Цюриху, потім рік вивчав астрономію в Парижі. Тимчасом Львівський технічний інститут перетворено на Технічну академію, а кафедру, де працював Франке, розділено, створивши нову — кафедру теоретичної механіки. Завідувачем обрано молодого, 24-літнього тоді, Яна Франке. Згодом кафедру перейменовано на «теоретичної механіки і теорії машин». Читав лекції для студентів-хіміків, був доцентом у Дублянській академії. На посаді проректора та ректора бачив недостатню кількість кваліфікованих вступників, які могли навчатися в Технічній академії, тому з 1892 року, як інспектор середніх і промислових шкіл, збільшує кількість реальних і промислових шкіл.

З 1876 — член-кореспондент, з 1885 — дійсний член Краківської академії наук. 1880 року вступив до Політехнічного товариста у Львові. Від 1895 — почесний член товариства.[1]

Написав підручник з обслуговування парових котлів (виданий у 1877, перевиданий у 1891, 1899 і ще кілька разів), видав біографію польського вченого 17 століття Яна Брожка, що ґрунтувалася на власній дослідній роботі з архівними даними. Автор понад 20 наукових праць з теоретичної механіки, кінематичної геометрії та історії математичних наук.

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, поле № 57.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 87.
  2. Лупій Г. В. Львівський історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар»: Путівник. — Львів : Каменяр, 1996. — C. 231. — ISBN 5-7745-0699-1.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • CZASOPISMO TECHNICZNE, Nr 17 z 1918 r. (пол.)
  • Нові імена. Львівщина та львів'яни. Історико-біографічний енциклопедичний довідник. — Львів, 2004 — С. 423.